Був у мене чорний собака.
Звали його депресією.
Коли він з'являвся,
я почувався спустошеним,
а життя ніби зупинилось.
Його поява не завжди мала
конкретну причину.
Через чорного собаку я виглядав
і почувався старшим.
Коли усі навколо насолоджувались життям,
я дивився на нього
лише крізь чорного собаку.
Я раптом став байдужим до занять,
які раніше любив.
Собака псував мій апетит.
Він погриз мою пам'ять
і здатність зосереджуватись.
Аби щось робити або йти кудись
із чорним собакою,
я докладав надлюдських зусиль.
В соціальному оточенні
він винюхував мою впевненість
і проганяв її.
Найбільше я боявся,
що інші про все дізнаються.
Переживав, що мене будуть осуджувати.
Через сором і упередження до чорного собаки
з боку інших
мене не покидав страх,
що хтось його помітить.
Тож я старався з усіх сил,
щоб приховати собаку.
Постійно зображати фальшиві емоції —
виснажливо.
Через чорного собаку мої думки і слова
стали негативними.
Інколи він змушував мене дратуватись
у компанії інших людей.
Через нього я втратив кохання,
а інтимне життя стало надто складним.
Його улюбленим заняттям було перебивати мій сон
нав'язливими негативними думками.
Також він полюбляв нагадувати,
яким виснаженим я буду наступного дня.
Життя з чорним собакою —
не просто поганий настрій, сум чи нудьга...
В найгірші моменти почуттів немає зовсім.
З роками мій собака ріс
і дедалі частіше був поруч зі мною.
Я відганяв його всіма методами,
які, здавалось, могли б допомогти.
Але найчастіше він таки навалювався на мене.
Падати стало легше, ніж підніматись.
Тож я звик до самолікування...
Яке, втім, ніколи не допомагало.
Зрештою, я став ізольованим від усіх і всього.
Чорний собака таки зміг захопити моє життя.
Коли втрачаєш будь-яку втіху,
то починаєш замислюватись, чому ж так сталось.
На щастя саме тоді я звернувся
по професійну допомогу.
Це стало моїм першим кроком до одужання
і поворотним моментом у житті.
Я зрозумів, що не має значення, хто ти —
чорний собака приходить до мільйонів людей.
Будь-хто може стати його господарем.
Також я зрозумів, що немає чарівної палички
чи диво-таблетки.
Комусь допомагають медикаменти,
а комусь потрібен інший підхід.
Ще я усвідомив, що емоційна щирість
і відвертість із близькими
можуть багато змінити.
А найважливішим є те,
що я перестав боятись чорного собаки
і навіть навчив його власних команд.
Що більше втоми і стресу
доводиться переживати,
то голосніше він гарчить,
тож важливо навчитись
заспокоювати власні думки.
Дослідження показали, що фізичні вправи
можуть бути такими ж ефективними
в лікуванні депресії легкого
або середнього ступеня, як антидепресанти.
Тож вийдіть на прогулянку чи тренування —
хай собацюра залишиться позаду.
Ведіть щоденник настрою.
Перенісши думки на папір, можна від них звільнитись
або ж краще розібратись в собі.
Записуйте, за що ви вдячні.
Найважливіше пам'ятати,
що хоч як важко іноді буває,
якщо робити правильні кроки,
говорити з потрібними людьми —
дні з чорним собакою минуть.
Не те, щоб я був вдячний своєму собаці,
але він став чудовим вчителем.
Він змусив мене переоцінити своє життя
і спростити його.
Я зрозумів, що краще прийняти свої виклики,
аніж втікати від них.
Чорний собака може назавжди
залишитись зі мною,
але вже ніколи не буде таким страшним,
як раніше.
Ми порозумілись.
Тепер я знаю, що завдяки знанням,
терпінню, дисципліні та гумору
можна перебороти найстрашнішого собаку.
Якщо у вас проблеми,
не бійтесь звернутись по допомогу.
Це зовсім не соромно —
соромно втрачати прекрасні моменти свого життя.