Ця історія починається у 1985,

коли у віці 22 років

я став чемпіоном світу з шахів,

побивши Анатолія Карпова.

Раніше того року

я зіграв одночасно

проти 32-ох найкращих у світі
шахових комп'ютерів

у Гамбурзі, Німеччина.

Я виграв усі партії,

і тоді це не виглядало несподіванкою,

що я зміг виграти одночасно
у 32-ох комп'ютерів.

Для мене то був Золотий вік.

(Сміх)

Комп'ютери були слабкими,

а моє волосся міцним.

(Сміх)

Пройшло лише 12 років

і я боровся з комп'ютером
за своє життя

у партії,

яку видання "Newsweek" назвало

"Останньою лінією оборони мозку" .

Жодного тиску.

(Сміх)

Від міфології до наукової фантастики,

протистояння людини і машини

часто змальовувалось
як справа життя і смерті.

Джон Генрі,

якого називали людиною зі сталі

в північно-африканській народній легенді
19-го століття,

загнав себе в могилу 
під час змагання

з паровим молотом,

буруючи тунель крізь скелі в горах.

Легенда про Джона Генрі
є частиною довгої історії

боротьби людства з технологіями.

Ця змагальницька риторика
зараз є стандартом.

Ми змагаємося з машинами,

в битвах чи, навіть, у війні.

Робочі місця знищуються.

Людей заміняють, наче вони
зникли з лиця Землі.

Досить вважати, що фільми
типу "Термінатора" або "Матриці"

не є фантастикою.

На арені є дуже мало моментів,

коли людське тіло та розум
можуть змагатися на рівних

з комп'ютером чи роботом.

Власне, мені б хотілося,
щоб цих моментів було трохи більше.

Натомість