Чи такі ви вправні, якими себе
вважаєте?
Чи вдається вам гарно розпоряджатися
коштами?
А як щодо читання думок інших людей?
А чи сильніші ви за інших
знайомих вам людей?
Чи знаєте ви граматику краще за інших?
Знання того, наскільки ми компетентні,
і які наші навички у порівнянні
з іншими людьми
це більше, ніж просто посилення
самооцінки.
Це допомагає нам з'ясувати, чи ми будемо
розвиватися на основі наших рішень,
і, коли нам це потрібно,
чи можливо буде знайти пораду.
Але психологія говорить, що нам
не дуже добре вдається
досить точно оцінювати себе.
Фактично, ми часто переоцінюємо
наші власні можливості.
Дослідники дали назву
цьому феномену,
ефект Данінга-Крюгера.
Цей ефект пояснює, чому
більше, ніж сотні досліджень
показали, що люди виказують
ілюзорну перевагу.
Ми вважаємо себе кращими
за інших
до такого ступеня, що це порушує
закони математики.
Коли комп'ютерних програмістів двох
компаній попросили оцінити свою роботу,
32% програмістів однієї компанії
та 42% іншої
поставили себе у верхню п'ятірку.
У іншому дослідженні 88% американських
водіїв
описали себе як водіів з навичками
вище середнього.
Це не різні дослідження.
В середньому, люди оцінюють
себе краще за інших
у сферах здоров'я,
лідерських навичок, етики та інших.
Що особливо цікаво, ті, у кого
менше всього навичок,
найбільше схильні перебільшувати
свої вміння до найвищого рівня.
Люди, яким не вистачає
логічного мислення,
знання граматики,
фінансових знань,
математики,
емоційного розуміння,
які не проходять медичних аналізів
чи не вміють грати в шахи,
всі мають тенденцію оцінювати свої
навички майже на експертному рівні.
Хто найбільше піддається
цій ілюзії?
Сумно, але всі ми маємо купу
недоліків,
яких не бачимо.
Але чому?
Коли психологи Данінг та Крюгер
вперше описали цей ефект в 1999,
вони стверджували, що люди яким бракує
знань та умінь у якихось дисциплінах,
страждають від подвійного
прокляття.
По-перше, вони роблять помилки
та приймають погані рішення.
Але по-друге, ті самі прогалини в знаннях
також заважають їм усвідомити помилки.
Іншими словами, поганим виконавцям
не вистачає тих же аналітичних умінь,
щоб зрозуміти, наскільки погано
їм щось вдається.
Наприклад, якось дослідники вивчали
учасників на дебатах студентського
турніру,
тобто найгірші 25% команд
у попередніх турах,
які програли 4 з 5 матчів.
Але вони вважали, що виграли
майже 60% змагань.
Без чіткого розуміння правил
дебатів
студенти просто не могли зрозуміти
коли і як часто
їх аргументи були спростовані.
Ефект Данінга-Крюгера - це не питання его,
яке засліплює нас.
Люди зазвичай визнають свої недоліки,
коли помічають їх.
В одному дослідженні студенти, яким
спочатку не вдався тест з логіки,
і які потім пройшли міні-курс з логіки,
цілком по своїй волі визнавали
свою початкову роботу жахливою.
Можливо, саме тому люди із середніми
навичками та досвідом
не дуже сильно довіряють
своїм вмінням.
Вони знають достатньо, щоб знати,
що їм багато чого невідомо.
В той час, як експерти усвідомлюють,
наскільки вони є знаючими.
Але часто вони роблять іншу помилку:
вони припускають, що й інші
також є знаючими.
Результат виявляється в тому,
що люди, неважливо, чи розумні вони чи ні,
часто знаходяться у бульбашці
неправильного самовідчуття.
Коли їм не вистачає уміння,
вони не бачать власних помилок.
Коли вони мають виняткові уміння,
вони не розуміють, наскільки
вони незвичайні.
Тож коли ефект Данінг-Крюгера
є невидимим для тих, хто його зазнав,
що потрібно, щоб зрозуміти,
наскільки добре вам вдаються різні речі?
Спершу запитайте у інших
їх власну думку,
і подумайте над нею,
навіть, якщо це важко чути.
По-друге, і ще важливіше,
продовжуйте навчатися.
Чим більш знаючими ми стаємо,
тим менш помітними будуть
наші прогалини в знаннях.
Можливо, все це зводиться
до старої приказки:
сперечаючись із дурнем,
спершу перевірте, що ваш суперник
не робить те саме.