Як ви знайшли своє захоплення,

роботу своєї мрії?

Це було свідомо?

Або методом спроб та помилок?

Захисник прав дітей
Маріан Райт Едельман сказала:

«Ви не зможете стати тим, кого не бачили».

На щастя, ми живемо в такий час,

коли новітні технології дають змогу
вирішити цю проблему.

Упродовж останніх двох років

я працювала над розробкою
програми розширеної реальності,

яка дозволяє учням середніх шкіл
з усієї країни

спробувати себе у ролі
морського біолога,

навіть, якщо вони ніколи не бачили океану.

Як сказав один семикласник,
який нещодавно закінчив програму:

«Я міг би стати вченим у майбутньому,

адже мені дуже сподобалась гра».

Ця відповідь приємно вразила мене,

тому що небагато учнів сьогодні
хочуть обрати цю професію.

Дослідження 2014 року показало,
що 57 відсотків учнів 8-9 класів

заявили: «Наука – це не про мене».

У тому ж таки 2014 році

я випадково зустріла Манде Холфорда,
морського біохіміка,

та Ліндсі Портной, психолога-педагога.

Ми троє палко бажали

зацікавити учнів наукою.

Ми думали над тим, як надати дітям

найреалістичніший досвід 
у кар’єрі вченого.

Обговорення дослідження

показало, що учні полюбляють ризикувати,
граючи в ігри.

Тож ми утрьох заснували
компанію навчальних ігор,

щоб наблизити науку до життя.

Віртуальна реальність забезпечила
доступність за мінімальні затрати.

До того ж, наукове дослідження показало,

що віртуальна реальність покращує
результати навчання.

Нам це підходило,
ми хотіли потрапити у школи,

задіяти якомога більшу кількість учнів,

які недостатньо представлені в науці.

Завдяки фінансовій підтримці 
Національного фонду науки,

ми почали розробляти 
програму розширеної реальності,

яка поєднувала віртуальну реальність

з персоналізованим цифровим
протоколюванням.

Ми співпрацювали з учителями,

щоб переконатися, що наша програма
узгоджується з навчальною програмою,

і вчителі зможуть скористатися
новітніми технологіями.

Ми розробили програму
для Google Cardboard,

для якої потрібний лише смартфон

та 10-доларові картонні ВР-окуляри.

За допомогою цього недорогого обладнання

учні вирушають у підводну експедицію.

У своєму електронному щоденнику

вони занотовують інформацію,

відповідають на запитання,

конструюють моделі

та гіпотези.

Потім учні занурюються у віртуальний
світ для перевірки гіпотез,

їхньої вірогідності,

як зазвичай це роблять вчені

у своїй роботі.

У своїх електронних щоденниках

учні діляться спостереженнями,
твердженнями,

міркуваннями та доказами.

Письмові відповіді 
та віртуальні дії учнів

оновлюються в онлайн режимі

на панелі оцінювання вчителя,

щоб вчителі могли стежити 
за прогресом учнів

та допомагати їм за потреби.

Для кращого розуміння, я продемонструю,

що бачать студенти.

Це віртуальна підводна реальність

для спостереження за флорою і фауною.

Це цифровий журнал з розробками учнів

на базі абіотичних даних
з їхніми прогнозами.

Тут учні підтверджують свої думки
аргументами.

А це панель вчителя, 
яка показує прогрес учнів

та їхні відповіді у процесі роботи.

Коли ми розробляли БіоДайв,

акцент був зроблений на доступності,

тому одним телефоном 
можуть скористатися четверо учнів.

Наука неможлива без співпраці,

тому завдання у програмі можна вирішити

лише працюючи в команді,

адже кожен з учнів є експертом
в якійсь із географічних локацій.

Враховуючи, що розум дітей
ще розвивається,

ми обмежили використання програми
двома хвилинами.

Ми враховуємо важливість
системного впливу

на засвоєння знань,

тому тривалість програми БіоДайв -
не менше п'яти занять.

Вперше ми запустили БіоДайв у 2017 році

у 20 школах Нью-Йорка та Нью-Джерсі.

Нас цікавило, як учні будуть
використовувати ці нові технології.

А зараз, у 2019,

програма стартує у 26 штатах.

Що кажуть вчителі, які навчали
за цією програмою:

«Гарний спосіб показати океан у дії
без особистої зустрічі з ним,

адже ми в Огайо».

(Сміх)

«Приголомшливо».

«Учні дуже зацікавились».

Але ще більше надихає те, що кажуть
з цього приводу самі учні:

"Неймовірне відчуття, начебто я там."

«Інтерактивне та цікаве навчання».

«Я зрозумів, як утворюються ці організми».

«Я можливо стану вченим, 
тому що це захоплює».

Наші відгуки не завжди були позитивними.

Ми почали

з опитування учнів, щоб дізнатися,

що їм подобається

або не подобається,

що не зрозуміло.

Ми також запитували, 
що їм хотілося б робити.

Їхні коментарі дали нам базові
орієнтири для розробки програми.

Так ми врахували бажання учнів.

Ми зрозуміли, що це буде нова платформа,

яка враховуватиме думку учнів
та залучить їх

до вирішення питання вибору

своєї кар’єри.

Ми зосередилися на науці,

тому що нам потрібні вчені

для вирішення сучасних 
та майбутніх проблем.

Віртуальна реальність може стати у нагоді
у різних сферах.

Ми можемо спонукати учнів досліджувати
свої бажання,

отримувати безцінний досвід
при вивченні первинних джерел.

Можна створити віртуальну реальність
з простою гарнітурою,

щоб занурити учнів в літературну творчість

або в переламні моменти історії людства.

Розширена реальність має потенціал
змінити траєкторію

життя наших дітей,

відкрити для них нові професії,

даючи їм шанс побачити, 
ким вони можуть стати.

Дякую.

(Оплески)