Для деяких - це серйозний вид спорту.

Для інших - лише спосіб розслабитися.

Але незважаючи на звичні асоціації
з сонцем та веселощами,

історія виникнення серфінгу є 
багатшою і глибшою, ніж ми думаємо.

Вид спорту, який ми сьогодні
називаємо серфінгом, виник на

островах Полінезії в Тихому океані.

З різних джерел відомо,

що "катання на хвилях" було 
популярним в усій Полінезії,

а також у Західній Африці та Перу.

Але саме на Гавайських островах

серфінг розвинувся найбільше,

є найбільш документально
підтвердженим,

і, на відміну від інших
частин Полінезії, продовжує там існувати.

Для гавайців

катання на хвилях було не лише розвагою,

а заняттям духовного та
суспільного значення.

Так само, як і більша
частина життя гавайців,

майже кожний елемент серфінгу 
керувався кодексом правил і заборон,

відомих як kapu.

Гавайці приносили жертву, коли 
вибирали, яке дерево зрубати,

молилися за безпеку на морі разом з
kahuna - досвідченим священиком,

і дякували за порятунок після
небезпечних падінь з дошки.

Еліта мала право порушувати певні засади.

Але серфінг не був лише
світським заняттям.

Серфери змагалися і билися об
заклад, хто пропливе якнайдалі,

найшвидше,

або спіймає найбільшу хвилю з
найвищою майстерністю,

отримуючи повагу,

соціальний статус

і успіх в особистому житті.

Хоча серфінг пізніше назвали
королівським спортом,

гавайські чоловіки та жінки будь-якого віку і соціального статусу займались серфінгом,

катаючись на дошках, зроблених з koa,

хлібного дерева

чи дерев вілівілі.

Більшість гавайців 
плавали на дошках alaia,

які були тонкими, середнього розміру
і дещо нагадували сучасні дошки.

Деякі катались на paipo

- коротких дошках, з заокругленими
кінцями, на які серфери лягали животом.

Але лише ватажки могли плавати
на величезних дошках olo,

вдвічі довших, ніж
сучасні дошки для серфінгу.

На відміну від сучасних дошок,

їхні дошки не мали "плавників",

Серфери міняли напрямок,
махаючи руками або ногами.

Ми не знаємо точної дати появи серфінгу,

але ми знаємо точно, що цей вид
спорту вже існував в Полінезії століттями

до того часу, як в 1777 році
був описаний Вільямом Андерсоном,

хірургом на кораблі капітана
Кука "Рішучість" ("Resolution").

Хоча Андерсон був у захваті від серфінгу,

більшість американських християнських
місіонерів, які приїхали на Гаваї

через кілька десятків років,

вважали серфінг гріховним заняттям,

не приймали його, як і деякі
інші елементи гавайської культури.

Проте, найбільшою загрозою для серфінгу
була небезпека для самих корінних жителів.

До 1890 року нові хвороби,
принесені європейцями та американцями,

зменшили кількість гавайців 
до менш, ніж 40 тисяч,

при тому, що раніше населення гавайців
перевищувало 800 тисяч.

В той же час іноземний вплив зріс,

коли білі поселенці повалили
місцеву монархію в 1893 році,

а США захопили острови через 5 років.

Кінець незалежності Гаваїв співпав з
відродженням серфінгу як місцевого виду спорту,

незабаром це відродження було використане американськими колонізаторами.

Але спочатку гавайці поширили
серфінг закордоном.

У1907 році Джордж Фріс, так 
званий "Гавайський Мандрівник",

відвідав західне узбережжя

і познайомив жителів Південної
Каліфорнії з серфінгом.

Потім в 1914 році Олімпійський
плавець Дюк Kаханамоку

відправився в подорож 
до Австралії та Нової Зеландії,

катаючись на хвилях південної
частини Тихого океану

і привертаючи увагу людей
усюди, куди потрапляв.

Перед тим, як Фріс
відправився до Каліфорнії,

Александр Хьюм Форд, житель 
Південної Кароліни, переїхав на Гаваї.

Опанувавши серфінг, він став
чемпіоном серед аматорів.

Але Форд міг мати й інші причини

для своїх старань популяризувати серфінг.

Як і більшість місцевих, він хотів,
щоб Гаваї стали американським штатом,

але переживав за темношкірих
громадян та азіатських робітників.

Отож Форд популяризовував серфінг, щоб
білі американці приїжджали на Гаваї

спочатку як туристи, а потім -
на постійне проживання.

Безліч письменників та
кінорежисерів допомагали йому.

Демографічний план
Форда з тріском провалився.

Гаваї стали штатом у 1959 році

і залишаються найбагатоетнічнішим
штатом в країні.

Але його дії щодо попуряризації 
серфінгу були недаремними.

Зараз серфінг є світововою індустрією
з багатомільярдним капіталом,

з десятками мільйонів фанатів
по всьому світу.

І хоча відносно мало серферів знають
колись дуже важливі закляття для хвиль

чи ритуали для вирізання дошок,

гавайці продовжують 
дотримуватись традицій

майже знищених часом.