Отож, цього ранку я говоритиму про корупцію. Розтлумачимо корупцію як зловживання вищим службовим положенням для власної користі -- або, у нашому контексті, для ваших друзів, вашої родини або "ваших" підприємців. Згода? Друзі, родичі і підприємці. (оплески) Але ми повинні розуміти, що ми знаємо про корупцію, і ми повинні розуміти, що ми неосвічені щодо корупції, і ми повинні визнати це. Ми повинні мати мужність визнати це, щоб почати змінювати своє ставлення до неї. По-перше, великий міф номер один полягає в тому, що це насправді не є злочином. Коли ми збираємося разом з друзями та сім'єю і обговорюємо злочинність в нашій країні, злочинність в Бальмонті, або злочинність в Сан-Дієго, або злочинність в Марбеллі, ніхто не говорить про корупцію. Ось в чому полягає правда. Коли комісар поліції приходить на ТБ, щоб говорити про злочини, Він не говорить про корупцію. І ми знаємо напевпе, що коли Міністр Національної Безпеки говорить про злочини, він також не говорить про корупцію. Я стверджую, що це -- злочин. Це економічний злочин, тому що відбувається грабунок платників податків. Корупція в державному і приватному секторі є реальністю. Як людина з приватного сектору, Я стверджую, що є безліч випадків корупції в приватному секторі, який відокремлений від урядового сектору. Ті ж самі хабарі, "відкати" і інші приховані речі, все це має місце у приватному секторі. Сьогодні я сфокусуюся на корупції у державному секторі, у якій бере участь і приватний сектор. Другий важливий для розуміння міф -- тому що ми повинні знищити ці міфи, відкинути, розбити і висміяти їх -- другий важливий для розуміння міф полягає в тому, що насправді корупція є лише незначною проблемою -- якщо це і проблема, то лише невелика, що вимірюється порядком 10 або 15 відсотків, вона буде мати місце й далі, можливо, завжди, і немає змісту приймати будь-які закони, оскільки ми не можемо вплинути на це явище. І я хочу показати, що це також небезпечний міф, дуже небезпечний. Це є також громадським злочином. І я хочу трохи розказати... Повернутися на 30 років. Ми всі -- вихідці з Тринідаду і Тобаго, багатої на ресурси невеликої Карибської країни, і на початку 1970-х у нас спостерігалося значне зростання державного статку, і це збільшення було спричинено підвищенням світових цін на нафту. Ми називаємо ці статки нафтодоларами. Казна була наповнена грошима. Іронія полягає в тому, що ми сьогодні знаходимося в Центральному Банку. Ви розумієте: Історія багата на іронію. Ми знаходимось в Центральному банку, і Центральний Банк несе відповідальність за багато речей, про які я збираюся говорити. Отже, ми говоримо про безвідповідальність у державних установах. Ми говоримо про те, що поряд, у сусідньому хмарочосі знаходиться Міністерство фінансів, і багато що нас пов'язує сьогодні, Отже ми ведемо діалог в межах чогось на кшталт храму. Згода? (Оплески) Перше, про що я хочу поговорити це те, що коли всі ці гроші стіклися в нашу країну приблизно 40 років тому, ми почали, тогочасний уряд почав за рахунок угод на урядовому рівні швидко розвивати країну. І деякі з найбільших проектів у країні було реалізовано саме через угоди на урядовому рівні з деякими провідними країнами світу: США, Великобританією, Францією і так далі. Як я вже сказав, навіть будинок, в якому ми знаходимось -- за іронією -- Ця будівля була частиною комплексу, який називали "Вежі-Близнюки"... Ситуація стала настільки обурливою, що було призначено слідчу комісію, і вона повідомила в 1982 році (30 років тому) -- в "доповіді Баллаха" -- 30 років тому -- і одразу ж міжурядові угоди було припинено. Потім -- прем'єр-міністр прийшов в парламент щоб обговорити бюджет, і він сказав речі, які я ніколи не забуду. Вони зачепили мене за живе. Я був молодий чоловік в той час. Він потрапив прямо в серце. Він сказав, що, фактично — Дозвольте мені подивитися, чи ця річ працює... ...ми маємо — Ось яка його думка. Він сказав нам, що, власне, два з кожних трьох доларів: наших нафтодоларів, грошей платників, було витрачено марно або вкрадено. Так що ці 10 або 15 відсотків -- міф. Але це все майже фольклор. Забудьте цю історію. Вона для маленьких дітей. Ми є великі люди, і ми намагаємося впоратися з тим, що відбувається в нашому суспільстві. Розумієте? Ось які масштаби проблеми. Розумієте? Дві третини вкрадено або втрачено. Це було 30 років тому. Баллах був в1982 році. А що змінилося з того часу? Я не люблю розповідати хвилюючі секрети міжнародній аудиторії, але я повинен. Чотири місяці тому ми постраждали від Конституційного обурення. Ми називаємо це фіаско розділу 34, фіаско розділу 34, підозрілий шматок закону -- я збираюся сказати, все як є -- підозрілий шматок закону було прийнято в підозрілий час щоб звільнити деяких підозрюваних. (Сміх) Він носить назву... ці люди є обвинуваченими у справі аеропорту Піарко. Я збираюся використовувати власний лексикон, виступаючи тут сьогодні. Тож, вони є обвинуваченими у справі аеропорту Піарко. Це було порушення конституції першого порядку, я називаю його "Змова для розбещення парламенту". Головний інститут нашої країни був збоченим. Я маю на увазі збоченців економічного і фінансового характеру. Ви відчуваєте, наскільки серйозною була проблема? Відбувся масовий протест. Багато з присутніх у цій залі взяли участь в акції протесту в різних формах. Найголовніше, американське Посольство поскаржилося, і роботу парламенту було відновлено, закон змінили, скасували. Це вислів юристів. Його було скасовано. Але справа в тому, що парламент перехитрував всіх в ході подій, тому, що насправді через підозрілий уривок цього закону, він фактично набув чинності у вихідні дні, коли ми відзначали нашу 50-ту річницю незалежності, наш ювілей незалежності. Ось що образливо! Це був доволі бридкий хід, але він подіяв, тому, що всі ми розуміли що коїться, і в перший раз, наскільки я пам'ятаю, відбулися масові протести проти корупції. І це подарувало мені великі сподівання. Розумієте? Такі люди як ми іноді відчувають себе наодинці у цій справі. Цей уривок із закону і скасування дії закону загальмували справу звинувачених по аеропорту Піарко. Тож це був один із тих неймовірних подвійних блефів, що мали місце. Але які справжні звинувачення? В чому саме вони були звинувачені? Це виглядає трохи таємничо, але, все ж, в чому вони винні? Ми намагалися побудувати, або, скоріше, реконструювати застарілий аеропорт. Весь проект коштував близько 1,6 мільярда доларів, Доларів Тринідаду і Тобаго, і справді, у нас було багато незаконних тендерів та підозрілої діяльності; корупція мала місце . І щоб отримати уявлення про її масштаби, і в контексті цього другого міфу про те, що корупція -- не велика справа, ми можемо поглянути на цей другий слайд. І те, що тут зображено -- не моя вигадка, це письмова інформація від генерального прокурора. Це його слова. І він стверджує, що з $1,6 мільярдного проекту, один мільярд доларів опинився на офшорних банківських рахунках. Один мільярд доларів з наших податків було розташовано на офшорних рахунках. Будучи свого роду підозрілою особою, я обурений цим, і я збираюся зупинитися на цьому, збираюся зупинитися і розказати деякі деталі. Я збираюся сказати те, що я бачив у листопаді минулого року на Уолл-стріт. Я був в Zuccotti Park. Була осінь. Було прохолодно. Було волого. Сутеніло. І я ходив поряд з пікетувальниками Дивлячись на представників рухів One Wall Street та Occupy Wall Street, що були навколо. І серед них була леді з плакатом, простим плакатом. свого роду змучена білявка, тож плакат був зроблений із звичайного листка паперу, а напис зроблений маркером. І те, що було на плакаті вкарбувалося в моє серце. Там було написано: "Якщо ви не обурені, ви ще не звертали уваги." "Якщо ви не обурені всім цим, ви ще не звертали уваги." Тож будьте уважними, далі -- ще страшніше. Я почав думати. А що, якщо... Оскільки я персона підозріла щодо цього всього. Я читав багато шпигунських романів та іншого. (Сміх) А що, якщо... Але для того, щоб розібратися в цих жахіттях, ви маєте прочитати багато шпигунських романів і брати з них приклад, правда? (Сміх) Але що, якщо це сталось не вперше? Що, якщо це лише перший випадок коли тих, про кого не хочеться згадувати, було викрито? Що, якщо таке траплялося і раніше? Як мені дізнатися? Отже, два попередніх приклади, що я навів, стосувались корупції в будівництві, так? І тепер я маю честь очолювати Заводську раду, що не є прибутковою організацією. Наш сайт jcc.org.tt, і в нас є... ми є лідерами в боротьбі за впровадження публічної системи закупівель щоб знати куди витрачаються громадські кошти. Отже, ті хто хоче дізнатись про це більше, приєднатися, або підписати декілька петицій, будь ласка, долучайтесь. А я перейду до ще однієї близької теми, оскільки одна з приватних компаній з якою я пов'язаний уже впродовж 3.5 років займається питанням прозорості і підзвітності щодо краху компанії CL Financial. CL Financial -- найбільший конгломерат, що був коли-небудь в країнах Карибського басейну І, не вдаючись в усі ці подробиці, було заявлено про крах -- я використовую слова дуже обережно -- було заявлено про крах в січні 2009, тобто все відбулось приблизно 4 роки тому. В безпрецедентно щедрому жесті -- будьте дуже обережними щодо таких людей -- в безпрецедентно -- я використовую це слово з обережністю -- безпрецедентно щедрому жесті, тогочасний уряд підписав письмове забов'язання погасити всі вимоги кредиторів. І я можу без сумнівів заявити, що такого не траплялось більше ніде на планеті. Давайте осягнемо все в контексті. Нам кажуть, що все це схоже на Уолл-стрит. Це не Уолл-стрит. Трінідад і Тобаго -- місце з іншими законами фізики, біології і будь-чого. Такого немає більше ніде. (Оплески) Такого немає більше ніде. Такого немає більше ніде. Тут також все по-своєму, але там все зовсім інакше. Розумієте? Я зараз серйозно. Зрозумійте. Були крахи на Уолл-стрит. Були крахи в Лондоні. Були в Європі. В Африці був крах. В Нігерії 6 головних комерційних банків рухнули одночасно з нашим. Цікаво провести паралель між нігерійським досвідом -- тим як вони побороли крах, а вони побороли його дуже добре, якщо порівнювати з нами. Ніде більше на планеті кредиторам не було надано допомогу, що перевищує зазначену у статутних правах. Тільки тут. Отже, яка причина такої щедрості? Наш уряд такий щедрий? Так, можливо, він такий і є. Давайте розглянемо все детальніше. Отже, я почав розбиратись і писати листи і т.д., і т.п., з цією роботою можна ознайомитись, моя особиста робота знаходиться на сайті AfraRaymond.com. Це мене так звуть. Це некомерційний блог, що я веду Не такий популярний, як у деяких, але ви зайдіть. (Сміх) Але справа в тому, що гіркий досвід, пов'язаний з розділом 34, цією змовою для збочення парламенту, цей гіркий досвід що мав місце в серпні, коли ми повинні були святкувати нашу незалежність, з приходом вересня, змусив мене визначитись змінити акценти, і повернутись до тієї роботи, до того, що я писав і до деяких діалогів, що я мав з посадовими особами щоб зрозуміти що ж відбулось насправді. Як кажуть у Тринідаді і Тобаго: "хто є хто і що є що?" Отож, давайте зробимо переоцінку. Я відправив заяву з приводу свободи інформації у травні цього року до Міністерства фінансів. (Міністерство фінансів це сусідній хмарочос) Ось і інший контекст. Міністерство Фінансів, як нам сказали, є суб'єктом, діяльність якого регулюється Актом про свободу інформації. Я хочу розказати вам про дійсний приклад того, чи це правда. Центральний Банк, в якому ми знаходимось цього ранку не підпадає дії Акту про свободу інформації. Насправді, ви можете питати в них будь-що, і вони не мусять відповідати взагалі нічого. Цей закон діє 1999 року. Отже я занурився в цю боротьбу і поставив 4 запитання. І я переповім вам ці питання разом з отриманими відповідями, щоб ви змогли зрозуміти, як я казав, про що йде мова. Мова йде про місце, якого більше немає ніде. Перше питання: Я попросив показати мені рахунки CL Financial, і, якщо це неможливо, -- Міністр фінансів робить заяви, приймає закони, виступає з промовами і т.д... -- то на які дані покладається він? Це схоже на відомий жарт: Що б він не пив, дайте мені того ж! І вони написали у відповідь, що не розуміють, що я маю на увазі. Тобто, відповіли питанням на питання. Другий пункт: Я хочу побачити хто є кредиторами тих груп, борги яких були погашені? Дозвольте зупинитись, щоб наголосити для всіх що 24 мільярди доларів з наших грошей було витрачено на це. Це приблизно 3.5 мільярди доларів США що надійшли від малої -- і, до того ж, багатої на ресурси -- Карибської країни. Розумієте? І я запитав, хто отримав ці 3.5 млрд доларів? І я хочу знов зосередитись на контексті, контекст допоможе нам чітко зрозуміти що відбувається. Є конкретна особа, що і зараз знаходиться в уряді. Ім'я не має значення. І ця людина зробла кар'єру використовуючи закон про свободу інформації для просування його політичної справи. Його ім'я не важливо. Я не хочу наголошувати на ньому. Я маю свою позицію. Я хочу сказати, що ця особа зробила кар'єру, використавши Акт про свободу інформації для розвитку власної справи. Найвідоміший випадок ми стали називати "Скандал з секретними стипендіями", тоді насправді було задіяно 60млн державних грошей, які просто розчинились в кількох стипендіях, про які ніхто не знав і т.д. і т.п. Тож він пішов до суду з цим парламентським актом, актом про свободу інформації, щоб оприлюднити інформацію, і я думаю, що це чудово. Фантастика. Але зрозумійте, питання в наступному: якщо можна використати акт про свободу інформації в суді щоб прискорити викриття витрачених 60млн бюджетних коштів, можливо і необхідно використати акт і в випадку викриття 24млрд. Ви бачите? Міністерство фінансів, Секретаріат Міністерства фінансів, Написали мені, що інформація є також вільною. Ви розумієте? Ось чим ми займаємось... Третя річ, яку я скажу вам: я також запитав про директорів CL Financial, чи вони робили подання відповідно до нашого Акту сумлінності суспільного життя. Ми маємо Акт сумлінності суспільного життя, що є частиною нашої системи охорони національних інтересів. І публічні особи мають подавати, розповідати якими вони володіють активами і забов'язаннями. І, звичайно ж, я з того часу зрозумів що вони такі подання не робили, а міністр фінансів, насправді, і не просив їх робити подання. Маємо що маємо. Маємо ситуацію, в якій основні захисні заходи щодо сумлінності, підзвітності та прозорості було відкинуто. Я ставив питання абсолютно легально та по правилам. Воно було проігноровано Те, що надавало нам сил пов'язано із справою щодо Розділу 34, ми маємо продовжувати роботу. Ми не можемо забути все. Я визначив те що сталось як найбільшу розтрату в історії країни. І також це найбільший приклад державної корупції, відповідно до зображеного рівняння. І ось тест в реальних умовах: Тоді, коли ви маєте витрату державних коштів без звітності по витратах, без прозорості, завжди матимете корупцію, чи то в Росії, чи в Нігерії, чи на Алясці, Завжди матимете корупцію, і саме з цим ми маємо справу. Я збираюся продовжувати працювати, тиснути, отримувати певні резолюції з зазначених питань в Міністерстві фінансів. Якщо станеться так, що я повинен буду йти до суду особисто, я робитиму це. Ми будемо продовжувати тиск. Ми будемо продовжувати працювати в рамках JCC. Але я хочу відійти від контексту Тринідаду і Тобаго і додати до сказаного вище певний міжнародний приклад. Тут була журналістка [Хізер] Брук, що говорила про її боротьбу проти корупції в уряді, і вона показала мені цей сайт: alaveteli.com [alaveteli.org] alaveteli.com [alaveteli.org] -- засіб для створення відкритої бази даних для розвитку свободи інформації, і спілкування один з одним. Я можу бачити ваші заяви. Ви можете бачити мої заяви і відповіді, що я отримав. Ми можемо працювати разом. Ми повинні побудувати колективну базу даних і мати спільне розуміння того, де ми знаходимося, щоб перейти до наступного кроку. Ми маємо ставати свідомішими. Остання річ, яку я хочу сказати, стосується чудового індійського сайту, що називається IPaidABribe.com В них є міжнародні гілки, і для нас важливо працювати з ним. IPaidABribe.com є дуже важливим, цікаво зайти і подивитися. Я збираюся зупинитися на цьому. Я збираюся попросити вас бути мужніми. Зруйнуйте перший міф: це злочин. Зруйнуйте другий міф: це велика проблема. Це величезна проблема. Це -- економічний злочин. І будемо продовжувати працювати разом для поліпшення ситуації, стабільності і стійкого розвитку в нашому суспільстві. Дякую.