Задовго до першого селфі

давні греки та римляни знали міф

про декого, надто вже захопленого 
власною зовнішністю.

За переказом,

Нарцис був прекрасним юнаком, що блукав
світом, шукаючи кохання.

Відмовивши німфі на ім'я Ехо,

він поглянув на своє відображення у ріці

і закохався у нього.

Неспроможний відірватись,

Нарцис потонув.

Місце його смерті позначила квітка,
яку ми зараз називаємо нарцисом.

Міф охоплює основну ідею нарцисизму,

підвищений, часом навіть небезпечний
егоцентризм.

Але це не просто той тип характеру,
що його показують у журналах з порадами,

це набір характеристик, що їх 
класифікують та вивчають вчені.

Психологічне визначення нарцисизму -
величезне роздуте его.

До різної міри, нарциси вважають,
що вони привабливіші,

розумніші,

важливіші, ніж інші люди,

і що вони заслуговують 
особливого ставлення.

Психологи вирізняють дві форми нарцисизму
як особистісної характеристики:

показний та вразливий нарцисизм.

Існує також 
нарцисичний розлад особистості,

крайня форма, про яку ми ще поговоримо.

Показний нарцисизм - 
найбільш знайомий нам різновид,

якому характерні екстраверсія,

домінантність

та прагнення привертати увагу.

Показний нарцисизм домагається
уваги та влади,

часом - як політики,

знаменитості

чи культурні лідери.

Звісно, не всі, хто прагнуть цих
позицій влади, є нарцисами.

Багато хто робить це 
із позитивних причин,

як-от, прагне реалізувати свій потенціал,

допомогти й покращити 
життя інших людей.

Та нарцисична особистість шукає влади

заради статусу чи уваги, які вона дає.

Водночас, вразливі нарциси можуть бути
тихими і замкнутими.

У них є сильне почуття привілейованості,

але вони легко піддаються на 
погрози чи нехтування.

У будь-якому випадку, темна сторона
стає явною в довгостроковій перспективі.

Нарциси схильні діяти егоїстично,

тож лідери-нарциси можуть ухвалювати
ризикові чи неетичні рішення,

а партнери-нарциси можуть бути
нечесними чи невірними.

Коли їхнє рожеве уявлення про себе
ставлять під сумнів,

вони можуть ображатись 
та бути агресивними.

Це ніби хвороба, при якій хворий
почувається чудово,

але люди навколо страждають.

У крайньому вияві,

ця поведінка класифікується
як психологічний розлад,

що має назву нарцисичний 
розлад особистості.

Він вражає від одного 
до двох відсотків населення,

частіше - чоловіків.

Цей діагноз ставлять лише дорослим.

Молоді люди, особливо діти,
можуть бути дуже егоцентричними,

але це нормальний етап 
їхнього розвитку.

П'яте видання "DSM" 
([Diagnostic and Statistical Manual])

Американської психіатричної асоціації

описує певні риси, що асоціюються
з нарцисичним розладом особистості.

Вони включають 
перебільшене уявлення про себе,

труднощі у співпереживанні,

почуття привілейованості,

потребу в захопленні чи увазі.

Справжнім розладом особистості 
ці риси робить те,

що вони зачіпають життя інших людей
і створюють значні проблеми.

Уявіть, що замість того, щоб піклуватись
про чоловіка чи дружину та дітей,

ви використовуєте їх як джерело
уваги й захоплення.

Чи уявіть, що замість прагнення

конструктивного зворотного зв'язку
про ваш виступ

ви кажете всім,
хто намагається допомогти,

що вони помиляються.

То що ж спричиняє нарцисизм?

Дослідження близнюків демонструють
сильний сплив генетики,

хоча ми не знаємо,
які саме гени залучені.

Але оточення також має великий вплив.

Батьки, що зводять своїх діточок 
на п'єдестал,

можуть виховати показних нарцисів.

А холодні й строгі батьки
можуть спричинити вразливий нарцисизм.

Виявляється, нарцисизм також поширеніший

у культурах, де високо цінують
індивідуальність та саморекламу.

Наприклад, у США

рівень нарцисизму як особистісної
характеристики ріс з 1970-х,

коли фокус із общинності 60-х

змістився на рух зарозумілості

і ріст матеріалізму.

Останнім часом соцмережі примножили
можливості для самореклами,

хоча варто підмітити,

що немає прямих доказів того, що
соцмережі є причиною нарцисизму.

Вони радше лише дають нарцисові засоби
отримати соціальний статус та увагу.

То чи можуть нарциси
змінити ці негативні риси?

Так!

Все, що сприяє чесному 
відображенню їхньої поведінки

і піклуванню про інших,

як-от психотерапія чи практика
співчуття іншим, може допомогти.

Складність у тому, що часто це є викликом

для людей з нарцисичним
розладом особистості, -

продовжувати працювати над собою.

Нарцисові важко бачити себе
з іншого, крім улесливого, боку.