Чи знали ви, що кожного разу, як музикант
бере до рук інструмент,
в мозку у нього ніби вибухає
феєрверк?
Зовні він може бути
спокійним і зосередженим,
читати ноти, робити чіткі й умілі рухи.
Тим часом у мозку триває свято.
Звідкіля ми знаємо це?
За останні десятиліття
нейробіологи зробили чимало відкриттів
про роботу мозку, досліджуючи його
в реальному часі
за допомогою МРТ і сканерів позитрон-
емісійної томографії (ПЕТ).
Людину під'єднують до апарата
й спостерігають,
як під час читання або вирішення
математичних прикладів,
певні ділянки її мозку активізуються.
Та коли дослідники увімкнули музику,
у мозку в учасників
ніби вибухнули феєрверки.
Одночасно підсвітились зони мозку,
які сприймають звук,
розрізняють окремі елементи,
як-от мелодію й ритм,
і знову збирають їх
в єдине музичне враження.
Ця робота триває в мозку лише мить:
розпочинається, коли ви
вперше чуєте мелодію,
і закінчується, щойно ваша нога
починає відбивати ритм.
Після аналізу мозку слухачів,
вчені дослідили мозок музиканта,
в якому маленькі феєрверки
перетворились на фестиваль.
Отже, прослуховування музики
активізує в мозку
досить цікаву діяльність,
а виконання музики
подібне до інтенсивного тренування.
Нейробіологи побачили,
як спалахували ті зони мозку,
де різноманітна інформація оброблялась
згідно зі складними, взаємопов'язаними
й напрочуд швидкими алгоритмами.
Чому ж музика змушує мозок сяяти?
Дослідження досить нові,
та нейробіологи вже отримали
цікаві результати.
Гра на музичному інструменті
активізує чи не всі
області мозку одночасно,
зокрема, зорову, слухову
й моторну зони кори.
Так само, як регулярні вправи
зміцнюють тіло,
постійні заняття музикою
зміцнюють мозкові функції,
які дозволяють людям застосувати
нові навички в іншій діяльності.
Найбільша відмінність між
прослуховуванням і виконанням музики
- це те, що гра вимагає
дрібної моторики,
що контролюється обома
півкулями мозку.
А також поєднує лінгвістичну
й математичну чіткість,
властиві лівій півкулі,
із новітністю та творчістю правої півкулі.
Тому виконання музики
збільшує об'єм й активність
мозолистого тіла мозку,
"місточка" між двома півкулями,
завдяки якому мозкові сигнали проходять
швидше й складнішими шляхами.
Тому музиканти можуть
розв'язувати проблеми
більш ефективно й креативно
в академічній і соціальній сферах.
Оскільки під час створення музики
важливо надати
їй певного емоційного змісту,
музиканти зазвичай мають
ліпші організаторські здібності,
зокрема,
тактичне й стратегічне планування,
увага до деталей,
аналіз водночас пізнавального
й емоційного аспектів.
Ці здібності впливають
і на роботу пам'яті.
Звісно, музиканти мають неабияку пам'ять,
яка створює, зберігає й відтворює
інформацію швидше й точніше.
Дослідження показали, що завдяки складній
структурі свого мозку музиканти
надають кожному спогаду декілька міток,
як-от, концептуальну, емоційну,
слухову й контекстуальну,
наче в пошуковій інтернет-системі.
Звідки ми знаємо, що це переваги музики,
а не спорту чи малювання?
Можливо, люди, які займаються музикою,
були розумнішими від самого початку?
Нейробіологи шукають відповіді
на ці питання, та поки що
вони дізналися, що творчі
й естетичні аспекти
вивчення гри на музичному інструменті
не схожі на жодну навчальну діяльність,
зокрема й в інших видах мистецтв.
Для кількох досліджень вибірковим
методом відібрали учасників
з однаковим рівнем
когнітивних функцій та нейронної обробки.
В результаті, учасники,
які вчилися музиці,
мали поліпшену функцію
багатьох ділянок мозку.
Новітні дослідження про інтелектуальні
переваги гри на музичних інструментах
розширили наші знання
про розумову функцію мозку,
і про внутрішні ритми
й складний взаємозв'язок,
що утворює дивовижний оркестр
нашого мозку.