Як гадаєте, можна контролювати чиюсь увагу?

Або й більше ―

передбачити людську поведінку?

Було б цікаво, якби ми це могли.

Особисто для мене це ідеальна суперсила,

а радше не зовсім "чесний" її бік.

Останні 20 років я вивчав людську поведінку

у дещо незвичний спосіб ―

цуплячи гаманці.

Говорячи про відволікання уваги,

уявляємо ситуацію, коли концентруєшся
на чомусь сторонньому,

тоді як часто найважче помітити те,

що у нас перед носом,

те, на що дивимося щодня ― і не бачимо.

Скажімо, у кого при собі

мобільні телефони?

Чудово. Контрольна перевірка.

Переконайтесь, що вони дійсно при вас.

Бо я трішки зайнявся 
"шопінгом" перед виступом.

Гадаю, ви сьогодні вже 
не раз заглядали у свої телефони,

тож спитаю вас дещо про них.

Не дивлячись на екрани,

можете сказати, який значок
у правому нижньому кутку?

Тепер дістаньте їх і подивіться, чи вгадали.

То як? Підніміть руки, хто вгадав.

З цим все, можете заховати,

адже усі телефони мають щось спільне.

Немає значення, як ви розподілили 
значки на екрані,

там завжди буде годинник.

Не дивіться на телефони і 
скажіть ― котра була година?

Ви ж щойно глянули на годинник, правда?

Це справді цікава ідея. Підемо 
далі і влаштуємо гру на довір'я.

Заплющіть очі.

Я розумію, що прошу
про це після інформації

про крадія гаманців
у залі, але таки заплющіть.

Ось уже секунд 30 я стирчу у вас перед очима.

Не розплющуючи очей, скажіть, 
у що я вбраний?

Ваші найточніші припущення?

Якого кольору моя сорочка? 
А краватка?

Тепер розплющіть очі.

Підніміть руки, хто був правий.

Цікаво, правда? Хтось 
краще сприймає візуально,

хтось гірше. Так видається 
на перший погляд.

Але у мене є інша теорія про цей вид уваги.

Є різні чудернацькі моделі уваги,
як-от потрійна модель Познера.

Я ж бачу її простіше, 
як систему спостереження.

Наче у нас є всі ті мудровані сенсори,

а в голові сидить маленький охоронець.

Я називаю його Френком.

І цей Френк сидить за столом.

У нього перед очима ― 
купа-купезна цікавої інформації,

"просунута" техніка, камери,

маленький телефон для 
передачі звуку з вух

― усі ці наші відчуття.

А увага ― це те, що спрямовує
їх у правильне русло,

контролює вашу реальність. 
Це ― ворота до свідомості.

Ми не можемо усвідомити щось,
не звернувши на нього уваги.

Та як не дивно, можемо звернути 
на щось увагу, не усвідомивши цього.

Це так званий "ефект вечірки":

на вечірці ви ведете із кимось бесіду,

та все ж реагуєте на своє ім'я, 
коли вас гукають,

навіть не усвідомлюючи,
що прислухались до нього.

У своїй роботі я використовую 
прийоми, щоб маніпулювати цим,

бавитись із вашою увагою, 
як із обмеженим ресурсом.

Що якби ж я міг котролювати, 
на що ви "витрачаєте"

свою увагу, "поцупити" її, 
відволікши вас на щось?

Проте замість того, щоб
просто відволікти

вас чимось стороннім,

я краще сконцентруюсь на Френкові,

побавлюсь із ним у вас в голові,

із цим маленьким "сек'юріті",

аби ви на хвильку сфокусувались 
на внутрішніх чуттях

замість зовнішніх.

І коли я прошу вас звернутися 
до своєї пам'яті, запитуючи

"Що це таке?", "Що відбулося?",
"У вас є гаманець?",

"Чи є у ньому American Express?" ―

ваш Франк розвертається

і шукає необхідні файли. 
Він має відмотати плівку назад.

Що цікаво, він не може одночасно 
відмотувати цю плівку

і обробляти нову інформацію.

Це, звичайно, скидається на хорошу теорію,

та я можу так балакати довго
і наговорити купу речей,

частині з яких навіть можна вірити,

але краще покажу вам це "вживу".

Зійду в зал і трішки займуся "шопінгом".

Нікуди не рухайтесь.

Доброго дня, як ваші справи? 
Радий вас бачити.

У вас була чудова промова.

Гарний годинник, але важко знімається.

Каблучка також на вас?

Добре. Зроблю інвентаризацію. 
Ви як шведський стіл.

Не знаєш, з чого й почати,
стільки всього "смачного".

Привіт, як справи? Радий бачити.

Пане, чи не могли б ви встати? 
Далеко не відходьте.

О, ви одружений. У правильному 
напрямку рухаєтесь.

Радий познайомитись.

Не густо у ваших кишенях.
Є щось отут у нижній?

Сподіваюсь, що так. 
Сідайте. Ви молодець.

Добридень, пане, як справи?

Радий познайомитись. 
На вас каблучка і годинник.

Маєте при собі гаманець?
Джо: Ні.

Аполло Роббінс: Нічого, 
знайдемо для вас гаманець.

Ідемте зі мною, Джо.

Оплески для Джо.

Піднімайтесь на сцену, Джо. 
Зіграймо у гру.

(Оплески)

Перепрошую.

Можете вже забрати цей пульт.

Щиро вдячний.

Піднімайтесь на сцену, Джо. 
Зіграємо у простеньку гру.

Маєте щось у передніх кишенях?
Джо: Гроші.

АР: Гроші. Гаразд, спробуємо із ними.

Будьте ласкаві, станьте отут.

Поверніться, а тепер

я дам вам річ, що належить мені

― жетон для покеру.

Будь ласка, витягніть руку. 
Пильно стежте за жетоном.

Сконцентруйтесь на цьому завданні.

Отже, у вашій передній кишені гроші, так?
Джо: Ага.

АР: Добре. Не буду пхати туди руку.

Я не готовий до таких стосунків.

В одного хлопця якось була дірка у кишені,

досить травматичний досвід для мене.

Я шукав його гаманець, а він 
дав мені свій номер телефону.

Він явно неправильно мене зрозумів.

Тож зробимо простіше. Стисніть кулак.

Сильно стисніть. Відчуваєте жетон у руці?
Джо: Відчуваю.

АР: Здивуєтеся, якщо я зумію 
дістати його у вас з руки? Скажіть "так".

Джо: Дуже.
АР: Чудово.

Розкрийте долоню. Вельми вдячний.

Я махлюватиму, якщо дасте мені шанс.

Ускладніть мені завдання.

Візьміть мене за зап'ястя і міцно стисніть.

Помітили, як він зник?

Джо: Ні.
АР: Ні, він не тут. Розкрийте долоню.

Бачите, поки вся наша увага на руці,

жетон вже у вас на плечі.

Давайте, зніміть його.

Спробуємо ще раз.

Витягніть руку і розкрийте долоню.

Тримайте руку вище, але 
дивіться уважно сюди, Джо.

Бачите, якби я зробив це повільніше, 
він би був у вас на плечі.

(Сміх)

Джо, будемо продовжувати, 
поки ви його не "зловите".

Ви впораєтесь, я вірю в вас.

Стисніть добре. Ви ж людина, 
ви швидко мізкуєте.

Жетон знову у вас на плечі.

Ви концентрувались на руці. 
Це вас відволікало.

Поки ви дивилися сюди, я не міг зняти 
з вас годинник. Було б складно.

Але ви мали щось у передній кишені.

Пам'ятаєте, що це було?

Джо: Гроші.

АР: Перевірте свою кишеню. 
Гроші все ще на місці? (Сміх)

А-а, ось де вони були. 
Покладіть назад.

Це просто "шопінг". Насправді,
суть фокусу у швидкості.

Спробую проштовхнути жетон вам у долоню.

Покладіть другу руку зверху, будь ласка.

Тепер все на диво зрозуміло, правда?

Ваш годинник дуже схожий на мій, чи не так?

(Сміх) (Оплески)

Джо: Непогано. Дуже непогано.
АР: Дякую.

Та це лише початок. Спробуймо 
ще раз, трішки по-іншому.

Складіть руки разом, праву зверху.

Коли спостерігаєте за цією маленькою фішкою,

вона стає вашою ціллю. 
Вдволікаючим об'єктом.

Якщо пильно спостерігатимемо, 
побачимо, як вона зникає.

І її більше немає на плечі.

Вона падає нізвідки і 
приземляється вам на руку.

Ви помітили її траєкторію?

Так, це кумедно. У нас там приятель. 
З нашої команди. Весь день там сидить.

Якби я це зробив повільно, ось вона летить прямо

у вашу кишеню. Гадаю, вона у цій кишені?

Ні, не лізьте туди. Це сценарій іншого шоу.

Отже... (Лунає писк)... хм, дивно. 
Нічого, це лікується.

Я можу їм показати, що це? 
Екстравагантно. Це ваше?

Поняття не маю, як воно працює. 
Покладемо його сюди.

Чудово. Тепер мені потрібна допомога.

Посуньтеся сюди, будь ласка.

Не тікайте. У вас є щось у кишені штанів.

Я перевірив свої і дечого там не знайшов,

але помітив дещо у вашій.

Я можу помацати кишеню ззовні?

Там я помітив ось це. Це ваше?

Це... Навіть не знаю. Креветка, чи що?

Джо: Так, залишив про запас.

АР: Ви чудово звеселили усіх цих людей,

більше, ніж ви думаєте.

За що ми й даруємо вам цей 
прекрасний годинник. (Сміх)

Сподіваюся, йому сподобається.

У нас є ще кілька речей для вас,

трохи грошей і ще дещо.

Це все ваше

разом із гучними оплесками 
від усіх ваших друзів. (Оплески)

Джо, щиро вам дякую.

(Оплески)

А тепер питання, яке я задав на початку,

але цього разу не заплющуйте очі.

У що я вбраний?

(Сміх)

(Оплески)

Увага - могутня річ.

Як я вже казав, вона формує 
вашу реальність.

Гадаю, можу дати вам тезу для роздумів.

Якби ви могли контролювати чиюсь увагу,

як би ви це використали?

Дякую.

(Оплески)