[В момент осяяння... ]

Зараз 1816 рік.

35-річний лікар Рене Лаеннек

гуляє по Парижу.

Він зупиняється і спостерігає,
як двоє дітей спілкуються

за допомогою довгого шматка
дерев'яної дошки:

один притискає її до вуха,

а другий шкребе з протилежного боку

і створює звук, який посилюється
під час проходження по дереву.

Згодом Лаеннека викликають
до дівчини з хворим серцем.

Вона вже достатньо доросла,

і Лаеннек не наважується
притиснутися вухом

безпосередньо до її грудей.

Згадавши про дітей з дошкою,

Леннек у момент осяяння

скручує у трубку шматок паперу

та притискає один кінець до вуха,

а інший — до грудей дівчини.

Він радіє, почувши чіткий звук.

Наступні три роки Лаеннек
розробляє пристрій,

випробовує різні матеріали та механізми,

і, в результаті, віддає перевагу
дерев'яній трубці зі змінною насадкою.

Його винахід стає попередником
сучасного стетоскопа

з металу, гуми та пластмаси.