Сьогодні

одна збита з пантелику дама спостерігала

за тим панцирем, де мешкає моя душа,

і оголосила, що я -

«виразна».

Це означає, що коли мова заходить

про мовлення або дикцію,

то мені навіть не доводиться про це замислюватися,

тому, що я «виразна».

Коли мій професор ставить запитання,

а моя відповідь зiпсована пiдтекстом

урбанiзованої пропозиції,

тут немає неправильного наміру.

Будьте уважні.

Тому, що я «виразна».

Так що, коли мій батько запитує: «Що то за фігня?»,

моя «виразна» відповідь ніколи не буде помилковою.

Я відповідаю: «Батьку, це неминуча проблема, яка наближається».

А коли я пiд тиском,

я змiнююсь, тільки тому, що я можу.

Коли мій хлопчик каже: «Що з тобою таке?»,

я відповідаю: «Я не знаходжу спільної мови з цими чортовими людьми!»

Та iнколи в класі я можу

призупинити інтелектуальний голосовий потік і запитати:

«Йо! Чого це всі книжки щоразу не про мій народ?»

Так, я вирішила ставитися

до всіх трьох мов на рiвних,

тому що я «виразна».

Але хто контролює виразність?

Адже англійська мова - це багатогранна промова,

предмет невизначеної трансформації.

Можливо, Ви гадаєте, що тільки неосвічена людина говорить ламаною англійською.

Але я тут, щоб розповісти Вам, що навіть «виразні» американці

звучать по-ідіотськи для британців.

Так що, коли мій професор виходить у двір і каже: «Привіт»,

я зупиняю його: «Ніііі...

Ви невиразні...

Правильно сказати: «Що хорошого?»

Ви мабуть вирішите, що це занадто загальний вираз, не круто.

Але я тут, що розповісти Вам, що навіть у нашої мови є правила.

Отож, коли мама приколюється з мене, вона каже:

«Зараз Ви дуже підете в магазин»,

я відповідаю: «Мам, ні, це речення побудовано не за правилами.

Ніколи слово «дуже» не йде перед дієприкметником в теперішньому часі.

Просто такий принцип англійської мови».

Якби в мене були вокальні дані,

я би голосно співала з кожної гори,

з кожного передмістя і округи,

адже єдиний Бог мови той, хто записаний в Книзі Буття

цього світу, кажучи «все добре».

Може, я і не завжди виявляю світу

чудовий приклад промови.

Але не судіть мене по моїй мові, припускаючи,

що я занадто неосвічена, щоб навчати.

Адже я говорю трьома мовами,

по одній на кожен випадок:

дім, школа і друзі.

Я оратор на трьох мовах.

Іноді я послідовна в їхньому використанні,

іноді переключаюсь з однієї на іншу, щоб не занудьгувати.

Іноді насилу борюся з двома з них,

поки говорю третьою в класі.

А коли помилково їх плутаю,

відчуваю себе так дивно... немов готую у ванній кімнаті.

Знаю, що мені доведеться позичити Вашу мову,

адже моя була вкрадена.

Тільки не варто Вам чекати від мене, що я цілком охоплю Вашу історію,

так як моя зламана.

Ці слова, виголошені тими,

хто просто втомився

від поточних європоцентристських ідеалів.

I причина, по якій я говорю на змішаній версії Вашої мови в тому,

що мої мови були вирвані в ході історії.

Я говорю ламаною англійською, щоб численні рани нагадували нам,

що наш поточний стан - не секрет.

Я так втомилася від негативних стереотипів, що обурюють мій народ.

Тому, доти, доки ви не побачили пограбування банку, перестаньте лаяти моїх співгромадян.

Я так втомилася від цієї безглуздої расової нерівності.

Не треба говорити, що це на користь,

якщо тільки Ваші співгромадяни не жертвують на благодійність

стільки ж, скільки було відібрано у мого народу.

Як можна очікувати від мене чогось іншого, крім того як ставитися до їхнього внеску до Вашої мови,

щонайменше, як до рівного.

Нехай не буде ніякої плутанини.

Нехай не буде ніякого сумніву.

Це - не пропаганда невігластва.

Це - лінгвістичне вшанування.

Ось чому в своїй останній заяві на прийом на роботу я вказала «говорю трьома мовами».

Я можу допомогти урізноманітнити Ваш ринок споживачів -

от і все, про що хотіла я повідати їм.

А коли мене запросять на інтерв'ю,

я буду більш ніж щаслива показати,

що можу ось так сказати:

«Шо хорошого»,

«Як там»

і, звісно: «Привіт»,

адже я ж «виразна».

Дякую.

(Оплески)