1
00:00:05,917 --> 00:00:08,327
Ми на четвертому поверсі Музею
сучасного мистецтва

2
00:00:08,327 --> 00:00:12,947
і перед нами картина Пабло Пікассо
1909 року, літа 1909 року

3
00:00:12,947 --> 00:00:18,397
"Орта де Ебро". Це одна з переломних
картин Пікассо раннього кубізму.

4
00:00:18,397 --> 00:00:21,387
Насправді це вже виглядає
як кубізм.

5
00:00:21,387 --> 00:00:25,437
Я маю на увазі, це радше схоже на
радикальний відхід від Сезанна,

6
00:00:25,437 --> 00:00:29,387
проте лише через два роки після
"Дівиць Авіньйона",

7
00:00:29,387 --> 00:00:31,977
було зроблено цей крок. Так, він зробив.

8
00:00:31,977 --> 00:00:36,412
Це одна з тих картин, що живе
відповідно до назви руху. Це кубізм,

9
00:00:36,412 --> 00:00:40,292
бо справді виглядає як маленькі куби.
Це так. Тут історична хронологія,

10
00:00:40,292 --> 00:00:44,232
зазвичай після "...дівчат", Брак
починає справді досліджувати

11
00:00:44,232 --> 00:00:46,242
Сезанна дуже серйозними 
способами.

12
00:00:46,242 --> 00:00:48,622
Пікассо відповідає... наслідує Брака.

13
00:00:48,622 --> 00:00:52,362
Так, щодо Сезанна, це точно правда.
І він дістався

14
00:00:52,362 --> 00:00:55,142
півдня Іспанії, до цього дуже 
посушливого середовища,

15
00:00:55,142 --> 00:00:56,572

і він справді мав відчуття

16
00:00:56,572 --> 00:01:00,292
terra cotta(запеченої землі). Перед нами
вершина пагорба, є трохи води,

17
00:01:00,292 --> 00:01:04,502
що зібралася внизу, так, і фактично можемо
бачити навіть відображення на поверхні

18
00:01:04,502 --> 00:01:08,572
води тут. Звісно, те, що більшість людей
знайде цікавим у його картині, це його

19
00:01:08,572 --> 00:01:11,862
готовність тягнути і штовхати 
оптичні об'єкти.

20
00:01:11,862 --> 00:01:16,372
Тож це ми інколи бачимо на 
вершині речей, на сторонах

21
00:01:16,372 --> 00:01:19,732
речей, знизу і зверху, коли

22
00:01:19,732 --> 00:01:23,732
ми рухаємося і переводимо 
наш погляд у бік. Тож, таким чином

23
00:01:23,732 --> 00:01:27,892
об'єкти стають пластичними,
вони стають рухомими, вони

24
00:01:27,892 --> 00:01:32,342
змінюють форму від нашого руху крізь
простір і час. Проте це

25
00:01:32,342 --> 00:01:36,342
все також взаємопов'язано. 
І те, що Пікассо і

26
00:01:36,342 --> 00:01:40,342
Сезан починали також 
перед цим - поєднання

27
00:01:40,342 --> 00:01:44,342
цих різних планів за кольором,
таким чином, що щось

28
00:01:44,342 --> 00:01:47,582
коричневе переходить у щось інше
теж коричневе, що виглядає

29
00:01:47,582 --> 00:01:51,582
відмінним за формою і є вершиною
будинку,що рухається у бік

30
00:01:51,582 --> 00:01:55,582
цього будинку. Тож тут справді є
своєрідна втрата

31
00:01:55,582 --> 00:01:59,518
різних відокремлених форм 
у просторі. Вони стають

32
00:01:59,518 --> 00:02:02,204
синтетичним цілим і фактично він 
хоче чогось,

33
00:02:02,204 --> 00:02:03,982
я думаю, що опиратиметься далі.

34
00:02:03,982 --> 00:02:07,158
Гляньте на тінь та відображення - 
вони майже стають предметами і

35
00:02:07,158 --> 00:02:09,614
простором самі і не є просто
оптичними явищами.

36
00:02:09,614 --> 00:02:12,002
Що ви маєте на увазі? Ну що ж, 
якщо ви подивитеся,

37
00:02:12,002 --> 00:02:15,242
наприклад, на деякі з 
дверних отворів у центрі полотна,

38
00:02:15,242 --> 00:02:19,572
то побачите тут тіні,відображення,
що їх кидають,і певним чином вони майже

39
00:02:19,572 --> 00:02:23,352
такі суцільні, як і об'єкти, і нібито
створюють цю

40
00:02:23,352 --> 00:02:27,352
оптичну ілюзію, так? Тож це майже
вирівнювання

41
00:02:27,352 --> 00:02:31,352
об'єктів і візуалізація. А поверхня?
Більше, ніж поверхня,

42
00:02:31,352 --> 00:02:34,785
об'єкти і відчуття оптичної ілюзії,

43
00:02:34,785 --> 00:02:37,468
є чимось чистим на 
вигляд і нематеріальним,

44
00:02:37,468 --> 00:02:39,256
і стають так само важливими

45
00:02:39,256 --> 00:02:41,244
на полотні,як і будівля. Можливо, так

46
00:02:41,244 --> 00:02:43,132
само, як ми бачимо в "...дівчатах",

47
00:02:43,132 --> 00:02:46,692
простір між фігурами 
здається суцільним.

48
00:02:46,692 --> 00:02:49,212
Так, цілком вірно. Добре. Інша річ,
що приваблює мене,

49
00:02:49,212 --> 00:02:51,142
як би смішно це не звучало, - це село.

50
00:02:51,142 --> 00:02:55,032
Я уявляю сонячне світло
на пейзажі і

51
00:02:55,032 --> 00:02:58,748
і, зрештою, я не маю жодних 
відчуттів. Так, тут немає,ви праві.

52
00:02:58,748 --> 00:03:00,364
Кумедно, що тут було світло.

53
00:03:00,364 --> 00:03:03,032
Маю на увазі, світло тут конструює форми.

54
00:03:03,032 --> 00:03:06,912
Ми бачимо тінь, бачимо і 
ділянки світла, так? Але насправді

55
00:03:06,912 --> 00:03:10,262
тут немає реального своєрідного напрямку. 
І це також пов'язано

56
00:03:10,262 --> 00:03:14,262
із суб'єктивним переживанням, через рух 
з одного боку. Тобто спосіб, яким світло

57
00:03:14,262 --> 00:03:18,262
ллється або відкидається тінь, ніби це 
справді природно. Саме так.

58
00:03:18,262 --> 00:03:22,262
А інша річ, що мене вражає, це, 
наприклад, те, про що ви говорили -

59
00:03:22,262 --> 00:03:26,262
ці двірні отвори. Один в центрі 
справді схожий на

60
00:03:26,262 --> 00:03:30,032
отвір, який веде кудись.
Але прямо ліворуч від

61
00:03:30,032 --> 00:03:33,952
нього є щось інше, що здається 
дверним отвором, який також

62
00:03:33,952 --> 00:03:37,892
відкидає тінь, але, цілком очевидно,
є просто штрихом фарби.

63
00:03:37,892 --> 00:03:41,892
І у певному сенсі, це схоже майже на
точну форму у передній частині будівлі.

64
00:03:41,892 --> 00:03:45,892
І все це також у слідах пензля. 
Це вірно. Тому це

65
00:03:45,892 --> 00:03:49,892
постійне зміщення, спосіб, яким форма

66
00:03:49,892 --> 00:03:53,892
створена. Тому це не лише виклад форми,
не лише спостерігання за формою,

67
00:03:53,892 --> 00:03:56,400
але також і процес дивного переміщення

68
00:03:56,400 --> 00:03:59,918
поданої форми. Це надзвичайно

69
00:03:59,918 --> 00:04:01,758
вражаюче, по-сучасному вражаюче.

70
00:04:01,758 --> 00:04:03,179
Це, безсумнівно, так.

71
00:04:03,179 --> 00:04:04,471
(Музика)

72
00:04:04,471 --> 00:04:09,551
Переклад на українську: Катерина Шевченко, рев’ювер Світлана Семеренко, благодійний фонд “Magneticone.org”