Я виросла в оточенні океану.

Там ти можеш цілковито поринути
у свої думки,

наче у фантазію чи сон,

в якому можливо усе.

На мою думку, бути художником означає

мати невгамовну цікавість
до всього наколо тебе.

Я прикипаю до кожного факту
і кожного зображення, що захоплюють мене.

Під час мого дослідження мене заполонила
ця історична посудина.

Амфора це глечик з двома ручками
та звуженим дном,

вона схожа на ріпу чи морквину.

Люди із захоплених староданім Римом земель

відправляли у них до міста на кораблях
оливкову олію або вино.

Я дізналася, що символ "@",
яким ми бачимо щодня в електронній пошті,

це позначка амфори.

І хто б міг подумати, що кожного разу,
коли я натискаю "@" на клавіатурі,

я вшановую дух стародавньої імперії.

Взаємозв'язок амфори і даного символу

перегукується з моїм інтересом
до обміну та економіки.

Це був шлях, на який я не могла
не ступити.

[ВУЛАРД]
--Привіт.

[ХЕЛЕН ЛІ]
--Агов!

[ВУЛАРД]
--Ну то над чим ти працюєш?

[ЛІ]
--Ось тобі мурріни.

[ВУЛАРД] Я знала,

що не впораюсь із цим проектом сама.

[ЛІ]
--Дивись, це "at".

[ВУЛАРД]
--Я ледве його бачу!

[СМІХ]

[ЛІ]
--Ось так.

[ВУЛАРД] Символ "at" вплітається
у суть цифрової комунікації,

адже вона відбувається через екранне скло.

Тому я захотіла залучити
майстрів скловаріння.

[Студія UrbanGlass, Бруклін]

Я закохалася у скло, тому що
воно народжується у природній співпраці.

[Александер Розенберг, митець]

Щоб бути склодувом,

потрібно працювати гуртом,
удвох, утрьох чи вчотирьох,

і у своєму найкращому прояві,
склодуви працюють у злагодженому ритмі

безмовної хореографії,

аби створити те, що неможливо
створити поодинці.

[Хелен Лі, художниця]

Ми взялися експериментувати з матеріалом,

звично за вказівками дослідження,

проте ми давали матеріалові
свободу самовираження.

Ми спробували зробити багато різних амфор.

Ми пробували форму пісочного годинника,

що підкреслити значення слова амфора,
"такий, що носять на обох боках".

Амфори не були художніми експонатами,

вони були у практичному використанні
на кораблях,

і повинні були вдало приземлятися в пісок.

Щоб краще роздивитися в уяві амфору,

місце яких у морі,

ми вирішили піти на пляж.

[пляж Рокевей, Квінз]

--Дітки, наші дітки...

На пляжі ми мали встановити,

як ці об'єкти з завуженим дном

знаходять рівновагу.

Для цього ми наповнювали їх піском,

наповнювали їх водою.

Ми дивилися, як вони тримаються на воді.

І ми зрозуміли,

що у них є неймовірна здатність
майже літати.

Я люблю речі, які мають 
нелегкі відносини з гравітацією

та небажання піддаватися
загрубілому бетонному світу.

Представляти цей проект нам доведеться
у традиційній виставковій залі,

також у рамках лекції-дійства

та на сайті онлайн.

На теперішній стадії процесу
ми продовжуємо експериментувати--

ми погоджуємось на будь-які
примхливі ідеї одне одного.

Я хочу поринути у простір
фантастичних припущень,

щоб дозволити собі уявити, 
як художник образів,

що могло б бути.

Що, якби знак амфори розгорнувся
в лінію чи став хвилею?

Що, якби сучасний поштовх
до комунікації

у майбутньому стане 
покликом до відпочинку?

Яке б значення мало стерти усі сумніви

і дати волю витвору мистецтва
для