Знаєте, з мене ніякий фахівець з техніки,

адже, коли моїй доньці було 5 років --

зараз їй 41 рік -- я почув,

як вона казала своїй подрузі:

"Якщо не йде кров, коли ти ріжеш що-небудь,

мій тато цього не розуміє"

(Сміх)

Тому завдання, яке мені дали,

може стати для мене неабиякою перешкодою,

але я буду намагатися виконати його.

Що я чув

за останні чотири дні?

Це мій третій виступ на TED.

Один був на TEDMED, а другий, як ви вже почули,

був на звичайному TED два роки тому.

Мені було незвично постійно чути те,

що на попередніх TED-конференціях можна було почути лише зрідка,

і це є вплетіння,

домішування

почуття відповідальності перед суспільством

у багатьох виступах --

і навіть почуття всесвітньої відповідальності,

що апелює до освіченого егоїзму,

але виходить далеко за його межі.

Найбільш мене вразило те,

що приблизно 10 виступаючих

казали про втілення в життя.

І якщо уважно їх слухати, вони не казали:

"Ми повинні зробити те-то, а це я хочу, щоб ви зробили."

Вони казали: "Ось що я зробив,

тому що це мене хвилює,

тому що це чудова річ і для мене вона щось значить,

і, звичайно, вона багато в чому завершена."

Це давня концепція, справжня грецька концепція

філантропії у своєму первинному значенні:

філ-антропія, любов до людства.

У мене є єдине пояснення тому,

що ви чули протягом останніх чотирьох днів:

все це -- прояви любові.

І це дає мені величезну надію.

І звичайно ж, надія - це тема

мого виступу сьогодні,

про яку я зовсім забув, доки не приїхав сюди.

І коли я її згадав, я подумав,

що було б краще, якщо пошукати це слово у словнику.

Отже, я і Сара, моя дружина, пішли у публічну бібліотеку,

що недалеко звідси, дістали Оксфордський словник,

і коли заглянули в нього, знайшли 14 визначень слова "надія",

але жодне не було

чітким або переконливим.

І це зрозуміло:

адже надія -- явище абстрактне, це абстрактне поняття,

а не конкретне слово.

Знаєте, мені це трохи нагадує хірургію.

Якщо для лікування однієї хвороби існує одна операція, то вона піде вам на користь,

а якщо 15, то жодна з них не спрацює.

Подібна ситуація складається й зі значеннями слів.

Якщо у вас запалення апендициту, то вам його прооперують і на цьому лікування завершується.

Але якщо у вас запалення стравоходу, для лікування якого існує 15 типів процедур,

тоді Джо Шмоу зробить це так,

а Уілл Блоу -- інакше,

і все це буде марно. Зі словом "надія" справа така ж сама.

Всі значення цього слова об'єднує очікування

чогось гарного і приємного.

І знаєте, що я з'ясував?

Індо-європейський корень слова "надія"

має основу K-E-U --

це ми пишемо K-E-U, а вимовляємо "кой" --

від цього ж кореню утворюється й слово "curve" - "вигин".

Але первісно в індоєвропейській мові цей корінь означає

зміну напрямку, рух іншим шляхом.

І мені це здалося дуже цікавим і провокативним,

тому що те, що ви чули за останні два дні,

є відчуттям руху в різних напрямках:

напрямках, що властиві для конкретних завдань.

Існують різні парадигми.

Ви чули це слово кілька разів за останні чотири дні,

а також кожен вже знає про парадигми Куна.

Тому зараз, коли ми розмірковуємо про надію,

ми повинні дивитися у напрямках,

відмінних від попередніх.

Існує ще одне, скоріш не значення, а описання надії,

яке я завжди полюбляв; його дає Вацлав Гавел

у своїй захоплюючий книзі "Заочний допит",

в якій він каже, що надія --

це не очікування того,

що все піде так, як треба,

але очікування того, що все буде мати значення,

не зважаючи на те, піде воно так чи ні.

Важко виразити, як мене запевнив

той останній вислів

чудового виступу Діна Камена кілька днів тому.

Я був не впевнений, що почув його вірно,

тому відшукав Діна на одній із внутрішніх сесій.

Він розмовляв з височенним чолов'ягою, але мене це не налякало.

Я перебив їх і запитав Діна: "Ви це сказали?"

Він відповів: "Так, сказав".

І ось, що він сказав, я повторю це:

"Інтернет не врятує світ".

Це чудово. І знаєте, що врятує світ?

Я скажу вам. Світ урятує людський дух.

І кажучи про людський дух, я не маю на увазі щось боговите

або щось надприроднє --

мій скептицизм цього не дозволить.

Я маю на увазі здатність,

яку має кожен із нас, --

здатність бути кимось більш, ніж ми є насправді;

піднятися над власною буденністю і досягти того,

що на початку нам здавалося неможливим.

Первісно ми всі відчували

цю одухотвореність під час свого народження.

Дехто з вас відчував її, проводячи експерименти в лабораторіях;

дехто -- працюючи за робочим місцем.

Ми відчуваємо її на концертах.

Я відчув її в операційній, поруч із пацієнтом.

Це -- піднесення над самим собою.

І я думаю, що з часом це станеться:

людський дух тих, кого ми чули останні кілька днів,

крихта за крихтою збереться разом.

Якщо щось і проймає цю кімнату,

то це саме він.

Я зацікавився концепцією,

яка була втілена в життя

на початку 19 сторіччя --

а саме, в другому десятиріччі 19 століття --

27-річним поетом

Персі Шеллі.

Зараз ми всі вважаємо

Шеллі найвидатнішим поетом-романтиком, яким він дійсно був;

але багато з нас забувають, що він також написав

кілька чудових есеїв,

серед яких найбільш пам'ятним є

"Захист поезії".

Це твір довжиною у 5...6...7...8 сторінок,

після третьої сторінки він стає трохи глибоким та складним,

але десь на другій сторінці

він починає говорити про поняття,

яке називає "моральна уява".

Якщо приблизно перекласти, то він каже ось що:

"Людина -- типова людина --

людина, щоб стати доброчесною і корисною,

повинна мати чітке уявлення.

Вона повинна бачити себе і світ

очима іншої людини

і багатьох інших людей".

Бачити себе і світ -- не тільки світ, але й себе.

Цього чекають від нас

мільйони людей,

які живуть, як на днях

доречно відмітила Лорі Гарет,

у відчаю та нерівності?

Що інші мають право

вимагати від нас?

Що ми маємо право вимагати від самих себе,

виходячи з нашої людяності та людського духу?

Ви точно вже знаєте що.

Існує багато дискусій щодо того,

чи повинна велика нація, якою ми є,

бути поліцейським цього світу,

світовою поліцією,

але жодних суперечок не повинно бути щодо того,

чи повинні ми бути цілителями цього світу.

Таких незгод точно не було

в цьому залі за останні чотири дні.

Тому, якщо ми стаємо цілителями цього світу,

кожна уражена людина в цьому світі --

разом і зі Сполученими Штатами -- стає нашим пацієнтом.

Кожна уражена нація і, мабуть, наша нація теж

стає нашим пацієнтом.

Тому цікаво було б дізнатись про етимологію слова "пацієнт".

Первісно воно походить від латинського "patior" -- страждати, терпіти.

Отже, повертаємось знову до давньо-індоєвропейського кореню

і що бачимо? Індоєвропейська основа вимовляється "пейен",

а пишеться P-A-E-N, -- і на диво виявляється,

що слово "compassion" -- "співчуття" має той же корінь P-E-A-N.

Отже, стає зрозуміло: наш пацієнт --

світ і всі уражені в цьому світі --

цей пацієнт заслуговує на наше співчуття.

Але вище нашого співчуття і на багато більше, ніж наше співчуття,

є наша моральна уява

і наше ототожнення з кожною людиною,

яка живе в цьому світі,

здатність сприймати людей не як один великий ліс,

а як окремі дерева.

Звичайно, у наш з вами час уся хитрість у тому, щоб не дозволити

затінити кожне дерево тому "Корчу" з Вашингтона [Буш англ. кущ, корч],

який може вирости серед дороги.

(Сміх)

І ось вони -- ми.

Ми повинні

дати собі слово

стати цілителями цього світу.

І ми знову і знову бачимо приклади --

ви щойно чули один 15 хвилин тому --

приклади людей, які не тільки взяли це зобов'язання,

але які мають ще й харизму, і талант --

і я думаю, що тут доречно використовувати це слово -- талант,

щоб отримати успіх хоча б на початку

власних пошуків,

приклади людей, які безперечно будуть досягати успіхів,

адже все більш людей будуть приєднуватись до їхніх ідей.

А зараз, оскільки ми розмовляємо

про медицину,

адже ж ми розмовляємо про цілительство,

я б хотів процитувати того, кого ще не цитували.

Здається, що всіх уже було процитовано тут:

цитували і Пого,

і Шекспіра цитували вздовж і впоперек.

Мені б хотілося процитувати одного мого кумира.

Я маю сумнів, що він сказав саме це,

адже жоден не знає точно, що саме казав Гіппократ,

але ми точно знаємо, що один з найвидатніших грецьких лікарів

сказав ось що,

і це було записано в одній з книг, автором якої вважається Гіппократ,

а книга називається "Повчання".

Я прочитаю цю цитату.

Згадайте, що я казав

переважно про філантропію --

любов до людства, до окремого людського роду

і окремого людського роду,

який може цю любов

перетворити в дію,

а в деяких випадках перетворити на освічений егоїзм.

Ось вони -- ці слова, що були промовлені 2400 років тому:

"Де є любов до людства,

там є любов до цілительства".

Сьогодні ми бачили, як це відбувалось

з розумом,

з почуттям,

а останні три дні -

з силою незламного людського духу.

Велике спасибі.

(Оплески)