Кікі Сміт: Не існує пам'ятних скульптур 
для відьом.

Тож тоді я подумала, що хочу 
зробити цих жінок на вогнищах.

Їхні руки розкинуті, 
як у Христа, що каже

"Чому ви покинули мене?"

Вони мають бути в усіх містах Європи.

Знаєте, ще нікому вони не були потрібні
в їхньому місті,

але (сміється), але,
але ви ж мене розумієте,

Я думала, що можу, ну, знаєте,

ну, знаєте, все одно зробити їх.

Мистецтво - це те, що переходить з 
твоїх думок у фізичний світ,

і в той же час це просто 
відображення твого внутрішнього світу,

в іншій формі.

Взагалі, я вважаю, що мистецтво - це...

це просто спосіб мислення.

Знаєте, це як стояти на вітрі, і

дозволити йому нести тебе куди завгодно, 
куди він захоче.

І ви знаєте, речі починають говорити:
"зверни увагу на це і зроби це."

Знаєте, я думаю, що коли я була в школі,

мені було дуже важко навчитися читати.

Тож мені просто довелося вчитися,
дивлячись на речі.

Я побачила в
в Луврі Женев'єву з

де вона сидить з вовками та ягнятами.

А Женев'єва - наче рятівниця Парижа.

І я намалювала свою подругу, 
Женев'єву в образі тієї самої Женев'єви.

І я вирізала її
і зробила з неї фігурки.

І вже потім я робила скульптури.

Спочатку я зробила Женев'єву, де 
де вона просто стоїть поруч з вовком.

А потім я зробила ВОСКРЕСІННЯ, де 
де жінка виходить з вовка.

Це свого роду переродження.

У мене просто є цілий набір зображень,
і я можу почати їх змішувати.

А якщо зробити їх такими собі персонажами.

Вони знову починають жити.

Вони можуть жити
за межами лише однієї версії.

У мене є одна стояча Женев'єва.

Знаєте, я просто різала її знову і знову,
знову і знову,

змінювала конфігурацію,
і наче згладжувала шви.

Тут можна трохи нагріти.

Знаєш, просто, щоб трохи згладити.