Вам, мабуть, цікаво,

чому морський біолог з організації Oceana

прийшла сьогодні до вас, щоб говорити

про голод у світі.

Я сьогодні тут,

тому що збереження океанів -
це більше, ніж екологічне бажання.

Це більше за те, що ми робимо

для створення робочих місць для рибалок

або збереження цих місць.

Це більше, ніж переслідування
економічних цілей.

Збереження океанів може прогодувати світ.

Я покажу вам, як.

Як вам відомо, на цій планеті вже є

понад мільярд голодуючих людей.

І ця проблема стане ще більшою,

коли населення Землі
зросте до 9 мільярдів

або 10 мільярдів до середини століття.

Це призведе до збільшення тиску

на наші продовольчі ресурси.

І це серйозна проблема,

особливо зважаючи на теперішню ситуацію.

Ми знаємо, що площа орних земель
на душу населення

вже зменшується

як в розвинених країнах,
так і в країнах, що розвиваються.

Ми знаємо, що нас чекає зміна клімату,

яка змінить характер опадів на планеті.

Деякі регіони стануть сухішими,
як позначено оранжевим,

а деякі вологішими, як позначено синім,

і це призведе до засух у наших житницях

на середньому Заході
та в центральній Європі

і до повеней в інших місцях.

Ґрунту стане важче

допомагати нам розв'язати проблему голоду.

І тому океани повинні бути
якомога багатшими,

щоб вони могли забезпечити нас

якомога більшою кількістю їжі.

Океани робили це для нас

протягом довгого часу.

Ще здавна ми спостерігали збільшення

кількості продуктів, які ми отримуємо

з наших океанів.

Здавалося, що ця кількість
буде продовжувати рости,

поки близько 1980 року

не було зареєстровано спаду.

Ви чули про пік нафти.

Можливо, це пік риби.

Сподіваюся, що це не так. 
Я ще повернуся до цього.

Але кількість риби,
виловленої у всьому світі,

зменшилася на 18%

з 1980 року.

Це велика проблема.
І ситуація погіршується.

Ця червона лінія продовжує спадати.

Але ми знаємо, як це змінити,

і сьогодні я говоритиму про це.

Ми знаємо, як розвернути цю криву вгору.

Це не має бути піком риби.

Якщо ми зробимо кілька
простих речей там, де треба,

ми зможемо повернути собі
рибальство і використати його

для прогодування людства.

По-перше, нам треба знати,
де знаходиться риба,

тож подивімося, де вона.

Виявляється, і це дуже зручно,

що більшість риби знаходиться

в прибережних регіонах країн,

в прибережних зонах.

Ці регіони контролюються

державними органами країн,

які можуть керувати рибальством

в цих прибережних регіонах.

Прибережним країнам 
підпорядкований морський простір,

що іноді сягає 200 морських миль.

Такі регіони називаються
виключними економічними зонами,

і це добре, що держави
можуть контролювати

рибальський промисел в цих регіонах,

тому що міжнародні води,

які позначені темнішим
кольором на карті,

набагато складніше контролювати,

тому що це потрібно робити
на міжнародному рівні.

Для цього необхідно
укладати міжнародні угоди,

а, якщо ви слідкуєте за
переговорами на тему зміни клімату,

то знаєте, що це може бути
дуже повільний, виснажливий процес.

Так що можливість контролю
на рівні держав -

це чудово.

Скільки риби знаходиться
в цих прибережних зонах

порівняно з відкритим морем?

Тут ви бачите, що в прибережних зонах

приблизно в 7 разів більше риби,

ніж у відкритому морі,

тож це ідеальне місце, де
варто зосередити нашу увагу,

тому що ми справді можемо
багато чого тут зробити.

Ми можемо значно відновити рибальство,

якщо зосередимось на цих
прибережних регіонах.

Але у скількох країнах
нам доведеться працювати?

Приблизно 80 країн
мають вихід до моря.

Чи повинні ми налагодити
управління рибальством

у всіх цих країнах?

Ми поставили собі питання:
на скількох із цих країн

нам треба зосередитися,

враховуючи те, що Європейський Союз

дуже зручно контролює рибальство

спільною політикою щодо вилову риби?

То якщо, скажімо, ми налагодимо рибальство

в Євросоюзі і ще в 9 інших країнах,

який відсоток світового рибальства
це охоплюватиме?

Виявляється, що Євросоюз плюс ще 9 країн

разом охоплюють приблизно
2/3 світового вилову риби.

Якщо ми збільшимо кількість
країн до 24 плюс Євросоюз,

ми матимемо до 90%,

майже весь світовий вилов риби.

Тому ми думаємо, що, працюючи
в невеликій кількості країн,

ми можемо повернути рибальство.

Але що нам треба робити в цих країнах?

З досвіду нашої діяльності
у Сполучених Штатах

та інших країнах
ми знаємо, що є

три головні речі,
які потрібно зробити,

щоб повернути рибальство.

Ми повинні встановити квоти або обмеження

на кількість вилову.

Ми повинні знизити
обсяг прилову, який є

виловом і забиванням нецільової риби,

що є дуже марнотратним.

І третє - це те, що ми повинні захистити
природні середовища перебування,

розплідники та місця нересту,

які потрібні рибі, щоб добре
рости і розмножуватись,

щоб вона могла поновлювати свою популяцію.

Ми знаємо, що, зробивши ці три речі,
ми відновимо рибальство.

Звідки ми це знаємо?

Знаємо, тому що ми спостерігали за цим

у дуже багатьох місцях.

На цьому слайді зображено

популяцію оселедцю в Норвегії,

яка швидко зменшувалася з 1950-х років.

Вона скорочувалася, але коли
Норвегія встановила обмеження

або квоти на рибальство в своїй країні,
що тоді відбулося?

Рибальство відновилося.

Ось іще один приклад,
також з Норвегії,

про норвезьку арктичну тріску.

Те ж саме - рибальство йде на спад.

Вони встановили квоти на прилов.

Прилов - це та нецільова риба,

яку марнотратно викидають за борт.

Коли встановили обмеження на прилов,

рибальство поновилося.

І так не тільки в Норвегії.

Ми спостерігали це в країнах

по всьому світу багато разів.

Коли ці країни починають діяти

і запроваджують правила щодо
сталого розвитку рибальського промислу,

тоді рибальство, яке
постійно погіршується,

починає відновлюватися.

Звучить багатообіцяюче.

Що це означає для
світового вилову риби?

Це означає, що якщо ми
візьмемося за той вилов риби,

обсяг якого зменшується,

і зробимо так, що він почне зростати,
то зможемо збільшити його

аж до 100 мільйонів метричних тонн на рік.

Тож ми ще не досягли піку вилову риби.

У нас ще є можливість

не лише поновити
той обсяг вилову,

але й почати ловити ще більше риби,

якою ми зможемо нагодувати більше людей,

ніж робимо це зараз.

Наскільки більше?

На сьогоднішній день ми можемо
нагодувати десь 450 мільйонів людей

однією рибною стравою в день,

якщо рахувати по свіжих
показниках світового вилову риби,

які, звичайно, скорочуються,

тож це число з часом зменшуватиметься,

якщо ми з цим нічого не зробимо.

Але якщо ми запровадимо
таку практику контролю рибальства,

про яку я говорила,

у 10-25 країнах,

тоді ми можемо збільшити це число

і нагодувати аж 700 мільйонів людей в рік

корисною рибною стравою.

Ми повинні, звісно ж, зробити це

для доброї справи боротьби з голодом,

але також і тому,
що це вигідно фінансово.

Виявляється, що риба є
найвигіднішим протеїном

на планеті.

Якщо порахувати, скільки
протеїну отримує людина з риби

на кожен витрачений долар,

порівняно з усіма іншими
тваринними протеїнами,

очевидно, що риба є хорошим вибором
з фінансової точки зору.

Окрім цього, рибі не треба земель,

яких дуже не вистачає,

на відміну від інших джерел протеїну.

І вона не потребує
багато прісної води.

На неї йде набагато
менше прісної води,

ніж, наприклад, на рогату худобу,

для якої потрібно зрошувати поля,

щоб можна було виростити корм
для випасання худоби.

В рибальстві малий
обсяг вуглецевих викидів.

Трошки їх обсягу виробляється,

оскільки рибу все одно
треба якось виловити.

Для цього треба трохи палива,

але тоді як сільське господарство
виробляє такі викиди,

рибальство виробляє їх набагато менше,

і менше забруднює довкілля.

Риба вже зараз важлива
складова нашого раціону,

але вона може бути
ще більшою його частиною,

і це добре, бо ми знаємо,

що риба корисна для здоров'я.

Вона зменшує ризик захворювання на рак,

попереджає серцеві хвороби та ожиріння.

Наш виконавчий директор
Енді Шарплесс,

який вперше озвучив цю ідею,

любить казати, що риба -
ідеальний протеїн.

Енді також говорить про те,

що наш рух за збереження океанів
насправді почався з

руху за збереження ґрунтів.

А у збереженні ґрунтів

проблемою є те, що

біорізноманіттю загрожує
виробництво їжі.

Доводиться вирубувати
багатий на біологічні види ліс,

щоб отримати поле

під вирощування зерна
для прогодування людей.

Тож тут постійно відбувається
"перетягування канату".

Постійно доводиться
приймати важке рішення,

шукаючи компроміс

між двома дуже важливими речами:

підтриманням біорізноманіття
і прогодуванням людей.

А у випадку з океанами
цього протистояння немає.

В океанах біорізноманіттю не суперечить

великий обсяг продовольства.

Насправді вони взаємопов'язані.

Коли ми займаємося
підтриманням біорізноманіття,

ми отримуємо й більше продовольства,

і це важливо для прогодування людей.

Але треба не попастися на гачок.

Хтось зрозумів? (Сміх)

Незаконне рибальство.

Незаконне рибальство підриває

той контроль за сталим розвитком,
про який я говорю.

Це коли рибу ловлять

забороненим приладдям,

коли рибалять у заборонених
для цього місцях,

коли ловлять рибу понад дозволений
її розмір або заборонений вид.

Незаконне рибальство обманює споживача,

а також обманює чесних рибалок.

І це треба припинити.

Незаконно виловлена риба потрапляє на
ринок через порушення правил маркування.

Можливо, ви про це чули.

Це коли на етикетці риби
зазначається щось інше.

Згадайте, коли ви востаннє їли рибу.

Що саме ви їли?

Ви впевнені, що це було саме воно?

Тому що ми перевірили
1300 різних зразків риб,

і близько третини з них

були не тим, що зазначено
на їхній етикетці.

Люціан. 9 з 10 люціанів
виявилися іншими видами риб.

59% тунця, якого ми перевірили,

мало неправильне маркування.

Щодо червоного люціана -
ми протестували 120 зразків,

і лише 7 з них справді ними виявилися.

Тож щасти вам у пошуках червоного люціана.

Морепродукти мають дуже
складний ланцюжок поставок,

і на кожному етапі в цьому ланцюжку

є можливість обману в маркуванні,

якщо тільки ми не введемо відстеження.

Відстеження дозволяє
індустрії морепродуктів

відслідковувати шлях морепродуктів
з корабля на тарілку,

щоб впевнитися, що споживач
може потім дізнатися,

звідки було отримано їхні морепродукти.

Це дуже важливо.

Деякі компанії це роблять,
але цього недостатньо,

тому ми просуваємо закон
для захисту проти таких порушень,

який має назву SAFE Seafood Act.

Також я рада повідомити,
що було оприлюднено

петицію кухарів, в якій 450 кухарів

підписалися під зверненням до Конгресу

щодо підтримки згаданого раніше закону.

Там багато підписів зіркових кухарів,
яких ви, можливо, знаєте -

Ентоні Бурден, Маріо Баталі,

Бартон Сівер та інші --

і вони розписалися там, бо вважають,

що люди мають право знати,

що вони їдять.

(Оплески)

Рибалки також підтримують цей закон,
тому в нас хороші шанси

отримати необхідну підтримку

для його ухвалення.

І це дуже важливий момент,

бо цим ми можемо припинити
порушення маркування,

цим ми можемо подолати
незаконне рибальство,

і цим ми можемо добитися,

щоб квоти, охорона середовища

і скорочення прилову
приносили той результат,

який має бути.

Ми знаємо, що можемо підтримувати
сталий розвиток рибальства.

Ми знаємо, що можемо випускати

корисну їжу для сотень мільйонів людей,

що не потребує землі,
не використовує багато води,

не забруднює атмосферу

та економить кошти.

Ми знаємо, що порятунок океанів

може нагодувати світ,

і ми повинні почати вже зараз.

(Оплески)

Дякую. (Оплески)