Я сьогодні тут, аби запропонувати вам
новий погляд на мою сферу діяльності —
штучний інтелект.
Я вважаю, що метою штучного інтелекту
є розширення людських можливостей
за допомогою машинного інтелекту.
І в той час, як машини стають розумнішими,
ми не відстаємо.
Я називаю це "гуманістичним
штучним інтелектом" —
тобто таким, що розроблений
для задоволення людських потреб
шляхом співпраці з людьми
та доповнення їх можливостей.
Я дуже радий бачити,
що ідея інтелектуального
персонального помічника
на сьогодні набула такого поширення.
Це вже загальноприйнята модель взаємодії
між штучним інтелектом та людиною.
Інтелектуальний помічник, в розробці
якого брав участь я, — це Siri.
Ви усі знаєте Siri.
Siri — це система,
яка знає про ваші задуми
та допомагає втілювати їх у життя,
доводити справи до кінця.
Але ви, мабуть, не знаєте,
що Siri була задумана
як гуманістичний штучний інтелект,
аби доповнювати людей
за допомогою розмовного інтерфейсу,
даючи їм можливість користуватися
мобільною обчислювальною технікою,
не дивлячись на те, ким вони є,
та які здібності мають.
Зараз для багатьох із нас
головна мета цієї технології
вбачається у деякому полегшенні
користування речами.
Подивіться на мого друга Деніела —
штучний інтелект у складі
таких систем змінив його життя.
Деніел — насправді дуже
товариський хлопець,
але також він паралізований та незрячий,
тому не може з легкістю користуватися
тими пристроями, до яких ми так звикли.
Коли востаннє я заходив
до нього, його брат сказав:
"Зачекай хвилинку, Деніел не готовий.
Він розмовляє з дівчиною,
з якою познайомився онлайн".
Я такий: "Круто, як йому це вдалося?"
Деніел керує своїм соціальним
життям завдяки Siri —
електронною поштою,
повідомленнями, телефоном —
без допомоги своїх опікунів.
Цікаво, чи не так?
Іронічність цієї ситуації
неймовірна.
Ось хлопець, чиї стосунки з ШІ
допомагають йому мати
справжні людські стосунки.
Ось що таке гуманістичний
штучний інтеллект.
Ще один приклад, що ілюструє,
як ШІ змінює життя,
— це діагностування раку.
Коли лікар підозрює рак,
то бере аналізи та
відправляє їх до патологоанатома,
який розглядає їх під мікроскопом.
Щодня патологоанатоми
розглядають сотні слайдів
та мільйони клітин.
Щоб полегшити цю справу,
дослідники створили
класифікатор на базі ШІ.
Класифікатор дає відповідь
на питання "Рак це чи ні?",
дивлячись на зображення.
Класифікатор давав гарні результати,
але не настільки точні,
як давала людина,
яка мала рацію частіше.
Але якщо поєднати можливості
людини та машини,
точність зростає до 99.5%.
Спільними зусиллями людини
та штучного інтелекту
вдалося уникнути 85% помилок,
допущених людиною,
яка працювала самотужки.
А це — багато випадків раку,
які інакше б не були вилікувані.
Цікаво те, що, виявляється,
людина краще ідентифікує
хибно позитивні результати,
натомість машині під силу розпізнати
випадки, що важко виявити.
Але мова зараз не про те,
хто справляється краще
у справі класифікації зображень.
Показники змінюються кожного дня.
Головна ідея полягає у тому,
що шляхом поєднання
можливостей людини та машини
у результаті можна отримати
надлюдську продуктивність.
Все це — завдяки гуманістичному
штучному інтелекту.
Давайте розглянемо ще один приклад,
який демонструє збільшення продуктивності.
У сфері дизайну.
Припустимо, що ви — інженер.
Ви маєте розробити новий
дизайн каркасу для дрону.
Берете улюблену програму,
засоби автоматизованого проектування,
вводите форму та матеріали
та аналізуєте продуктивність.
Так ви отримаєте один дизайн.
Натомість штучний інтелект
завдяки таким же засобам
може згенерувати тисячі варіантів дизайну.
Це відео від компанії-розробника ПЗ
Autodesk приголомшує.
І це все насправді!
Отже, ШІ перевертає наше уявлення
про роботу над дизайном.
Тепер інженер говорить,
які функції має мати дизайн,
а машина говорить:
"Ось варіанти".
Зараз робота інженера полягає у тому,
щоб обрати варіант моделі,
що найкраще задовольнить мету проекту,
— саме на цьому людина
поки що знається краще,
використовуючи власні знання та судження.
У такому випадку
найкращою буде форма,
схожа на те, що б могла
створити природа,
без декількох мільйонів років еволюції
і усієї цієї непотрібної шерсті.
Погляньмо, куди б нас завела
ідея гуманістичного ШІ,
якщо ми будемо розвивати цю думку.
Яким саме чином ми б хотіли,
щоб машини нас доповнили?
Як щодо покращення стимулювання мислення?
Замість питання:
"На скільки ми можемо зробити
машини розумнішими?"
давайте спитаємося:
"На скільки машини можуть
зробити розумнішими нас?"
Для прикладу розгляньмо пам'ять.
Пам'ять — це основа людського розуму.
Але людська пам'ять,
як відомо, далека до ідеалу.
Ми чудово розповідаємо історії,
але спотворюємо деталі.
А наші спогади з часом слабшають.
Типу, куди поділись 60-ті?
Можна і мені з ними?
(Сміх)
А якби у вас могла бути пам'ять,
не гірша за машинну,
а в ній було усе ваше життя?
Якби ви могли згадати кожну людину,
яку зустрічали коли-небудь,
їхнє ім'я,
склад сім'ї, улюблений вид спорту,
предмет вашої останньої розмови?
Якби під рукою ви мали
пам'ять за все своє життя,
то ШІ міг би проаналізувати
всі ваші контакти
з іншими протягом довгого часу
і допомогти проаналізувати
усю довгу історію ваших стосунків.
А якби ШІ міг прочитати все, що й ви,
і послухати кожну пісню,
яку ви коли-небудь чули?
За допомогою найменшої
підказки він міг би допомогти вам
витягнути з пам'яті все почуте
або побачене вами раніше.
Подумайте, на що б ви пішли заради
можливості будувати нові стосунки
та формулювати нові ідеї.
А що ж з нашими тілами?
А якби ми могли пам'ятати наслідки
кожного страви, що ми куштували,
кожної прийнятої пігулки,
кожної безсонної ночі?
Можна бути самому собі науковцем,
аналізуючи дані про те,
що дозволяє нас почуватися
добре та лишатися здоровими.
Тільки уявіть, як це може
докорінно змінити
шляхи лікування алергій
та хронічних захворювань.
Я вважаю, що ШІ перетворить
покращення пам'яті на реальність.
Не можу сказати, коли та які
фактори братимуть у цьому участь,
та, на мою думку, це неминуче,
бо все, у чому криється
успіх ШІ сьогодні —
доступність вичерпних даних
та можливість машин обробляти їх —
можна застосувати до даних у нашому житті.
І ця інформація доступна
сьогодні для нас усіх,
тому що цифровий простір вже давно
став посередником у нашому житті
у формі мобільного та онлайн-спілкування.
Я вважаю, що персональна пам'ять
— це приватна пам'ять.
Ми самі обираємо,
що залишити, а що забути.
Неабияк важливо захистити
приватність такої інформації.
Для більшості з нас
покращена особиста пам'ять матиме вплив
на покращення когнітивних здібностей,
та сподіваюся, соціальних навичок.
Та для мільйонів тих, хто страждає
на хворобу Альцгеймера та деменцію,
різниця, яку може спричинити ШІ,
криється між життям в ізоляції
та достойним життям,
сповненим спілкування.
Зараз ми знаходимось на етапі
відродження штучного інтелекту.
Подумайте, лише за останні кілька років
ми починаємо знаходити
рішення проблема ШІ,
які не мали вирішення
фактично десятиліттями:
розуміння мовлення, розпізнавання тексту,
розпізнавання зображення.
Ми маємо обрати, яким шляхом
використовувати цю потужну технологію.
Ми можемо розвивати ШІ
у напрямку автоматизації,
у результаті чого будемо
з ним конкурувати,
або ж — для доповнення нас,
таким чином співпрацюючи з ним,
аби подолати обмеження
нашого процесу пізнання
і допомогти нам робити те,
що нам потрібно,
тільки краще.
І паралельно з освоєнням
нових можливостей
розвитку у машин інтелекту,
ми можемо наділити цим інтелектом
програмних персональних
помічників по всьому світу
і, таким чином, кожну особу,
незалежно від обставин.
Саме тому,
коли машина стає розумнішою,
стаємо розумнішими і ми.
Такий ШІ вартий поширення.
Дякую.
(Оплески)