Кікі Сміт: Не існує пам'ятних скульптур 
для відьом.

Тож тоді я подумала, що хочу 
зробити цих жінок на вогнищах.

Їхні руки розкинуті, 
як у Христа, що каже

"Чому ви покинули мене?"

Вони мають бути в усіх містах Європи.

Знаєте, ще нікому вони не були потрібні
в їхньому місті,

але (сміється), але,
але ви ж мене розумієте,

Я думала, що можу, ну, знаєте,

ну, знаєте, все одно зробити їх.

Мистецтво - це те, що переходить з 
твоїх думок у фізичний світ,

і в той же час це просто 
відображення твого внутрішнього світу,

в іншій формі.

Взагалі, я вважаю, що мистецтво - це...

це просто спосіб мислення.

Знаєте, це як стояти на вітрі, і

дозволити йому нести тебе куди завгодно, 
куди він захоче.

І ви знаєте, речі починають говорити:
"зверни увагу на це і зроби це."

Знаєте, я думаю, що коли я була в школі,

мені було дуже важко навчитися читати.

Тож мені просто довелося вчитися,
дивлячись на речі.

Я побачила в
в Луврі Женев'єву з

де вона сидить з вовками та ягнятами.

А Женев'єва - наче рятівниця Парижа.

І я намалювала свою подругу, 
Женев'єву в образі тієї самої Женев'єви.

І я вирізала її
і зробила з неї фігурки.

І вже потім я робила скульптури.

Спочатку я зробила Женев'єву, де 
де вона просто стоїть поруч з вовком.

А потім я зробила ВОСКРЕСІННЯ, де 
де жінка виходить з вовка.

Це свого роду переродження.

У мене просто є цілий набір зображень,
і я можу почати їх змішувати.

А якщо зробити їх такими собі персонажами.

Вони знову починають жити.

Вони можуть жити
за межами лише однієї версії.

У мене є одна стояча Женев'єва.

Знаєте, я просто різала її знову і знову,
знову і знову,

змінювала конфігурацію,
і наче згладжувала шви.

Тут можна трохи нагріти.

Знаєш, просто, щоб трохи згладити.

Багато разів я брала форми

і просто робила скульптури з пап'є-маше,

а потім їх можна було дуже легко розрізати

і скласти назад.

Віск набагато складніший,
і потім ми витрачаємо, знаєте,

нескінченну кількість часу,
намагаючись їх виправити.

Було б набагато швидше просто 
знайти іншу людину і переробити, але це...

Я не знаю, мені просто цікаво, 
що все це виходить з однієї скульптури.

А це я зроблю з алюмінію,

і вони підуть на таких дерев'яних,
дерев'яних палицях.

Тож воно трохи відкинеться назад,
трохи відкинеться назад ось так,

і тоді воно буде ніби плавати в повітрі.

Як на мене, є щось цікаве в скульптурі,

або в тому, що вона висить над землею,

або має інше відношення до землі.

Це може бути так.
СМІТ: І як швидко це можна зробити?

Чоловік: Близько п'яти хвилин.

Сміт: О, це чудово.

Сміт: Вона стане мертвою відьмою під...

купою дров.

А потім я згадала про злу відьму
з «Чарівника країни Оз»,

бо вона знаходиться під будинком.

Так що я просто під купою 
дров на задньому дворі.

Коли я була дитиною, у мого батька була
посмертна маска моєї бабусі.

Вона померла років за двадцять 
до мого народження.

А потім, коли помер мій батько,

ми з моєю сестрою Бібі зробили
посмертну маску з його голови та рук.

А потім, коли померла моя сестра,

я пішла і зробила 
посмертну маску з її рук і голови.

Тож у мене є три 
покоління посмертних масок.

Досить непогано.

Кікі: Ми трохи 
нагадували «Сімейку Адамсів».

Ми жили у великому будинку, 
з надгробним каменем з нашим прізвищем.

І знаєте, у нас була величезна 
скульптура на задньому дворі будинку.

Кікі: І знаєте, ми були дуже непопулярні,

і діти казали, що я відьма.

І знаєте, ми дійсно були...

А в мого батька була борода і «Порше».

і ми були справді пригнічені,

соромлячись того, що він мав таку машину.

і не мав, знаєте, 
великого універсала Woody.

Кікі: Ми робили для нього переважно
паперові моделі.

До тисяч тетраедрів 
та октаедрів, сплющених моделей.

А потім ми сідали і 
складали їх разом, розумієте,

щодня після школи. У моїй родині 
завжди була якась хвороба.

Мій батько завжди казав. 
що це ірландський католицизм.

Цілу частину нашого будинку займав

одяг батьків мого батька, 
все з кінця 1800-х років.

і зуби, знаєте, людські зубні протези.

Там було багато, знаєте, багато 
смерті, смерть всюди.

Знаєте, я провела пару років 
років малюючи мертвих тварин .....

У мене було видіння, що я 
маю збудувати ще один Ноїв ковчег.

але з мертвих тварин.

Кікі: Це було, коли помер мій кіт.

Я робила всі ці П'єти,

своєрідні автопортрети П'єти. 
де я тримаю свого мертвого кота.

І я зробила близько 50-ти мільярдів 
зображень мертвих тварин.

і я думаю, хм, як так сталося,
що досі у мене є всі ці зображення?

Це моя велика інвестиція в майбутнє.

Кікі: Красуне, заспокойся...

-ні, ти повинна була спускатися, 
тупа пташко!

От так от

Я просто дуже люблю принти.

Саме цей шкрябаючий, дряпаючий,

дряпаючий рух мені подобається найбільше.

Білл: Це лезо таке тепле, що 
що миттєво висушує матеріал.

Білл: Якби ви розуміли, те,
як вона працює,

це так природно, бо кожна клітина її тіла
просякнута мистецтвом.

Вона не може робити нічого іншого,
окрім того, що робить.

Батько вчив нас довіряти своїй інтуїції.

Знаєте, моя мама завжди казала,
що треба довіряти своїй інтуїції,

що завжди потрапляєш у халепу,
коли не звертаєш на неї уваги.

Ви знаєте, я не думаю, що в інших аспектах
мого особистого чи повсякденного життя

я так не роблю, 
але у своєму мистецтві я завжди так роблю.

Іноді мені не подобається, куди рухається
моє мистецтво, але я завжди знаю...

і я завжди думаю, 
чому я повинна робити ці речі,

це ніяково, чи щось подібне,
але я завжди вірю в те,

що це те, що мені я маю робити.

Я маю на увазі, що я просто намагаюся
отримати якомога більше досвіду,

граючи в різних формах.

Я люблю домашнє життя, ну, знаєте,
шафи, ковдри, посуд.

Знаєте, на першій ковдрі, яку я зробила,

вона була відьмою зі своїми супутниками
з числа її знайомих, тварин.

А потім я подумала, що це може бути 
ще один жіночий образ з тваринами.

І я велика шанувальниця Діви Марії.

Католицизм - це про історії.

Знаєте, про повторення знову і знову

цих міфологічних історій.

Ляльки і тому подібні речі 
належать до сфери вигадки.

Я буду носити їх на руках,

а потім відламаю їм ногу

або відірву голову, або ще щось,

але нічого з цього ніхто не бачить в кінці

але для мене це справді 
велика частина роботи.

Таке змушує мене нервувати.

Тому що вони дуже специфічні.

Як історія, я не хочу не хочу бути
такою декларативною.

Знаєте... я волію робити щось
дуже відкрите, що, як і я,

може мати сенс для мене,

але також може мати сенс для інших,
хто може наповнити його своїм змістом.

Поза камерою: Ооооо!!!
Кікі: О, це не має значення.

Привіт! Як справи? Добре!

У мене немає вроджених здібностей
робити щось фізично,

тож мені доводиться вчитися
і намагатися це робити.

І, як на мене, в цьому і є задоволення.

У моєї подруги загинув син,

і я пішла на баптистський похорон. 
Я ніколи не був у баптистській церкві.

І всі жінки були в сестринській формі.

Всі однакові.

І вони стояли там
з коробками з-під серветок.

Це було так зворушливо для мене
- бачити, як Божі сестри,

знаєте, як ці жінки, просто з серветками.

Це було так просто і так красиво.

І я подумала про святих,

про маленькі скульптурки святих
або щось подібне.

Кікі: Я також намагаюся 
зробити кожну з них унікальною.

Чим більше ви обробляєте їх,
тим більше реального життя ви вкладаєте.

Я думаю, людям не подобається,
коли ти кажеш

що у тебе немає генетично 
вроджених здібностей до створення речей.

Вони кажуть: «О, ні, це неправда, ти маєш"

У людей є така фантазія, що художники -

створюють або мають натхнення весь час

і для мене, я думаю, 
що мені подобаєтся в цьому саме робота.

Знаєте, на 90 відсотків часу
ти приходиш сюди,

і переробляєш свої погані 
помилки і таке інше.

Або ж це дає вам величезну свободу

в тому, щоб просто вносити зміни

і робити подібні речі годинами поспіль.

Я завжди знаю, що робити, наприклад.

У мене ніколи в житті не було моменту,

коли я не знала, що робити.

Я завжди знаю, що потрібно 
щось та й переробити, розумієте.