["Нью-Йорк під об'єктивом"]
Я виросла в оточенні океану.
Там ти можеш цілковито поринути
у свої думки,
наче у фантазію чи сон,
у якому можливо усе.
["Пливуча фантазія Керолайн Вулард"]
Як на мене, бути творцем означає
мати невгамовну цікавість
до всього наколо тебе.
Я прикипаю до кожного факту
і кожного зображення, що захоплюють мене.
Під час мого дослідження мене заполонила
ця історична посудина.
Амфора це глечик з двома ручками
та звуженим дном,
вона схожа на ріпу чи морквину.
Люди із захоплених староданім Римом земель
відправляли у них до міста на кораблях
оливкову олію або вино.
Я дізналася, що символ "@",
яким ми бачимо щодня в електронній пошті,
це позначка амфори.
І хто б міг подумати, що кожного разу,
коли я натискаю "@" на клавіатурі,
я вшановую дух стародавньої імперії.
Взаємозв'язок амфори і даного символу
перегукується з моїм інтересом
до обміну та економіки.
Це був шлях, на який я не могла
не ступити.
[ВУЛАРД]
--Привіт.
[ХЕЛЕН ЛІ]
--Агов!
[ВУЛАРД]
--Ну то над чим ти працюєш?
[ЛІ]
--Ось тобі мурріни.
[ВУЛАРД] Я знала,
що не впораюсь із цим проектом сама.
[ЛІ]
--Дивись, це "at".
[ВУЛАРД]
--Я ледве його бачу!
[СМІХ]
[ЛІ]
--Ось так.
[ВУЛАРД] Символ "at" вплітається
у суть цифрової комунікації,
адже вона відбувається через екранне скло.
Тому я захотіла залучити
майстрів скловаріння.
[Студія UrbanGlass, Бруклін]
Я закохалася у скло, тому що
воно народжується у природній співпраці.
[Александер Розенберг, митець]
Щоб бути склодувом,
потрібно працювати гуртом,
удвох, утрьох чи вчотирьох,
і у своєму найкращому прояві,
склодуви працюють у злагодженому ритмі
безмовної хореографії,
аби створити те, що неможливо
створити поодинці.
[Хелен Лі, художниця]
Ми взялися експериментувати з матеріалом,
звично за вказівками дослідження,
проте ми давали матеріалові
свободу самовираження.
Ми спробували зробити багато різних амфор.
Ми зробили традиційну амфору
древньої форми,
працювали з формою
пісочного годинника,
щоб підкреслити значення слова амфора,
"такий, якого носять з обох боків".
Амфори не були художніми експонатами,
їхня доля полягала
у практичному використанні на кораблях,
з яких вони приземлялися в пісок.
Щоб краще роздивитися в уяві амфору,
місце яких у морі,
ми вирішили піти на пляж.
[пляж Рокевей, Квінз]
--Дітки, наші дітки...
На пляжі ми мали встановити,
як ці об'єкти з завуженим дном
знаходять рівновагу.
Для цього ми наповнювали їх піском,
наповнювали їх водою.
Ми дивилися, як вони тримаються на воді.
І ми зрозуміли,
що у них є неймовірна здатність
майже літати.
Я люблю речі, які мають
нелегкі відносини з гравітацією
та небажання піддаватися
загрубілому бетонному світу.
Представляти цей проект нам доведеться
у традиційній виставковій залі,
також у рамках лекції-дійства
та на сайті онлайн.
На теперішній стадії процесу
ми продовжуємо експериментувати--
ми погоджуємось на будь-які
примхливі ідеї одне одного.
Я хочу поринути у простір
фантастичних припущень,
щоб дозволити собі уявити,
як художник образів,
що могло б бути.
Що, якби знак амфори розгорнувся
в лінію чи став хвилею?
Що, якби сучасний поштовх
до комунікації
у майбутньому став
покликом до відпочинку?
Яке б значення мало
прибрати скептичність
і дати волю витвору мистецтва
заради мрійливої насолоди?
Що, якби мистецтво жило
у блискучій скляній посудині
у водах океану?