Десь поруч з вами
випорожнюється тварина.
Насправді, щодня у тваринному світі
продукується стільки фекалій,
скільки води у водоспаді Вікторія.
Чому ж планета досі не погрузла в них?
Усе завдяки скромному
жуку-гнойовику, який з'їдає зайве.
Він щоночі закопує вагу в 250 разів
більшу за нього самого.
Ці доблесні комахи швидко пораються
з нескінченним потоком фекалій.
Понад 7000 відомих видів жуків-гнойовиків
"прибирають" на шести континентах
— усюди, крім Антарктиди.
Спершу жук-гнойовик має знайти послід.
Деякі живуть в задньому проході
великих тварин,
готові вистрибнути,
коли вони випорожнюються.
Інші винюхують фекалії,
які залишають тварини.
Купа слонячого посліду за 15 хвилин
може привабити 4000 жуків.
Тому, щойно жук знаходить послід,
він має чимдуж братись до роботи,
аби зберегти трохи скарбу для себе.
Більшість видів жуків-гнойовиків належать
до однієї з трьох основних груп:
вальців,
тунельників
і мешканців.
Вальці ліплять з посліду кульки
й задніми лапками
хутко котять його геть від конкурентів.
Потенційні партнери стрибають на кулю,
і щойно власник обере пару,
вони вдвох закопують кулю в ґрунт.
Потім самка відкладає яйце
в гнойовій кулі.
Тунельники діють інакше.
Прокопавшись під землею до купи,
деякі переносять послід у ґрунт,
формують його в грудочки,
які називають виводок кульок,
фекальні кулі,
або "ковбаски" з кізяку
залежно від їхньої форми й розміру.
Самці-тунельники мають вражаючий ріг,
щоб воювати за тунелі
й боронити їх,
допоки самка не відкладе яйце.
Деякі тунельники уникають сутичок,
маскуючись під безрогих самок,
вони проникають в чужі тунелі й паруються
потай від охоронців.
Третя група жуків-гнойовиків, мешканці,
діють найпростіше,
ховаючи яйця просто в гній.
Їхнє потомство
вразливіше
за тунельників і вальців.
Личинки харчуються,
риючи тунелі в посліді,
Вони лишають рештки, що швидко зникають,
захоплені бактеріями й грибками.
В тунелі, кулі, або посліді,
щойно личинки вилуплюються,
вони споживають послід,
поки не перетворюються на лялечку,
а згодом і на дорослого жука.
Крім очищення від посліду, дії цих жуків
вкрай важливі для довкілля.
З одного боку, вони є
вторинними розкидачами насіння.
Послід мавп,
диких свиней,
та інших тварин містить насіння
фруктів, які вони споживають.
Коли жуки закопують кулі з посліду,
вони мимохіть захищають
насіння від хижаків
і збільшують його шанси прорости.
Ця перевага настільки значна,
що одна південноафриканська рослина
еволюціонувала так, що її насіння запахом
і виглядом схоже на послід,
щоб жук-гнойовик закопав його.
Жуки-гнойовики відіграють важливу роль
в сільськогосподарських системах.
Худоба, як-от корови й вівці,
виробляють чимало посліду,
який містить поживні речовини
для рослин.
Жуки-гнойовики розносять послід
вглиб ґрунту,
переносячи поживні речовини
до коріння рослин.
Фермери оцінили їхню щорічну працю
у 380 мільйонів доларів у США
і 367 мільйонів фунтів стерлінгів
у Великобританії.
Жуки-гнойовики навіть можуть допомогти
у боротьбі з глобальним потеплінням,
зменшуючи викиди парникових
газів у сільському господарстві.
Мікроби, що живуть у бідному
на кисень посліді худоби,
виробляють метан, активний парниковий газ.
Та жуки-гнойовики насичують послід
киснем, коли риють тунелі,
і мікроби не можуть виробляти метан.
Жук-гнойовик розкидає насіння,
допомагає фермерам
і бореться зі зміною клімату
— просто роблячи свою справу.
Можливо, наступного разу, коли
ви натрапите на послід у лісі чи в полі,
вам захочеться його роздивитися.