Пасивний - чи то пак
вторинний - цукор убиває?

Ні, стривайте.

Пасивне куріння вбиває.

Воно спричиняє рак легень.

Мені це відомо, бо 1986 року
нам про це сказав головний воєнний хірург США.

І що ми зробили?

Запустили масові кампанії.

Почали наклеювати на пачки з цигарками
наліпки: "Куріння вбиває".

Започаткували громадські акції,
щоб про це дізналися діти.

Чим усе це скінчилося? Тим, що
одного дня діти скажуть вам:

"Мамо, кидай курити, інакше помреш".

Різко звучить, еге ж?

То була надзвичайна ситуація
у галузі охорони здоров'я.

І сьогодні маємо ще одну.

Йдеться про вторинний цукор.
Я розповім вам, як він убиває.

Всі знають, що таке первинний цукор, правда ж?

Первинний цукор міститься у фруктах,
овочах,

бобових, горіхах, молоці.

Це лактоза, і вона корисна.

Організм уміє її
чудово переробляти

разом із білками, клітковиною
та вітамінами, які надходять разом із нею.

Вторинним цукром - я сам
вигадав цей термін - я називаю

цукор, прихований і доданий
до обробленої їжі.

Саме цей цукор поганий.

По-перше, він прихований.

Задумаймось над цим на хвилинку.

Він прихований, бо міститься
не там, де його сподіваєшся знайти -

в напоях і солодощах.

Він прихований, бо половину спожитого
нами цукру ми отримуємо з соленої їжі.

Соленої? Так!

Він є в вашому супі.

В цьому супі - три чайні ложки цукру.

Він у крекерах.

Шість чайних ложок.

Ви зараз скажете, мовляв,
не їсте багато такої їжі.

Ну так, в одну порцію
входить п'ять крекерів.

Ви знаєте хоч когось,
хто їсть п'ять крекерів?

(Сміх)

П'ять чіпсів?

Бо я, наприклад, ні.
Отож бо.

Люди їдять відразу цілу пачку.
А це кілька чайних ложок цукру.

І він усюди.

Якщо я кажу усюди,

то маю на увазі хліб,
піцу, бурґери,

заправку до салату

і навіть улюблений американський
гострий соус.

Так, у вас все гаразд із зором:

у тій плящині 24 чайні ложки цукру.

Так, у звичайній пляшці соусу.

Зараз ви скажете: "Але ж постривайте,
я ж не їм так багато".

Ну звісно, але якщо додати все докупи?

І чекайте, то ще не найгірше.

Я думав, що за 20 років у
харчовій галузі

побачив усе найгірше й найкраще,
що в ній є.

Але ні. Кілька тижнів тому
я дізнався про найгірше.

І саме про це хочу розповісти
вам сьогодні.

Подивімось на дитяче харчування.

Звичайно, що найкраще молоко
для дитини - грудне молоко матері.

У ньому є цукор.

Первинний.

У грудному молоці є
сім відсотків лактози - і це чудово!

Найкраще, що може бути для дитини.

Але в багатьох громадах,
де люди мають низькі доходи,

використовують це - 50% жінок
не годують грудьми.

І що ж там є?

Мало лактози й ціла купа цукру.

Коли я кажу ціла купа цукру, 
то маю на увазі 61 чайну ложку цукру.

Це не вкладається в голові.
Якесь божевілля.

І це викликає залежність.

Трирічній дитині купують
ось такий напій.

Пляшечка ось така завбільшки.

А в ній - шість чайних 
ложок цукру.

Маркетинг оманливий,
адже матері думають собі:

"О, моя дитина виросте
висока, як жирафа!"

Ні, не як жирафа! Вона виросте
велика, як бегемот!

(Сміх)

Що відбувається далі?

Ми стаємо підлітками
й піддаємося спокусі сісти на дієту.

Задумайтесь на хвильку.

Вам на думку, напевно,
спали обезжирені продукти.

Е ні, мої любі.

Я знаю, як працює харчова 
індустрія, тож скажу вам,

що коли з продукту забрати жир,
він втрачає весь смак.

Отож, що треба зробити?

Додати цукру, так щоб
у вашій улюбленій заправці до салату -

яка й так уже містить цукор,
про який ви не здогадуєтеся -

мала втричі більше цукру.

Далі ви спробуєте
безглютенову дієту.

Ні, мої любі.

Якщо це тільки примха,
краще добре подумайте.

Продукт без глютену часто містить
на 30-40% більше цукру, ніж звичайний.

Ви собі гадаєте: "Органічні продукти
такі корисні для моєї дитини! Це ж здорова їжа!"

Ні, не здорова.

Найгірше, що тільки може бути -
органічна суміш для немовлят.

Вона містить 61 чайну ложку цукру.

Майже 200 грамів.

Ось про що мені йдеться.

Стільки цукру, як у цій
маленькій коробці.

Що ж робити?

Думаєте, я закликаю всіх
перестати вживати цукор?

Ні.

Я б ніколи не сказав дітлахам:
"Не їжте цукру".

Я з Парижу. І знаю, що таке
потяг до солодкого.

Ось це - еклер.

Коли мене тягне на солодке,
я купую шоколадний еклер,

бо каву п'ю без цукру.

Отож, це мій цукор.

Але в тому, що праворуч,
трохи забагато цукру.

А виглядають вони однаково.

Ви дивитеся на ті два тістечка
й думаєте: "Ой, вони ж майже однакові".

Так, по 260 калорій у кожному.

Але різниця в тому, що одне з них 
напхом напхане цукром.

А ті дев'ять чайних ложок цукру
діють як солодка вода.

Рівень цукру в печінці зашкалює.

Ось що я маю на увазі.
Дивіться, що відбувається.

Надлишковий цукор
перетворюється на глікоген.

З глікогену утворюється запас жиру.

Тобто інсулін не переносить
його до м'язів;

він каже організму:
"Я повернуся за цим пізніше".

Але якщо так робити
двічі або тричі на день,

то цей запас відкладеться
у вас на животі.

І ви його не позбудетеся.

Ми знаємо, що існує співвідношення
між тим, скільки вторинного цукру ви споживаєте,

і ймовірністю захворіти на недугу серця,
діабет другого типу й ожиріння.

Отож, як зупинити цю залежність?

А тут справді йдеться про залежність.

Зараз я вам дещо покажу.

Це знімок головного мозку

звичайної людини.

Червоні цятки - це дофамін.

Винагорода.

Це оте "Ах!", коли кусаєш
шматочок еклера.

І я знаю, що з'їм тільки одне
тістечко, а не два чи три.

Але коли є залежність,
картина виглядає ось так.

Бачите різницю? Це знімок
головного мозку наркомана.

Нема червоних цяток. Нема дофаміну.

Система винагороди не працює.

Тому мені треба ще. І ще. І ще.

А це знімок мозку людини,
яка страждає від ожиріння.

Я називаю це залежністю від цукру.

Те ж саме явище. Я жадаю цукру.

Жадаю цілих 22 чайні ложки,

а підлітки - аж 30 чайних ложок на день.

Як цього позбутися?

Як розв'язати кризу
дитячого ожиріння?

За допомогою попереджень.

Ось що я пропоную.

Ми вже так робили з тютюном,

то чому не можемо
зробити й з рештою продуктів -

написати на пачці попередження,

поруч із рештою цікавої інформації, 
якої й так ніхто не читає?

Серйозно. Вказати, скільки там
чайних ложок цукру.

І то в розрахунку на цілу пачку,
а не одну сміховинну порцію.

Якщо ж продукт не містить
вторинного цукру,

не містить надлишкового цукру,

то про це теж треба написати
і наліпити зелену наклейку.

Про ту різницю дізнаються діти,

і коли настане час поласувати
бурґерами й картоплею-фрі,

вони спитають свого тата з мамою:

"Тату, ти точно хочеш отой кетчуп

з 57-ма ложками цукру
до картоплі-фрі?

Мені, будь ласка, той, 
де пише "0" ложок цукру!"

Ми справді можемо це зробити. Гуртом.
Покласти край дитячому ожирінню.

Нам, простим людям,
треба донести це до влади.

Дякую.

(Оплески)