[Закинутий зоопарк Лос-Анджелеса]
Мені завжди здавалося,
що тут тримають левів.
У 60-х або 70-х, мої батьки водили
нас в зоопарки.
Але на мене вони завжди
наводили смуток.
Один мій знайомий відвів дочку в зоопарк,
і я сказала: "Навіщо це робити?"
"Показувати комусь, дитині ..."
"Те, як ми поводимося з природою."
Він сказав:
"А де ще їй глянути на жирафа?"
Я відповіла: "Може, їй не варто
дивитися на жирафа! "
Може, дивитися на жирафів краще
на National Geographic.
Може, для цього канал і був створений?
Щоб дивитися документальні фільми.
Рік О'Беррі завжди говорить, що утримання
тварин в такому просторі
розвиває у них психоз.
В цьому є щось, що нагадує
своєю атмосферою Чорнобиль.
Але це...
Абсолютно інша катастрофа.
В цьому випадку ... вона досі триває.
Моє життя активіста спрямоване
на боротьбу з неволею.
["Ласкаво просимо на Таїті"]
Обробка і монтаж: Діана Тетер
У роботі над "Дельфіном"
з Ріком О'Беррі
все було присвячено тому, щоб припинити
ловлю і продаж китоподібних
в морські парки та дельфінарії.
Я не займалася активістською
діяльністю з 2010 року.
Для мене це було втратою часу.
[ "Дельфін" (1999)]
Я не змішую активістську політику з
політикою на роботі.
Виникає плутанина в голові.
Моє життя як художника - інше.
У ній набагато більше нюансів.
Коли працюєш над фільмом про природу
без сюжетної лінії,
в тому-то і проблема ...
[Сміється] немає сюжетної лінії.
Так в чому ж мета монтажу?
Просто показати один за іншим
кадри з дельфінами?
Вони всі чудові.
Коли знімаєш дельфінів,
кожен кадр неймовірно гарний.
Треба знайти спосіб використовувати
ці кадри поруч, один з одним
і це вимагає часу.
Як змусити глядача постійно
згадувати про те, де вони,
щоб вони в цьому не розчинилися?
Я не хочу, щоб люди
розчинялися в сюжеті.
Скажімо, на виставці, як "Дельфіни",
все намагається вирватися назовні ...
або стати реальним ...
тут бачиш дельфіна,
який кружляє під водою,
і майже можеш до нього доторкнутися.
І це, напевно, те почуття близькості,
яке я намагаюся викликати.
Люди часто говорять про задоволення,
про красу роботи.
Як тільки потрапляєш в це місце екстазу
або місце, де споглядаєш красу,
думаю, тоді повністю йдеш в себе.
Я хочу усвідомлення реальності.
Я хочу, щоб люди зрозуміли,
що вони належать до складної
і комплексної екосистеми,
в яку входять найрізноманітніші істоти.
Просто тому що ми не можемо
спілкуватися вербально,
не означає, що ми не можемо
спілкуватися іншими шляхами.
Тому я хочу створити модель, що дає
можливість спілкуватися
через такого роду фізичну близькість.
Мені дуже важливо зробити щось,
що поліпшить умови для тварин,
але так само поліпшить умови і
для людства.