В оточенні семи гігантських скорпіонів
з болота вийшла жінка, вся в лахмітті .
З дитиною на руках вона йшла
у пошуках їжі до найближчого села.
Вона підійшла до прекрасного маєтку,
однак господиня дому окинула
похмурим поглядом її одяг
та незвичних супутників
і грюкнула дверима у неї перед носом.
Вона продовжувала йти по дорозі,
доки не прийшла до однієї хатини.
Там жінка зжалилась над незнайомкою
та запропонувала їй все, що могла:
просту їжу та ліжко із соломи.
Та її гостею була не просто жебрачка.
Це була Ізіда —
наймогутніша богиня Єгипту.
Ізіда ховалася від свого брата Сета,
який вбив її чоловіка та хотів вбити
її малого сина Гора.
Сет також був могутнім богом,
і він шукав їх.
Ізіда мала бути дуже обережною,
щоб і далі маскуватися;
вона не могла ризикувати
і використати свої сили.
Але вона не була безпомічною.
Серкет, богиня отруйних істот,
вислала на захист Ізіди та її сина
сім своїх найлютіших слуг.
Як тільки Ізіда та Гор оселилися
в їх скромному житлі,
скорпіони розлютилися на заможну жінку,
яка образила їх господиню.
Вони зібрали свою отруту
та віддали її одному з семи, Тефену.
Темної ночі Тефен пробрався до маєтку.
Він повз по підлозі,
доки не побачив молодого сина
господині, який мирно спав у ліжку,
та вжалив його.
Ізіда з господинею прокинулися
від гучного ридання.
Коли вони визирнули з дверей,
то побачили, як мати біжить по вулиці
та плаче над сином у неї на руках.
Ізіда впізнала жінку,
яка відмовила їй,
та зрозуміла, що зробили її скорпіони.
Ізіда взяла хлопчика на руки
та почала читати потужне заклинання:
"О отруто Тефена, вийди з нього
та вилийся на землю!
Отруто Бефена, не йди далі,
не занурюйся глибше, вийди з нього
і впади на землю!
Бо я Ізіда — велика Чарівниця,
майстриня заклинань.
Впади, о отруто Местета!
Не квапся, о отруто Местетефа!
Не прокидайся, отруто Петета та Тетета!
Не підходь, отруто Матета!"
З кожним вимовленим нею ім'ям
отрута скорпіонів зникала.
Дитина заворушилась,
і мати заплакала від вдячності,
шкодуючи про свою попередню грубість,
і запропонувала все своє багатство Ізіді
на знак каяття.
Жінка, яка прийняла Ізіду,
спостерігала за цим з трепетом,
бо вона й гадки не мала,
кого прихистила.
А з того дня
люди навчилися робити припарки
від укусів скорпіона
та промовляти магічні заклинання,
так само, як це робила богиня.