Отож, цього ранку я говоритиму
про корупцію.
Розтлумачимо корупцію
як зловживання вищим службовим положенням
для власної користі -- або, у нашому контексті,
для ваших друзів, вашої родини або "ваших" підприємців.
Згода? Друзі, родичі і підприємці. (оплески)
Але ми повинні розуміти, що ми знаємо про корупцію,
і ми повинні розуміти, що
ми неосвічені щодо корупції, і ми повинні визнати це.
Ми повинні мати мужність визнати це,
щоб почати змінювати своє ставлення до неї.
По-перше, великий міф номер один
полягає в тому, що це насправді не є злочином.
Коли ми збираємося разом з друзями та сім'єю
і обговорюємо злочинність в нашій країні,
злочинність в Бальмонті, або злочинність в Сан-Дієго, або злочинність в Марбеллі,
ніхто не говорить про корупцію.
Ось в чому полягає правда.
Коли комісар поліції приходить на ТБ, щоб говорити про злочини,
Він не говорить про корупцію.
І ми знаємо напевпе, що коли Міністр Національної Безпеки
говорить про злочини, він також не говорить про корупцію.
Я стверджую, що це -- злочин.
Це економічний злочин, тому що відбувається грабунок платників податків.
Корупція в державному і приватному секторі є реальністю.
Як людина з приватного сектору,
Я стверджую, що є безліч випадків корупції
в приватному секторі, який відокремлений від урядового сектору.
Ті ж самі хабарі, "відкати" і інші приховані речі,
все це має місце у приватному секторі.
Сьогодні я сфокусуюся на корупції у державному секторі,
у якій бере участь і приватний сектор.
Другий важливий для розуміння міф --
тому що ми повинні знищити ці міфи,
відкинути, розбити і висміяти їх --
другий важливий для розуміння міф
полягає в тому,
що насправді корупція є лише незначною проблемою --
якщо це і проблема, то лише невелика,
що вимірюється порядком 10 або 15 відсотків,
вона буде мати місце й далі, можливо, завжди,
і немає змісту приймати будь-які закони, оскільки ми не можемо вплинути на це явище.
І я хочу показати, що це також
небезпечний міф, дуже небезпечний.
Це є також громадським злочином.
І я хочу трохи розказати...
Повернутися на 30 років.
Ми всі -- вихідці з Тринідаду і Тобаго,
багатої на ресурси невеликої Карибської країни,
і на початку 1970-х у нас спостерігалося значне зростання державного статку,
і це збільшення було спричинено підвищенням світових цін на нафту.
Ми називаємо ці статки нафтодоларами. Казна була наповнена грошима.
Іронія полягає в тому, що
ми сьогодні знаходимося в Центральному Банку.
Ви розумієте: Історія багата на іронію.
Ми знаходимось в Центральному банку,
і Центральний Банк несе відповідальність за багато речей, про які я збираюся говорити.
Отже, ми говоримо про безвідповідальність у державних установах.
Ми говоримо про те, що поряд,
у сусідньому хмарочосі знаходиться Міністерство фінансів,
і багато що нас пов'язує сьогодні,
Отже ми ведемо діалог в межах чогось на кшталт храму. Згода?
(Оплески)
Перше, про що я хочу поговорити це те, що
коли всі ці гроші стіклися в нашу країну приблизно 40 років тому,
ми почали, тогочасний уряд почав
за рахунок угод на урядовому рівні
швидко розвивати країну.
І деякі з найбільших проектів у країні
було реалізовано саме через угоди на урядовому рівні
з деякими провідними країнами світу:
США, Великобританією, Францією і так далі.
Як я вже сказав, навіть будинок, в якому ми знаходимось -- за іронією --
Ця будівля була частиною комплексу,
який називали "Вежі-Близнюки"...
Ситуація стала настільки обурливою,
що було призначено слідчу комісію,
і вона повідомила в 1982 році (30 років тому) --
в "доповіді Баллаха" -- 30 років тому --
і одразу ж міжурядові угоди було припинено.
Потім -- прем'єр-міністр прийшов в парламент
щоб обговорити бюджет, і він сказав речі, які я ніколи не забуду.
Вони зачепили мене за живе. Я був молодий чоловік в той час.
Він потрапив прямо в серце.
Він сказав, що, фактично — Дозвольте мені подивитися, чи ця річ працює...
...ми маємо —
Ось яка його думка.
Він сказав нам, що, власне,
два з кожних трьох доларів: наших нафтодоларів,
грошей платників,
було витрачено марно або вкрадено.
Так що ці 10 або 15 відсотків -- міф.
Але це все майже фольклор. Забудьте цю історію.
Вона для маленьких дітей. Ми є великі люди,
і ми намагаємося впоратися з тим, що відбувається в нашому суспільстві.
Розумієте? Ось які масштаби проблеми.
Розумієте? Дві третини вкрадено або втрачено.
Це було 30 років тому. Баллах був в1982 році.
А що змінилося з того часу?
Я не люблю розповідати хвилюючі секрети
міжнародній аудиторії, але я повинен.
Чотири місяці тому ми постраждали від Конституційного обурення.
Ми називаємо це фіаско розділу 34, фіаско розділу 34,
підозрілий шматок закону -- я збираюся сказати, все як є --
підозрілий шматок закону
було прийнято в підозрілий час
щоб звільнити деяких підозрюваних. (Сміх)
Він носить назву... ці люди є
обвинуваченими у справі аеропорту Піарко.
Я збираюся використовувати власний лексикон, виступаючи тут сьогодні.
Тож, вони є обвинуваченими у справі аеропорту Піарко.
Це було порушення конституції першого порядку,
я називаю його "Змова для розбещення парламенту".
Головний інститут нашої країни був збоченим.
Я маю на увазі збоченців
економічного і фінансового характеру.
Ви відчуваєте, наскільки серйозною була проблема?
Відбувся масовий протест. Багато з присутніх у цій залі
взяли участь в акції протесту в різних формах.
Найголовніше, американське Посольство поскаржилося,
і роботу парламенту було відновлено,
закон змінили, скасували.
Це вислів юристів. Його було скасовано.
Але справа в тому,
що парламент перехитрував всіх в ході подій,
тому, що насправді
через підозрілий уривок цього закону,
він фактично набув чинності
у вихідні дні, коли ми відзначали нашу 50-ту річницю незалежності,
наш ювілей незалежності.
Ось що образливо!
Це був доволі бридкий хід, але він подіяв,
тому, що всі ми розуміли що коїться,
і в перший раз, наскільки я пам'ятаю,
відбулися масові протести проти корупції.
І це подарувало мені великі сподівання. Розумієте?
Такі люди як ми іноді відчувають
себе наодинці у цій справі.
Цей уривок із закону і скасування дії закону
загальмували справу звинувачених по аеропорту Піарко.
Тож це був один із тих неймовірних подвійних блефів, що мали місце.
Але які справжні звинувачення?
В чому саме вони були звинувачені?
Це виглядає трохи таємничо, але, все ж, в чому вони винні?
Ми намагалися побудувати, або, скоріше, реконструювати
застарілий аеропорт.
Весь проект коштував близько 1,6 мільярда доларів,
Доларів Тринідаду і Тобаго,
і справді, у нас було багато незаконних тендерів
та підозрілої діяльності; корупція мала місце .
І щоб отримати уявлення про її масштаби,
і в контексті цього
другого міфу про те, що корупція -- не велика справа,
ми можемо поглянути на цей другий слайд.
І те, що тут зображено -- не моя вигадка,
це письмова інформація від генерального прокурора. Це його слова.
І він стверджує, що з $1,6 мільярдного проекту,
один мільярд доларів опинився
на офшорних банківських рахунках.
Один мільярд доларів з наших податків
було розташовано на офшорних рахунках.
Будучи свого роду підозрілою особою,
я обурений цим, і я збираюся зупинитися на цьому,
збираюся зупинитися і розказати деякі деталі.
Я збираюся сказати те, що я бачив
у листопаді минулого року на Уолл-стріт. Я був в Zuccotti Park.
Була осінь. Було прохолодно. Було волого. Сутеніло.
І я ходив поряд з пікетувальниками
Дивлячись на представників рухів One Wall Street та Occupy Wall Street, що були навколо.
І серед них була леді з плакатом, простим плакатом.
свого роду змучена білявка,
тож плакат був зроблений із звичайного листка паперу,
а напис зроблений маркером.
І те, що було на плакаті вкарбувалося в моє серце.
Там було написано: "Якщо ви не обурені, ви ще не звертали уваги."
"Якщо ви не обурені всім цим, ви ще не звертали уваги."
Тож будьте уважними, далі -- ще страшніше.
Я почав думати.
А що, якщо...
Оскільки я персона підозріла щодо цього всього. Я читав багато шпигунських романів та іншого.
(Сміх)
А що, якщо...
Але для того, щоб розібратися в цих жахіттях,
ви маєте прочитати багато шпигунських романів
і брати з них приклад, правда? (Сміх)
Але що, якщо це сталось не вперше?
Що, якщо це лише перший випадок
коли тих, про кого не хочеться згадувати, було викрито?
Що, якщо таке траплялося і раніше? Як мені дізнатися?
Отже, два попередніх приклади, що я навів,
стосувались корупції в будівництві, так?
І тепер я маю честь
очолювати Заводську раду, що не є прибутковою організацією.
Наш сайт jcc.org.tt, і в нас є... ми є лідерами
в боротьбі за впровадження публічної системи закупівель
щоб знати куди витрачаються громадські кошти.
Отже, ті хто хоче дізнатись про це більше,
приєднатися, або підписати декілька петицій, будь ласка, долучайтесь.
А я перейду до ще однієї близької теми,
оскільки одна з приватних компаній з якою я пов'язаний
уже впродовж 3.5 років
займається питанням прозорості і підзвітності
щодо краху компанії CL Financial.
CL Financial -- найбільший конгломерат, що був коли-небудь в країнах Карибського басейну
І, не вдаючись в усі ці подробиці,
було заявлено про крах -- я використовую слова дуже обережно --
було заявлено про крах в січні 2009,
тобто все відбулось приблизно 4 роки тому.
В безпрецедентно щедрому жесті --
будьте дуже обережними щодо таких людей --
в безпрецедентно -- я використовую це слово з обережністю --
безпрецедентно щедрому жесті, тогочасний уряд
підписав письмове забов'язання погасити всі вимоги кредиторів.
І я можу без сумнівів заявити, що
такого не траплялось більше ніде на планеті.
Давайте осягнемо все в контексті.
Нам кажуть, що все це схоже на Уолл-стрит. Це не Уолл-стрит.
Трінідад і Тобаго -- місце з іншими законами фізики, біології і будь-чого.
Такого немає більше ніде. (Оплески)
Такого немає більше ніде. Такого немає більше ніде.
Тут також все по-своєму, але там все зовсім інакше. Розумієте?
Я зараз серйозно.
Зрозумійте. Були крахи на Уолл-стрит.
Були крахи в Лондоні.
Були в Європі.
В Африці був крах. В Нігерії 6 головних
комерційних банків рухнули одночасно з нашим.
Цікаво провести паралель між нігерійським досвідом --
тим як вони побороли крах, а вони побороли
його дуже добре, якщо порівнювати з нами.
Ніде більше на планеті
кредиторам не було надано допомогу,
що перевищує зазначену у статутних правах.
Тільки тут. Отже, яка причина такої щедрості?
Наш уряд такий щедрий? Так, можливо, він такий і є.
Давайте розглянемо все детальніше.
Отже, я почав розбиратись і писати листи і т.д., і т.п.,
з цією роботою можна ознайомитись, моя особиста робота
знаходиться на сайті AfraRaymond.com. Це мене так звуть.
Це некомерційний блог, що я веду
Не такий популярний, як у деяких, але ви зайдіть.
(Сміх)
Але справа в тому, що гіркий досвід, пов'язаний з розділом 34,
цією змовою для збочення парламенту, цей гіркий досвід
що мав місце в серпні,
коли ми повинні були святкувати нашу незалежність,
з приходом вересня, змусив мене визначитись
змінити акценти,
і повернутись до тієї роботи, до того, що я писав
і до деяких діалогів, що я мав з посадовими особами
щоб зрозуміти що ж відбулось насправді.
Як кажуть у Тринідаді і Тобаго: "хто є хто і що є що?"
Отож, давайте зробимо переоцінку.
Я відправив заяву з приводу свободи інформації
у травні цього року до Міністерства фінансів.
(Міністерство фінансів це сусідній хмарочос)
Ось і інший контекст.
Міністерство Фінансів, як нам сказали,
є суб'єктом, діяльність якого регулюється Актом про свободу інформації.
Я хочу розказати вам про дійсний приклад того, чи це правда.
Центральний Банк, в якому ми знаходимось цього ранку
не підпадає дії Акту про свободу інформації.
Насправді, ви можете питати в них будь-що,
і вони не мусять відповідати взагалі нічого.
Цей закон діє 1999 року.
Отже я занурився в цю боротьбу і поставив 4 запитання.
І я переповім вам ці питання разом з отриманими відповідями,
щоб ви змогли зрозуміти, як я казав, про що йде мова.
Мова йде про місце, якого більше немає ніде.
Перше питання:
Я попросив показати мені рахунки CL Financial,
і, якщо це неможливо, --
Міністр фінансів робить заяви,
приймає закони, виступає з промовами і т.д... --
то на які дані покладається він?
Це схоже на відомий жарт: Що б він не пив, дайте мені того ж!
І вони написали у відповідь,
що не розуміють, що я маю на увазі.
Тобто, відповіли питанням на питання.
Другий пункт: Я хочу побачити
хто є кредиторами тих груп, борги яких були погашені?
Дозвольте зупинитись, щоб наголосити для всіх
що 24 мільярди доларів з наших грошей було витрачено на це.
Це приблизно 3.5 мільярди доларів США
що надійшли від малої -- і, до того ж, багатої на ресурси --
Карибської країни. Розумієте?
І я запитав,
хто отримав ці 3.5 млрд доларів?
І я хочу знов зосередитись на контексті,
контекст допоможе нам чітко зрозуміти що відбувається.
Є конкретна особа, що і зараз знаходиться в уряді.
Ім'я не має значення.
І ця людина зробла кар'єру
використовуючи закон про свободу інформації
для просування його політичної справи.
Його ім'я не важливо.
Я не хочу наголошувати на ньому. Я маю свою позицію.
Я хочу сказати, що ця особа зробила кар'єру, використавши
Акт про свободу інформації для розвитку власної справи.
Найвідоміший випадок
ми стали називати "Скандал з секретними стипендіями",
тоді насправді було задіяно 60млн державних грошей,
які просто розчинились в кількох стипендіях,
про які ніхто не знав і т.д. і т.п.
Тож він пішов до суду з цим парламентським актом,
актом про свободу інформації,
щоб оприлюднити інформацію,
і я думаю, що це чудово.
Фантастика.
Але зрозумійте, питання в наступному:
якщо можна використати акт про свободу інформації
в суді
щоб прискорити викриття витрачених 60млн бюджетних коштів,
можливо і необхідно використати
акт і в випадку викриття 24млрд.
Ви бачите? Міністерство фінансів,
Секретаріат Міністерства фінансів,
Написали мені, що інформація є також вільною.
Ви розумієте? Ось чим ми займаємось...
Третя річ, яку я скажу вам:
я також запитав
про директорів CL Financial,
чи вони робили подання відповідно до нашого Акту сумлінності суспільного життя.
Ми маємо Акт сумлінності суспільного життя,
що є частиною нашої системи охорони національних інтересів.
І публічні особи мають подавати,
розповідати якими вони володіють активами і забов'язаннями.
І, звичайно ж, я з того часу зрозумів що вони такі подання не робили,
а міністр фінансів, насправді, і не просив їх робити подання.
Маємо що маємо. Маємо ситуацію, в якій
основні захисні заходи щодо сумлінності, підзвітності
та прозорості було відкинуто.
Я ставив питання абсолютно легально та по правилам.
Воно було проігноровано
Те, що надавало нам сил пов'язано із справою щодо Розділу 34,
ми маємо продовжувати роботу. Ми не можемо забути все.
Я визначив те що сталось як найбільшу розтрату в історії країни.
І також це найбільший приклад
державної корупції, відповідно до зображеного рівняння.
І ось тест в реальних умовах:
Тоді, коли ви маєте витрату державних коштів
без звітності по витратах,
без прозорості,
завжди матимете корупцію,
чи то в Росії, чи в Нігерії, чи на Алясці,
Завжди матимете корупцію, і саме з цим ми маємо справу.
Я збираюся продовжувати працювати,
тиснути, отримувати певні резолюції
з зазначених питань в Міністерстві фінансів.
Якщо станеться так, що я повинен буду йти до суду особисто, я робитиму це.
Ми будемо продовжувати тиск.
Ми будемо продовжувати працювати в рамках JCC.
Але я хочу відійти від контексту Тринідаду і Тобаго
і додати до сказаного вище
певний міжнародний приклад.
Тут була журналістка [Хізер] Брук, що говорила
про її боротьбу проти корупції в уряді,
і вона показала мені цей сайт: alaveteli.com [alaveteli.org]
alaveteli.com [alaveteli.org] -- засіб для створення відкритої бази даних
для розвитку свободи інформації,
і спілкування один з одним.
Я можу бачити ваші заяви.
Ви можете бачити мої заяви і відповіді, що я отримав.
Ми можемо працювати разом. Ми повинні побудувати колективну базу даних
і мати спільне розуміння того, де ми знаходимося, щоб перейти до наступного кроку.
Ми маємо ставати свідомішими.
Остання річ, яку я хочу сказати, стосується
чудового індійського сайту,
що називається IPaidABribe.com
В них є міжнародні гілки,
і для нас важливо працювати з ним.
IPaidABribe.com є дуже важливим,
цікаво зайти і подивитися.
Я збираюся зупинитися на цьому. Я збираюся попросити вас бути мужніми.
Зруйнуйте перший міф: це злочин.
Зруйнуйте другий міф: це велика проблема.
Це величезна проблема. Це -- економічний злочин.
І будемо продовжувати працювати разом
для поліпшення ситуації,
стабільності і стійкого розвитку в нашому суспільстві. Дякую.