Я Джефф Пінн, викладаю в університеті Північного Іллінойсу, а наш курс - вступ до критичного мислення. На цьому занятті ми будемо говорити про 3 речі. Перше: що таке критичне мислення? Друге: що таке умовивід? І третє: яка різниця між необхідними та ймовірними умовиводами? Добре. Отже, що таке критичне мислення? По суті критичне мислення - це засіб встановити, наскільки надійні підстави наших переконань. Що це означає? Припустимо, що ви з подругою обговорюєте, хто буде на сьогоднішній вечірці. І вона досить впевнено каже: "Монті не прийде" Ви ж у цьому не певні. Тож, мабуть поцікавитесь: "Чому ти так вважаєш?" Вона може відповісти по-різному. Розгляньмо 3 можливі відповіді. По-перше вона може сказати: "Я не можу його терпіти і хочу гарно провести час." По-друге, вона може сказати: "Він дуже сором'язливий і рідко ходить на вечірки." І по-третє, вона може сказати: "Він у Пекіні, а дістатитсь сюди з Пекіна до вечора неможливо." Її перша відповідь не дає достатніх підстав, щоб погодитись, що Монті не буде на вечірці. У другій є обґрунтована підстава для припущення, що Монті не прийде: якщо він сором'язливий і рідко ходить на вечірки, тоді ймовірно, що його не буде і на сьогоднішній вечірці. Так само, третя підстава також обґрунтована: якщо він у Пекіні й дістатися звідти до вечора неможливо, то це гарантує, що він буде відсутній сьогодні на вечірці. І якщо ви помічаєте цю різницю між надійними та ненадійними підставами для певних тверджень, ви тренуєте свої навички критичного мислення. Отже, критичне мислення є засобом перевірки, наскільки гарні підстави наших переконань. Тож одне з основних вмінь, які ви опануєте під час вивчення критичного мислення це здатність відрізняти гарні підстави від поганих. Спершу з'ясуймо, що тут значить "гарні" . Я не позначаю цим словом щось, що належить до сфери моралі чи етики. Тобто, прийняття думки на основі "гарних" підстав не робить цю думку морально "доброю". Так само, не буде морально "поганим" чи злим повірити у щось на основі поганих підстав. У нашому розумінні, гарна підстава тісно пов'язана з поняттям істини. Тобто, гарна підстава для переконання - це та, яка робить його вірогідним, надає йому правдоподібність. А найкращою є така підстава, яка робить переконання безсумнівним. Чому це важливо? Критичне мислення важливе, оскільки ми, як раціональні істоти хочемо мати істинні переконання. Раціональні люди хочуть дотримуватись істинних переконань і уникати хибних. Таким чином, бути раціональним - значить підтримувати тільки ті переконання, для яких можна знайти гарні підстави. Добре. Це підводить нас до другого питання: що таке умовивід? Умовивід - це набір суджень, на підставі яких виводиться нове судження. Так, наприклад, ми можемо вважати одну із попередніх відповідей умовиводом. В ній міститься 2 судження: "Монті дуже сором'язливий" і "Монті рідко ходить на вечірки". Вони разом становлять підставу для твердження, що Монті не буде на вечірці. Судження, які є підставами, називаються засновками. Так, "Монті дуже сором'язливий" - засновок 1; "Монті рідко ходить на вечірки" - засновок 2. А судження, яке випливає із цих засновків, називається висновком. У гарному умовиводі засновки дають вагомі підстави для висновку тобто роблять висновок вартим довіри. У таких випадках можна сказати, що умовивід підтримує висновок. В гарних умовиводах висновки підтримуються, а в поганих - ні. Тож головне завдання критичного мислення - це розвиток вміння визначати які умовиводи гарні, а які - ні. Тобто, чи підтримують засновки висновок, чи ні. Позначимо червоним першу відповідь вашої подруги: 2 засновки "Я не можу його терпіти" і "Я хочу гарно провести час". Висновок: "Монті не буде на вечірці". У її третій відповіді теж два засновки: "Монті у Пекіні". "Він не зможе вчасно прибути". Як я зазначав раніше, перший умовивід не є гарним, він ненадійний, тоді як останній умовивід гарний, адже він надійний. І зараз я поясню, чому це так. Якщо ви обміркуєте зміст засновків поганого умовиводу (що ваша подруга не може терпіти Монті й хоче провести гарно час), а також те, як ці засновки пов'язані з висновком, ви побачите, що з цих суджень ніяк не випливає істинність висновку. Той факт, що подруга не може терпіти Монті і хоче провести гарно час, не означає, що Монті не буде на вечірці. Це просто не пов'язано з висновком. А ось у фіолетовому умовиводі засновки, якщо вони істинні, гарантують, що й висновок істинний. Тож вони роблять висновок дуже надійним. Істинність засновків гарантує істинність висновку. Тож у фіолетовому умовиводі засновки підтримують висновок. Також слід підкреслити, що хоча червоний умовивід у такому вигляді поганий, він може стати гарним, якщо додати якийсь фоновий засновок. Так, наприклад, якщо з'ясувалось, що саме ваша подруга вирішувала кого запрошувати на вечірку, тоді те, що вона не може терпіти Монті і хоче гарно провести час, дає вагому підставу вважати, що Монті буде відсутній, бо тоді буде причина думати, що вона його не запросила. Але наразі аргумент є поганим бо із засновків не випливає що Монті не буде на вечірці. Добре, і остання частина на сьогодні: розрізнення 2 типів умовиводів. Отже, зліва я напишу оранжевий умовивід, який відображає другу відповідь ("Монті дуже сором'язливий і рідко ходить на вечірки"), а справа ми зазначимо фіолетовий умовивід ("Монті у Пекіні. Він не може прибути вчасно на вечірку.") В обох умовиводах однаковий висновок: Монті не буде на вечірці. Як я казав раніше, обидва умовиводи є гарними: обидва дають підстави повірити у висновок, і в обох із них засновки підтримують висновок. Але між двома умовиводами є важлива різниця, яку я хочу підкреслити. Якщо ви подумаєте над фіолетовим умовиводом і над тим, що висловлюється в його засновках, ви помітите, що якщо ці засновки істинні (якщо Монті у Пекіні і не може бути вчасно на вечірці), то те, що Монті не буде на вечірці, має бути істинним. Ці засновки гарантують істинність висновку. Умовивід, у якому засновки гарантують істинність висновку, називається необідним (дедуктивним). У необхідному умовиводі при істинних засновках висновок істинний. Інформація, що міститься у засновках необхідного умовиводу дозволяє зробити надійний висновок. Якщо ж глянете на оранжевий умовивід, ви побачите, що тут інша справа. В оранжевому умовиводі, навіть якщо його засновки істинні, висновок може бути хибним. Навіть якщо Монті дійсно сором'язливий і рідко ходить на вечірки, все ж таки можливо, що він подолає сором'язливість, відмовиться від звички ігнорувати вечірки і несподівано прийде. Це малоймовірно, але можливо. Тож істинність засновків оранжевого умовиводу не гарантує істинності висновку. Такі умовиводи називаємо ймовірними (ампліативними). В ймовірних умовиводах істинність засновків робить висновок імовірно істинним, але не гарантує цього. І як я сказав, обидва умовиводи гарні. Ймовірні умовиводи теж можуть бути гарними. Вони просто не необхідні; їх засновки не гарантують істинність висновку. Оцінюючи умовивід, важливо знати, він необхідний чи ймовірний: якщо умовивід виглядає як необхідний, а при уважнішому розгляді виявляється, що його засновки не гарантують істинність висновку, тобто висновок може бути хибним, навіть якщо засновки істинні, то це вагома підстава відкинути умовивід як поганий. Тоді як в ймовірному умовиводі, якщо засновки не гарантують істинність висновку це просто означає, що умовивід ймовірний. Якщо ви відхиляєте оранжевий умовивід, вказуючи, що висновок може бути хибним, у вас помилкове розуміння. В ймовірному умовиводі те, що істинність висновку не гарантована засновками сприймається як належне. Ймовірний умовивід дає підстави вважати, що істинність висновку є лише ймовірною. Важливо знати тип умовиводу, щоб визначити, за допомогою яких засобів встановити, гарний він чи ні. На наступних заняттях ми детальніше розглянемо засоби оцінки умовиводів. А зараз підсумуємо це заняття. Критичне мислення перевіряє надійність підстав, які роблять переконання ймовірно чи необхідно істинними. Умовивід - це набір суджень, в якому із вихідних суджень, тобто засновків, випливає висновок. У гарному умовиводі засновки підтримують висновки. Тобто, засновки дають вагому підставу для віри у висновок, тому що вони роблять його істинність вірогідною. В необхідному умовиводі істинність висновку гарантована засновками; якщо засновки істинні, то і висновок має бути істинним. В ймовірному умовиводі засновки не гарантують істинність висновку, але роблять її можливою, тож засновки все-таки можуть дати певні підстави для віри у істинність висновку. Добре. На цьому закінчується вступне заняття. Переклад на українську: Павло Лепіхін, рев’ювер Мирослава Кругляк, благодійний фонд “Magneticone.org”