Де ти був? Чому ти тут? І куди ти прямуєш? Ти дивишся на своє життя… ти дивишся на наслідки своїх дій… вони дають тобі те, що ти хочеш? Ти живеш своєю власною метою? Ти живеш своєю мрією? Ти керуєшся своїми ідеями? Ти робиш все, що від тебе залежить? Ти отримуєш задоволення? Ти втрачаєш час? Ти завойовуєш свою власну велич? Ти оточуєш себе людьми, які можуть підтримати тебе? Ти кидаєш собі виклик? Ти експериментуєш? Ти вивчаєш щось нове? Твоє життя це пригода, чи воно нудне? Чому ти тут? Що принесло тебе сюди? Інвестуєш час, гроші? Що принесло тебе сюди? Які рішення ти робиш, прямо зараз, коли ти дивишся у майбутнє? Куди ти йдеш зі своїм життям? Мене не цікавить, як сильно ти помиляєшся. Мене не цікавить, як часто ти провалив тест. Мене не цікавить, якщо в тебе ніхто не вірить. Це спричиняє в тобі бажання вірити в себе, щоб завершити справу. Наскільки довго ти в себе віриш… настільки ти сформував в собі правильний дух… правильне відношення, ти можеш мати все, що захочеш. Але якщо ти падаєш… Мені потрібно, щоб ти падав швидше. Мені потрібно, щоб ти помилявся швидше. Чи існують моменти в яких ти хочеш здатись? Так. Чи будуть моменти, коли буде здаватись, що це неможливо? Біль який ти відчуваєш, розгубленість, яку відчуваєш, яку збираєшся виразити… … хіба це не воно того не варте? Так, воно має статись… Прямо там для тебе. Це має статись в тебе на обличчі. Говорячи тобі повернутись назад. Але не дозволяй руйнаціям зруйнувати тебе. Ти маєш продовжувати рухатись… не зупиняйся! Відділи те, що ти робиш, від того, хто ти є. Ось в чому пастка вини. Всі ми робили якісь помилки в житті. Всі ми зробили деякі речі… які, якщо б нам прийшлось робити знову, ми б не зробили їх знову. Існує багато речей, яких якщо б мені прийшлось робити знову… якщо б я дізнався потім, то що б я знав зараз. Я б зробив це по-іншому. Отже, це б не сталося тим способом. Багато з нас, через наше обмежене бачення себе… Багато з нас починає фокусуватись на наші проблеми і давати їм змогу розтрощити нас… ми починаємо думати, що у нас немає ніяких варіантів. Ми починаємо вірити, що немає виходу. Ти можеш завжди краще свого найкращого. Ти можеш завжди йти вище над чим не будь, що ти зробив коли-небудь. І я кажу що… Той факт, що ти ще досі тут… що ти ще досі дихаєш… Ти маєш трішки більше роботи і ти зобо’язаний цим собі, що коли ти прокидаєшся вранці, що можеш подивитись собі в очі і сказати… Ей, я живу своїм життям на своїх умовах. В житті є час, коли ти падаєш і відчуваєш, що не маєш сили піднятись. Прикидатись, що все нормально, коли це не так. І ти йдеш до дому, і лягаєш в своє ліжко, коли ніхто не бачить тебе і ти не маєш нікого вражати. І приходить страх. Ти усвідомлюєш страх, який в тебе є, настільки, наскільки швидко ти входиш в двері свого будинку, можливо це старий будинок. Можливо ти маєш сумнів в своєму житті. Можливо ти не знаєш насправді, що має відбуватися в майбутньому… і це лякає тебе. Можливо ти переживаєш що думають про тебе люди, що вони кажуть про тебе… і цей страх паралізує тебе. І я просто хочу запитатись тебе… Ти думаєш в тебе є надія? Прямо зараз ти в найгіршому місці у своєму житті, в якому ти коли-небудь був… Я вірю, що це твій початок, але це не має бути твій кінець. Це тільки тому, що ти тепер тут… це твої теперішні обставини… що життя не повинно закінчитись для тебе прямо зараз. Що це, що буде давати тобі енергію? Що це, що буде запалювати хоробрість в тобі підніматись і повертатись назад знову, і знову, і знову? Твоє ЧОМУ! Твоє ЧОМУ буде штовхати тебе, коли ти не зможеш цього робити. Коли ти хочеш вийти і здатись. Твоє ЧОМУ дасть тобі ту вершину, яку ти хочеш. Ту перевагу яку тобі потрібно… той підйом, який тобі потрібен, щоб піднятись на наступний рівень. Твоє ЧОМУ. Так, ми змучились. Так, ми голодні. Так, розум каже здавайся. Так, він каже: полиш. Але ми не можемо полишити… Тому що, ми усвідомлюємо, що ми ще не досягли цілі. Це не те, що я казав, що збираюсь зробити. Це не те, про що я говорив. Це не ціль. Це не те, про що я мріяв. Не так воно має бути. Я буду старатись 100 раз піднятись , навіть якщо я помилюсь 100 раз, якщо я помилюсь і здамся… думаєш, що я завжди збираюсь підніматись? Ні! Отже, я хочу, щоб ти вірив. Але якщо я помиляюсь… я пробую знову… і знову… і знову… і знову… настільки, наскільки я стараюсь, завжди існує шанс піднятись. Ти можеш вирішити, що ти збираєшся піднятись, щоб жити. Це ще не кінець доти, доки ти не здаєшся. Ще досі існує надія. Ти будеш працювати не зважаючи на це. Ти будеш підніматись. Ти збираєшся одітись. Ти збираєшся вийти, і ти збираєшся робити те, до чого ти був покликаний. Ти збираєшся бути тим, ким ти покликаний бути. Ти будеш мати. Ти докажеш любому, хто хотів зламати тебе… любому, хто хотів зупинити тебе… любому, хто хотів вбити твою мрію… Ти докажеш, що всі вони помилялись. Я використовую біль, для того, щоб він штовхав мене до величі. І я кажу тобі прямо зараз… Не здавайся! Я кажу тобі прямо зараз… Не здавайся! Не зважай на це! Досі існує час… доти, доки твоїх ніздрях є дихання… настільки довго, наскільки ти можеш просинатись зранку… має значення, як ти будеш фінішувати. Потім ти знайдеш ту силу, щоб повернутись. Якщо ти досі в грі… що значить, якщо ти ще в грі… і в грі ще є час… ще існує залишений час… ти ще можеш виграти гру. Ти не можеш дозволити собі, не бути собою. Ти не можеш дозволити собі просто йти на роботу, щоб просто заробити. Ти не можеш дозволити собі не бачити, наскільки ти великий. Ти не можеш дозволити собі не спробувати всі шляхи в житті і не подивитись, що ти можеш взяти від життя. Ти можеш бути збитий з ніг, але ти ще не втратив свідомість. Я збираюсь уповноважити себе і всі ті речі, які відбуваються зараз зі мною… Вони просто тимчасові незручності. Вони не сильніші ніж я. Ти не можеш дозволити собі не бути собою. Ти проходиш тяжкі часи? Вони не постійні… вони пройдуть. Це потребує сили волі, щоб піднятися. Це потребує волі… Ти маєш копати глибше і засвоювати суть, і продовжувати знову, і знову, і знову. До того, як ти це зробиш, тому що ти знаєш, що це можливо. Можливо прямо зараз життя ставить тебе перед стіною. Ти не можеш здатись. Ти не можеш здатись… тому що, якби це було легко… кожен би зміг це. Якщо життя приперло тебе до стіни…почни відбиватись. Якщо життя збило тебе з ніг … постарайся перевернутись на спину… тому що, якщо ти не можеш подивитись в гору… ти не можеш встати. Це важливо, що ти береш відповідальність. Що ти втілюєш це в реальність. Що ти не здаєшся. Що ти продовжуєш триматись. Що ти не вирішуєш, що не можеш зробити це, тому що не бачиш світло в кінці тунелю. У нас стільки енергії, яка може вивести нас дуже далеко. Це важливо, що ти дивишся вперед і вкладаєш свої гроші і свою енергію, які можуть вивести тебе на новий рівень. Просто вибирайся звідти. Це реально можливо добитися того, що ти хочеш. Це важливо, якщо ти хочеш цього, ти маєш робити якісь дії. Ти маєш бути готовим до експериментів, ти маєш бути готовим помилятись і бути успішним. Тут проявляються твої мрії. Ні, це тяжко. Так, це тяжко. Це складно. Так, це правда! І це вартує цього! Це важливо, якщо ти маєш план дій. Що ти життєрадісний. Що ти приклеївся до цього. Що ти маєш бачення і ніколи не здаєшся Що ти стаєш креативним і непохитним і продовжуєш повертатись знову, і знову, і знову. І це ти той, хто має взяти на себе власну відповідальність за те, що має статись. І це тяжко. Легко – це не вибір. І коли життя збиває тебе з ніг. Вистрибни на ноги і скажи… «Кінець буде тоді, коли я переможу!» Переклав Юртаєв Єремія