Якщо все робити правильно,
то звук має бути такий:
ТІК-так, ТІК-так, ТІК-так,
ТІК-так, ТІК-так, ТІК-так.
А якщо ні, то такий:
тік-ТАК, тік-ТАК, тік-ТАК.
[Дрібничка]
[Велика ідея]
[Кіра Ґаунт про скакалку]
Скакалка — неймовірно простий предмет.
Її можна зробити з мотузки, шпагату,
мотузки для білизни.
А ще вона має ось цей
закручений візерунок.
Не впевнена, що можу описати це.
Важливо те, що вона має певну вагу
і дуже впізнаваний ляскіт.
Незрозуміло, звідки взялася скакалка.
Є свідчення, що вона з'явилася у
Стародавньому Єгипті у Фінікії,
а звідти, скоріш за все, за допомогою
голландських поселенців
потрапила до Північної Америки.
Мотузка набула популярності, коли
жіночий одяг став більш приталеним
і з'явилися панталони.
Таким чином, дівчата могли стрибати,
не побоюючись, що спідниця
заплутається у мотузках.
Гувернантки навчали своїх
вихованок стрибати на скакалці.
Навіть раніше поневолені африканські
діти на довоєнному Півдні
теж стрибали на скакалці.
У 1950-их роках у Гарлемі,
Бронксі, Брукліні та Квінсі
безліч дівчат стрибали на скакалці
на тротуарах уздовж вулиць.
Іноді вони об'єднували
дві скакалки в одну,
але їх можна було роз'єднати
і крутити у протилежні боки
за принципом віничка для збивання.
Хляскіт скакалки нагадував
звук метронома —
тік, тік, тік, тік —
під який можна було складати віршики,
віршомовки та наспіви.
Завдяки скакалці створювався простір,
де ми могли впливати на щось більше,
ніж просто на атмосферу міського району.
Подвійна скакалка досі
лишається потужним символом
культури та самобутності
для чорношкірих жінок.
У період з 1950-их до 1970-их
дівчатам не годилося
грати в спортивні ігри.
Хлопці займалися бейсболом,
баскетболом та футболом
— дівчат же до цього не допускали.
Так, з тих пір багато змінилося,
але саме тоді ігрові майданчики
належали дівчатам.
Вони дбали про те,
щоб хлопців там не було.
Це був їхній простір, де рулять дівчата.
Саме там був їхній зірковий час.
Та хлопці від них не відставали,
бо вони чули цей ритм краєм вуха,
і саме тому, мені здається,
так багато хіп-хоперів
брали мотиви для своїх пісень
з дівочих віршомовок.
(Наспівують) ... холодний,
густий мілкшейк,
а ну покажи, як ти робиш колесо,
філе-о-фіш, бургер, картопля фрі,
холодний, густий мілкшейк,
ану покажи, як ти стрибаєш.
Пісня "Country Grammar" репера Nelly
отримала нагороду "Греммі"
за найкращий сингл,
тому що всім був уже відомий мотив:
"Ми їдемо вниз, вниз
твоєю вулицею, мала, у Рендж Ровері..."
Це початок приспівки: "Вперед, вперед,
мала, вниз по американських гірках..."
люба моя, я тебе ніколи не відпущу".
Кожен, хто виріс у
чорному міському районі,
знають, що це за музика.
Саме тому на виході
це вже був готовий хіт.
Ритм подвійної скакалки
передавав таким пісням мотиви,
а також допомагав створювати віршомовки
та жести, що супроводжують гру.
А це дуже органічно відповідає тому,
що я називаю "кінетична усність" —
поєднання власне мови та мови тіла.
Такі речі наслідуються
з покоління у покоління.
І саме завдяки скакалці це можливо.
Адже для передачі спогадів
необхідний якийсь об'єкт.
А скакалку можна використовувати
для багатьох цілей.
Вона перетинає культури.
Я думаю, що вона досі популярна,
бо люди прагнуть руху.
Я вважаю, що іноді навіть найпростішому
можна знайти найкреативніше використання.