Кікі Сміт: Не існує пам'ятних скульптур
для відьом.
Тож тоді я подумала, що хочу
зробити цих жінок на вогнищах.
Їхні руки розкинуті,
як у Христа, що каже
"Чому ви покинули мене?"
Вони мають бути в усіх містах Європи.
Знаєте, ще нікому вони не були потрібні
в їхньому місті,
але (сміється), але,
але ви ж мене розумієте,
Я думала, що можу, ну, знаєте,
ну, знаєте, все одно зробити їх.
Мистецтво - це те, що переходить з
твоїх думок у фізичний світ,
і в той же час це просто
відображення твого внутрішнього світу,
в іншій формі.
Взагалі, я вважаю, що мистецтво - це...
це просто спосіб мислення.
Знаєте, це як стояти на вітрі, і
дозволити йому нести тебе куди завгодно,
куди він захоче.
І ви знаєте, речі починають говорити:
"зверни увагу на це і зроби це."
Знаєте, я думаю, що коли я була в школі,
мені було дуже важко навчитися читати.
Тож мені просто довелося вчитися,
дивлячись на речі.
Я побачила в
в Луврі Женев'єву з
де вона сидить з вовками та ягнятами.
А Женев'єва - наче рятівниця Парижа.
І я намалювала свою подругу,
Женев'єву в образі тієї самої Женев'єви.
І я вирізала її
і зробила з неї фігурки.
І вже потім я робила скульптури.
Спочатку я зробила Женев'єву, де
де вона просто стоїть поруч з вовком.
А потім я зробила ВОСКРЕСІННЯ, де
де жінка виходить з вовка.
Це свого роду переродження.
У мене просто є цілий набір зображень,
і я можу почати їх змішувати.
А якщо зробити їх такими собі персонажами.
Вони знову починають жити.
Вони можуть жити
за межами лише однієї версії.
У мене є одна стояча Женев'єва.
Знаєте, я просто різала її знову і знову,
знову і знову,
змінювала конфігурацію,
і наче згладжувала шви.
Тут можна трохи нагріти.
Знаєш, просто, щоб трохи згладити.
Багато разів я брала форми
і просто робила скульптури з пап'є-маше,
а потім їх можна було дуже легко розрізати
і скласти назад.
Віск набагато складніший,
і потім ми витрачаємо, знаєте,
нескінченну кількість часу,
намагаючись їх виправити.
Було б набагато швидше просто
знайти іншу людину і переробити, але це...
Я не знаю, мені просто цікаво,
що все це виходить з однієї скульптури.
А це я зроблю з алюмінію,
і вони підуть на таких дерев'яних,
дерев'яних палицях.
Тож воно трохи відкинеться назад,
трохи відкинеться назад ось так,
і тоді воно буде ніби плавати в повітрі.
Як на мене, є щось цікаве в скульптурі,
або в тому, що вона висить над землею,
або має інше відношення до землі.
Це може бути так.
СМІТ: І як швидко це можна зробити?
Чоловік: Близько п'яти хвилин.
Сміт: О, це чудово.
Сміт: Вона стане мертвою відьмою під...
купою дров.
А потім я згадала про злу відьму
з «Чарівника країни Оз»,
бо вона знаходиться під будинком.
Так що я просто під купою
дров на задньому дворі.
Коли я була дитиною, у мого батька була
посмертна маска моєї бабусі.
Вона померла років за двадцять
до мого народження.
А потім, коли помер мій батько,
ми з моєю сестрою Бібі зробили
посмертну маску з його голови та рук.
А потім, коли померла моя сестра,
я пішла і зробила
посмертну маску з її рук і голови.
Тож у мене є три
покоління посмертних масок.
Досить непогано.
Кікі: Ми трохи
нагадували «Сімейку Адамсів».
Ми жили у великому будинку,
з надгробним каменем з нашим прізвищем.
І знаєте, у нас була величезна
скульптура на задньому дворі будинку.
Кікі: І знаєте, ми були дуже непопулярні,
і діти казали, що я відьма.
І знаєте, ми дійсно були...
А в мого батька була борода і «Порше».
і ми були справді пригнічені,
соромлячись того, що він мав таку машину.
і не мав, знаєте,
великого універсала Woody.
Кікі: Ми робили для нього переважно
паперові моделі.
До тисяч тетраедрів
та октаедрів, сплющених моделей.
А потім ми сідали і
складали їх разом, розумієте,
щодня після школи. У моїй родині
завжди була якась хвороба.
Мій батько завжди казав.
що це ірландський католицизм.
Цілу частину нашого будинку займав
одяг батьків мого батька,
все з кінця 1800-х років.
і зуби, знаєте, людські зубні протези.