"Дехто народжується видатним,

інші досягають цього,

а комусь велич сама звалюється
на голову", - написав Вільям Шекспір.

Та чи справді Шекспір?

Є ті, хто сумнівається, що Шекспір написав
твори, автором яких його вважають,

більше того, що він узагалі існував.

Вони висувають ідею, що прізвище Шекспір
було псевдонімом іншого автора,

чи групи авторів.

До тих, хто міг би бути
справжнім Шекспіром,

зараховують інших видатних драматургів, 
політиків, навіть певних відомих жінок.

То чи може виявитися правдою, 
що найславетніший письменник Англії

був вигаданим, як і сюжети його п'єс?

Більшість дослідників творчості Шекспіра
відкидають ці теорії,

спираючись на факти з історії
та біографії митця.

Але існує й інший спосіб з'ясувати,
чи відомі рядки Шекспіра

були написані рукою іншої людини.

Лінгвістика, наука про мову,

може розповісти багато цікавого про те,
як ми пишемо та говоримо,

дослідивши синтаксис, граматику,
семантику та вокабуляр.

І наприкінці 19 століття

польський філософ Вінсент Лютославський

сформував метод, відомий як стилометрія,

що дозволяв досліджувати питання,
пов'язані з літературним авторством.

То в чому полягає метод стилометрії?

Припускається, що стиль кожного автора
має певні характерні риси,

що залишаються майже незмінними
у всіх його творах.

До таких рис можуть належати
довжина речень,

особливий порядок слів,

навіть кількість разів появи
певного слова у творі.

Погляньмо на вживання займенника "ти"
і уявімо його виміром чи віссю.

Кожен з творів Шекспіра
можна позначити на цій осі,

в залежності від частоти 
використання цього займенника.

За статистикою, щільність 
розташування таких точок

утворює так звану дисперсію,
тобто очікуваний діапазон даних.

Проте, це лише окрема характеристика
з досить багатовимірної структури.

Завдяки такому методу групування даних
як аналіз головних компонентів,

ми можемо звузити багатовимірний твір
до окремих його складників,

які разом визначають дисперсію
Шекспірівських робіт.

Тепер ми можемо дослідити роботи 
наших кандидатів

за цими головними компонентами.

Наприклад,

якщо дисперсія творів Френсіса Бекона
співпадає з дисперсією творів Шекспіра,

можна з упевненістю стверджувати,

що Френсіс Бекон і Шекспір - 
насправді одна й та ж людина.

То що ж показують результати?

Стилометристи, які проводили 
дослідження, дійшли висновку,

що Шекспір - це ніхто інший як Шекспір.

Бард і є Бардом.

Роботи претендентів просто не 
співпадають зі стилем Шекспіра.

Все ж, наші відважні статисти
таки відшукали

деякі переконливі докази
спільного авторства.

До прикладу, нещодавнє
дослідження свідчить,

що Шекспір працював з драматургом
Крістофером Марлоу над двома частинами

історичної хроніки "Генріх VI".

Особа Шеспіра - це лише одна з численних
проблем, які може вирішити стилометрія.

Вона може допомогти у визначенні 
часу написання твору,

оригінальності стародавнього тексту,

факту використання студентом плагіату,

чи навіть розсортуванню ваших мейлів
на важливі та спамові.

Та невже безсмертну поезію Шекспіра

можна всунути у рамки
чисел та статистик?

Не зовсім.

Стилометрія може показати, що в рядках 
Шекспіра вирізняє його з-поміж інших,

але вона не здатна вловити красу почуттів
та емоцій, вкладених до цих рядків,

не здатна зрозуміти, чому вони 
так на нас впливають.

В будь-якому разі, поки що.