Доброго ранку всім,
приємно тут бути.

Я б хотів розповісти,
що відбулось зі мною сьогодні вранці.

Повертаючись із тренування,
я проходив біля магазину, і мене спитали

що за шрами у мене на обличчі.

Тоді я сказав, що це відбитки,
які з'являються після тренування,

зазвичай від окулярів,
які і залишають сліди,

оскільки я беру участь
в змаганнях у відкритих водах.

Вони трохи спантеличились,

бо не знали, що таке відкриті води.

Я хочу вам трохи пояснити, що означає спорт
у відкритих водах.

Це як плавання, але в озерах,
річках та морях,

на дистанцію від одного кілометра
до 80-ти.

У цього виду спорту дуже довга
історія.

Цікаво, що в Середні віки,

лицарі використовували обладунки
як для іспиту

і мали плавати в озері.

Очевидно, що сьогодні ми не використовуємо
обладунки чи щось подібне,

а одяг набагато вищої категорії

і беремо участь в змаганнях, таких як

Олімпійські ігри
чи чемпіонати світу.

Для мене, участь
в чемпіонаті світу

завжди була мрією,

мрія, над якою потрібно було 
багато працювати,

як у фізичній частині,
так і в психологічній.

Фізична робота складалась
із десяти щотижневих сесій,

по три години кожна,
як в басейні, так і в тренажерному залі.

Крім того, я мав робити щоденну
психологічну роботу,

гарно харчуватись,
відпочивати,

і, само собою, відповідно
керувати часом,

щоб мати змогу навчатись,

працювати, і в той же час,
бути з сім'єю,

яка дуже важлива для мене.

Ця робота та строга дисципліна дозволили
мені взяти участь

в чемпіонаті світу в Римі,
в плаванні у відкритій воді,

представляючи Коста-Ріку.

Тепер я хочу, щоб ви включили уяву
і перенеслись в Рим,

а, точніше, на пляж в Остії,

уявимо собі кімнату,
повністю закриту,

де розташовано 75 місць
вирівняних в ідеальному порядку.

На одному з цих стільців сидів і я,
он там,

чекаючи на момент
для участі в запливі на 10 кілометрів.

Поступово кожен із суперників
заходив до кімнати

і займав стілець призначений 
саме для нього.

Напруга в цій кімнаті
дуже сильна,

як на мене, то це найсерйозніший
момент у змаганні.

Чимало відчуттів, страхів
та волі до перемоги у кожного.

Все це накопичилось в одній кімнаті,

в одній події,

і в цій кімнаті ніхто не говорить, 
не жартує.

Це дійсно суперстресова
та напружена ситуація.

Як тільки наближався час
і момент, коли треба було піднятись,

коли мені мали сказати,
що час йти на змагання,

час йти до берега,

напруження зросло,

і я почав втрачати голову в цій ситуації.

Дихання почастішало,
серцевий ритм зріс,

я почувався незручно,

і почав дійсно втрачати контроль
на змаганні.

При цьому сигнал небезпеки,

сигнал, якому я навчився за багато років
розумової роботи,

сказав мені, якщо я далі йтиму шляхом
стресу та напруження,

то я не пройду далеко у змаганнях.

Таким чином я зібрав усі навики,

які здобув протягом стількох років
психологічного контролю,

щоб впоратись із ситуацією.

Спершу я припинив думати
про свої сумніви,

всі негативні думки,
я зупинив їх в своїй голові

і замінив їх позитивними думками,

наповненими енергією.

Коли я впорався з цим,
я поклав рушник собі на голову

і почав робити вправи
для розслаблення та дихання.

Потроху я заспокоївся

і тоді почав
робити вправи для візуалізації,

уявляючи собі, яким буде
це змагання,

і як я досягатиму своєї мети.

Зробивши цей ритуал,
я відчув себе спокійніщим.

Я відчув гармонію в душі, тілі
та свідомості.

Поступово я відчував себе впевненішим,
більше в своїй тарілці ,

і почав заходити до зони суперництва,
як її називають,

і почав відчувати себе готовим
до змагання.

Весь цей процес і ритуали,
які я щойно описав,

можна застосовувати як студентам,
так і керівникам.

Само собою вони не мають
використовувати рушник,

це мій власний ритуал, але вони можуть
його адаптувати, якщо захочуть.

Це все можна адаптувати.

Стрес існує по всьому світу.

Кожна людина страждає від стресу,

стрес - це не погано,

він не поганий, оскільки, коли він настає,
то мотивує нас до роботи,

досягти більших цілей.

Якщо ми порівняємо успішну людину
і не дуже успішну,

вони обоє відчувають стрес.

Різниця полягає в тому, як кожен із них

контролює стрес у вирішальні моменти,

як вирішує та справляється із проблемами.

Якщо ми порівняємо
спортсмена з високою продуктивністю

із студентом чи менеджером,
у цих двох групах,

у спортсмена буде менше стресових ситуацій,

ніж у студента чи менеджера
щодня.

У спортсменів буде раз на місяць,
раз на два місяці,

у цьому випадку - щодня.

Різниця полягає в тому, що спортсмен
зазвичай працює над своїм розумом,

тобто це - правило,

що спортсмен працює над своєю психікою,
аби витримати напругу

і бути підготованим до вирішальних
моментів.

З іншого боку, я відчуваю, що 
нам не вистачає цієї підготовки.

Саме тому я хочу дати три вказівки,

щоб ви змогли почати тренуватись

та перемогти і котролювати стрес.

Перша вказівка -
слухати своє серце.

По-справжньому відчути, що говорить
ваше серце,

а саме, вашу пристрасть.

Ми говорили раніше,
що це пристрасть, яка рухає вперед.

Ставте цілі та пріоритети цих цілей.

Як тільки це зроблено,
другим кроком буде:

відчуття внутрішньої розмови,

цього голосу, який весь час 
говорить до нас,

і зазвичай - це суперечка.

Всю цю суперечку,
припиніть її!

Поміняйте її на цілком позитивні
та енергійні думки.

Все змінюється
тільки зі зміною ставлення.

І вчетверте, мені здається,
що це найважливіше:

візуалізуйте свій успіх.

Уявіть, як отримуєте приз,

піднімаєтесь на п'єдестал,

збувається ваша мрія.

Шанси на досягнення мети зростуть
в геометричній прогресії,

якщо уявити собі це в голові,
яка має таку потужну силу.

Розпочавши із цих трьох
правил на старті,

ви зможете розпочати
тренувальний процес,

і я впевнений, що кожен із вас

зможе стати спортсменом,

людиною
з високопродуктивним життям,

і досягти всього, що ви тільки забажаєте.

Так що створіть це та боріться
з усієї сили.

Дуже дякую.

(Оплески)