Думаю, що звук має неабияке значення
у процесі користування олівцем.
А ще він має дуже виразний шурхіт.
(Шурхіт)
[Дрібничка]
[Велика ідея]
[Керолайн Вівер про олівець]
Олівець — дуже простий предмет.
Він зроблений з дерева,
покритий кількома шарами фарби,
має гумку і стрижень,
виготовлений з суміші
графіту, глини і води.
Попри його простоту, сотні людей
протягом багатьох століть
долучилися до створення
його сучасного дизайну.
І саме у такій тривалій історії співпраці,
як на мене, криється
секрет досконалості олівця.
Історія олівця
починається з графіту.
Люди почали знаходити
корисні шляхи застосування
цього нововідкритого мінералу.
Його розрізали на маленькі палички,
загортали в мотузку,
овечу шкіру або папір
і продавали на вулицях Лондона
для письма або малювання
або, подекуди,
фермерам і пастухам
для маркування тварин в отарі.
Тим часом у Франції
Ніколя Жак Конте вигадав
метод шліфування графіту
шляхом змішування його
з подрібненою глиною та водою,
одержуючи пасту.
Потім пасту заливали
у форму, сушили в печі —
і в результаті отримували
дуже міцний графітний стрижень,
який був гладеньким,
легким у використанні і тривким.
Він був найкращим
у своєму роді на ті часи,
та й досі олівці виготовляють
саме таким способом.
Тим часом у Америці у місті Конкорд,
штат Массачусетс,
Генрі Девід Торо винайшов шкалу градації
твердості стрижня олівця
від 1 до 4,
де 2 — ідеальний варіант
для загального користування.
Чим більше у складі грифеля
графіту, тим він м'якший,
і тим темнішою і плавнішою буде лінія.
Твердість грифеля вказує на
перевагу глини у його складі
— залишені ним лінії будуть
світлими та чіткими.
Спочатку, коли олівці
виготовлялися вручну,
вони були циліндричної форми.
Їхнє виготовлення
давалося нелегко,
і саме американцям вдалося
механізували цей процес.
Багатьма вважається, що Джозеф Діксон
був одним з перших розробників машин
для розрізання дерев'яних брусків,
прорізання в них отворів,
та склеювання.
І виявилося, що простіше та економічніше
виготовляти олівець
шестигранної форми —
так ця форма стала стандартною.
Як тільки люди почали
користуватись олівцями,
їм було до вподоби те,
що вони легко стираються.
Спочатку для здряпування записів олвцем
використовували хлібні крихти,
пізніше — гуму та пемзу.
Гумка була вперше прикріплена
до олівця в 1858 році,
коли американський торговець
канцелярією Гаймен Ліпман
запатентував перший олівець
з прикріпленою гумкою,
що справді змінило
уявлення про нього назавжди.
Першим у світі олівцем жовтого
кольору був KOH-I-NOOR 1500.
Ця компанія робила дещо неймовірне:
вони покривали олівець
14-ма шарами жовтої фарби
і занурювали наконечник
у 14-каратне золото.
Олівець знайдеться для кожного,
а у кожного олівця є своя історія.
Модель Blackwing 602 відома тим,
що нею користувалися багато письменників,
зокрема Джон Стейнбек
та Володимир Набоков.
Також є компанія
з виробництва олівців Dixon,
де з'явився олівець Dixon Ticonderoga.
Саме він є знаковим —
перший, що спадає на думку,
коли ми уявляємо олівець,
і перший, коли ми думаємо про школу.
Я думаю, що пересічна людина
і двічі не подумає про олівець,
процес його виробництва
і чому він так виглядає,
адже таким він був завжди.
На мою думку, зробити олівець
кращим, ніж він є зараз,
просто неможливо.
Він ідеальний.