WEBVTT

00:00:00.824 --> 00:00:04.487
Останні 7 років я працював у невідкладній
допомозі округу Саффолк у Нью-Йорку.

00:00:04.487 --> 00:00:06.669
Я був першим медиком
на місці багатьох випадків,

00:00:06.669 --> 00:00:09.677
від автомобільних аварій
до урагану Сенді.

00:00:09.677 --> 00:00:11.421
Якщо ви схожі на більшість людей,

00:00:11.421 --> 00:00:13.389
страх смерті для вас один із найбільших.

00:00:13.389 --> 00:00:15.200
Дехто з нас знатиме про її наближення.

00:00:15.200 --> 00:00:16.809
Дехто не знатиме.

00:00:16.809 --> 00:00:19.073
Є маловідомий задокументований
медичний термін

00:00:19.073 --> 00:00:20.859
«приреченість».

00:00:20.859 --> 00:00:22.186
Це майже симптом.

00:00:22.186 --> 00:00:23.759
Як медпрацівника, мене вчили

00:00:23.759 --> 00:00:25.741
реагувати на цей симптом так,
як і на інші.

00:00:25.741 --> 00:00:27.702
Тому, коли пацієнт з серцевим нападом
дивиться на мене

00:00:27.702 --> 00:00:29.510
і каже: "Я помру сьогодні", -

00:00:29.510 --> 00:00:33.236
потрібно переоцінити його стан.

00:00:33.236 --> 00:00:35.382
Протягом моєї роботи багато разів

00:00:35.382 --> 00:00:37.328
я прибував на виклики, де пацієнтам

00:00:37.328 --> 00:00:38.965
залишилося жити хвилини,

00:00:38.965 --> 00:00:42.090
і я нічого не міг з цим зробити.

00:00:42.090 --> 00:00:44.876
Переді мною був вибір:

00:00:44.876 --> 00:00:48.588
сказати вмираючим, що смерть поруч,

00:00:48.588 --> 00:00:51.615
чи збрехати, щоб їм було легше?

00:00:51.615 --> 00:00:53.808
Коли я почав працювати,
то вирішував це тим,

00:00:53.808 --> 00:00:55.366
що просто брехав їм.

00:00:55.366 --> 00:00:57.295
Мені було страшно.

00:00:57.295 --> 00:00:59.635
Я боявся, що якщо скажу їм правду,

00:00:59.635 --> 00:01:02.976
вони помруть, охоплені жахом,

00:01:02.976 --> 00:01:06.182
хапаючись за ті останні миттєвості життя.

00:01:06.182 --> 00:01:08.950
Усе це змінив один випадок.

00:01:08.950 --> 00:01:11.799
П’ять років тому
мене викликали на мотоаварію.

00:01:11.799 --> 00:01:14.601
Водій зазнав жахливих травм.

00:01:14.601 --> 00:01:17.432
Оцінивши його стан, я зрозумів,

00:01:17.432 --> 00:01:19.399
що не зможу нічого зробити для нього.

00:01:19.399 --> 00:01:22.664
І, як у багатьох інших випадках,
він глянув мені в очі

00:01:22.664 --> 00:01:27.076
і вимовив це питання: «Я помру?»

00:01:27.076 --> 00:01:30.582
В цю мить я вирішив повестися по-іншому.

00:01:30.582 --> 00:01:33.462
Я вирішив сказати йому правду.

00:01:33.462 --> 00:01:36.556
Я вирішив сказати, що він помре,

00:01:36.556 --> 00:01:39.820
і що я нічого не можу з цим зробити.

00:01:39.820 --> 00:01:43.596
Його реакція вражає мене і дотепер.

00:01:43.596 --> 00:01:45.501
Він просто розслабився і на його обличчі

00:01:45.501 --> 00:01:47.927
з’явився вираз прийняття.

00:01:47.927 --> 00:01:49.630
Його не охопив той жах,

00:01:49.630 --> 00:01:52.010
якого я очікував.

00:01:52.010 --> 00:01:55.222
Він просто лежав, і в його очах

00:01:55.222 --> 00:01:57.950
я бачив внутрішній мир та прийняття.

00:01:57.950 --> 00:01:59.688
З цієї миті я вирішив, що більше не буду

00:01:59.688 --> 00:02:04.402
заспокоювати помираючих обманом.

00:02:04.402 --> 00:02:07.147
Після цього було багато випадків,

00:02:07.147 --> 00:02:09.655
коли це були останні хвилини пацієнтів,

00:02:09.655 --> 00:02:11.511
і я нічого не міг зробити для них.

00:02:11.511 --> 00:02:13.150
Майже завжди

00:02:13.150 --> 00:02:16.484
їхня реакція на правду була тією ж -

00:02:16.484 --> 00:02:18.550
внутрішній мир та прийняття.

00:02:18.550 --> 00:02:20.972
Насправді всі випадки, що я бачив,

00:02:20.972 --> 00:02:25.247
вкладаються у три варіанти.

00:02:25.247 --> 00:02:28.903
Перший завжди трохи шокував мене.

00:02:28.903 --> 00:02:32.840
Незалежно від віросповідання
чи культурної спадщини,

00:02:32.840 --> 00:02:35.675
це бажання прощення.

00:02:35.675 --> 00:02:37.221
Вони можуть називати це гріхом,

00:02:37.221 --> 00:02:40.090
чи просто казати, що шкодують

00:02:40.090 --> 00:02:42.403
про щось, мають якусь провину.

00:02:42.403 --> 00:02:43.999
Одного разу я займався старою людиною,

00:02:43.999 --> 00:02:46.317
в якої був важкий серцевий напад.

00:02:46.317 --> 00:02:48.443
Готуючи себе та апаратуру

00:02:48.443 --> 00:02:51.368
до неминучої зупинки його серця,

00:02:51.368 --> 00:02:55.721
я почав казати пацієнту
про його близьку смерть.

00:02:55.721 --> 00:02:58.719
Він вже зрозумів це
з мого тону та поведінки.

00:02:58.719 --> 00:03:01.385
Коли я поставив йому на груди
контакти дефібрилятора,

00:03:01.385 --> 00:03:03.289
готуючись до розвитку подій,

00:03:03.289 --> 00:03:05.817
він глянув мені в очі і сказав:

00:03:05.817 --> 00:03:08.517
«Краще б я проводив більше часу
з моїми дітьми та онуками,

00:03:08.517 --> 00:03:11.588
аніж витрачати його тільки на себе».

00:03:11.588 --> 00:03:13.920
Перед лицем близької смерті

00:03:13.920 --> 00:03:16.854
він бажав лише прощення.

00:03:16.854 --> 00:03:18.742
Другий варіант, що я бачив,

00:03:18.742 --> 00:03:21.030
потреба в згадці.

00:03:21.030 --> 00:03:23.287
Їм потрібно було відчувати,

00:03:23.287 --> 00:03:25.221
що вони житимуть і далі у моїх думках

00:03:25.221 --> 00:03:27.150
чи думках близьких та рідних.

00:03:27.150 --> 00:03:29.474
Це потреба у невмирущості

00:03:29.474 --> 00:03:32.118
в серцях та думках рідних,

00:03:32.118 --> 00:03:35.391
мене, моїх помічників
або хоч когось поруч.

00:03:35.391 --> 00:03:38.282
Не пам’ятаю, скільки разів
пацієнт дивився мені в очі

00:03:38.282 --> 00:03:42.220
і питав: «Ти будеш мене згадувати?»

00:03:42.220 --> 00:03:44.672
Третій варіант, що я бачив,

00:03:44.672 --> 00:03:47.900
завжди зворушував мене
найбільше й найглибше.

00:03:47.900 --> 00:03:51.440
Помираючи, люди хотіли знати,
щоб їхнє життя мало сенс.

00:03:51.440 --> 00:03:54.222
Вони хотіли знати, що не змарнували життя

00:03:54.222 --> 00:03:57.170
на безглузді справи.

00:03:57.170 --> 00:04:00.319
Я зустрівся з цим
на самому початку роботи.

00:04:00.319 --> 00:04:02.408
Я відповів на виклик.

00:04:02.408 --> 00:04:04.332
Жінку віком за 50 років

00:04:04.332 --> 00:04:06.390
міцно затисло в машині.

00:04:06.390 --> 00:04:10.068
В її машину увігналися збоку
на великій швидкості.

00:04:10.068 --> 00:04:12.500
Стан був дуже важким.

00:04:12.500 --> 00:04:14.740
Поки пожежники намагалися
витягти її назовні,

00:04:14.740 --> 00:04:17.707
я забрався усередину,
намагаючись допомогти їй.

00:04:17.707 --> 00:04:20.767
Коли ми розмовляли, вона сказала:

00:04:20.767 --> 00:04:23.980
«Є ще стільки речей,
які я б хотіла зробити в житті».

00:04:23.980 --> 00:04:27.832
Вона відчувала, що не залишила
по собі сліду на землі.

00:04:27.832 --> 00:04:29.789
Під час нашої розмови виявилось,

00:04:29.789 --> 00:04:32.197
що вона всиновила двох дітей,

00:04:32.197 --> 00:04:35.312
і обидва збиралися вчитися на медиків.

00:04:35.312 --> 00:04:37.382
Завдяки їй двоє дітей отримали шанс,

00:04:37.382 --> 00:04:40.100
якого вони б ніколи інакше не мали,

00:04:40.100 --> 00:04:42.321
і будуть рятувати життя людей в медицині

00:04:42.321 --> 00:04:44.683
як лікарі.

00:04:44.683 --> 00:04:46.472
Врешті-решт, знадобилося 45 хвилин,

00:04:46.472 --> 00:04:48.339
щоб звільнити її з машини.

00:04:48.339 --> 00:04:52.569
Але вона не дожила до цієї миті.

00:04:52.569 --> 00:04:54.661
Я вірив тому, що бачив у фільмах:

00:04:54.661 --> 00:04:55.945
у ці останні хвилини

00:04:55.945 --> 00:04:58.857
ти відчуваєш лише жах, страх.

00:04:58.857 --> 00:05:01.535
З часом я зрозумів,
що незалежно від обставин

00:05:01.535 --> 00:05:04.448
їх зустрічають з миром та прийняттям,

00:05:04.448 --> 00:05:08.140
що саме найменші речі, найкоротші миті,

00:05:08.140 --> 00:05:11.704
ці дрібниці, що ти приніс у цей світ,

00:05:11.704 --> 00:05:14.633
надають тобі спокою у ці останні хвилини.

00:05:14.633 --> 00:05:16.665
Дякую.

00:05:16.665 --> 00:05:20.319
(Оплески)