Знаєте, завжди можна дуже легко збентежити людину за допомогою лише одного важливого питання: "Що ви забули?" Взагалі-то, не знаю. А що я повинен був пам'ятати? Ні, я не намагаюсь вас заплутати, я хочу сказати, що це не так важко. Те, що ви забули, цілком очевидна річ. Ви б легко про це згадали, тому що це настільки очевидно. Можливо, це те, про що найважче замислитися. І що ж, настільки очевидне, я міг забути? Боже, та що ж це? Як ви вважаєте, хто ви? Яку відповідь ви дасте на це питання? Хто ви? Назвете своє ім'я? Ви скажете: "Я людина, і моє ім'я - Алан Уотс. Це совсім не так! Це те, що вам говорять люди! Вони дали вам це ім'я і навчили Вас ототожнювати його з собою і поводитися так, як від вас цього очікують. Але ж Ви знаєте, що насправді це не Ви. Пориньтеу власну пам'ять, у раннє дитинство, до того, як вам почали говорити всю цю нісенітницю. Хто Ви? І якщо Ви з цим впораєтесь, то зрозумієте, хто Ви є насправді. Те, ким ви є з самого початку, глибоко-глибоко всередині, це лише матерія та структура самого існування, але пам'ятайте, що це - таємниця, яку ви повинні зберегти. Тому що це стосується кожного. І якщо одна людина це розуміє - інша може образитися. Вас запитають: "Як ви досягли такого?" Таким чином, якщо той, хто усвідомлює, хто він, розкаже про це у християнській культурі, люди запитають: "За кого ти себе маєш? Думаєш, ти - Ісус Христос?" Або ти можеш сказати: "Ісус Христос говорив, що він - Ісус Христос, але усі нехтували його словами, а зараз ви нехтуєте моїми." Це, свого роду, таємний куточок розуму та душі людини, де кожен чудово розуміє, що ти - не безвідповідальне маленьке мишеня, яке закинули у цей світ. Це те, що Ви робите насправді. Це Ваша сутність. Тільки Ви можете зізнатися чи не зізнатися, що несете відповідальність за биття вашого серця. Ви скажете: "Це не моя справа. Я не контролюю своє серце." А Ви контролюєте свій розум? Знаєте, як це робити?