Кікі Сміт: Не існує пам'ятних скульптур
для відьом.
Тож тоді я подумала, що хочу
зробити цих жінок на вогнищах.
Їхні руки розкинуті,
як у Христа, що каже
"Чому ви покинули мене?"
Вони мають бути в усіх містах Європи.
Знаєте, ще нікому вони не були потрібні
в їхньому місті,
але (сміється), але,
але ви ж мене розумієте,
Я думала, що можу, ну, знаєте,
ну, знаєте, все одно зробити їх.
Мистецтво - це те, що переходить з
твоїх думок у фізичний світ,
і в той же час це просто
відображення твого внутрішнього світу,
в іншій формі.
Взагалі, я вважаю, що мистецтво - це...
це просто спосіб мислення.
Знаєте, це як стояти на вітрі, і
дозволити йому нести тебе куди завгодно,
куди він захоче.
І ви знаєте, речі починають говорити:
"зверни увагу на це і зроби це."
Знаєте, я думаю, що коли я була в школі,
мені було дуже важко навчитися читати.
Тож мені просто довелося вчитися,
дивлячись на речі.
Я побачила в
в Луврі Женев'єву з
де вона сидить з вовками та ягнятами.
А Женев'єва - наче рятівниця Парижа.
І я намалювала свою подругу,
Женев'єву в образі тієї самої Женев'єви.
І я вирізала її
і зробила з неї фігурки.
І вже потім я робила скульптури.
Спочатку я зробила Женев'єву, де
де вона просто стоїть поруч з вовком.
А потім я зробила ВОСКРЕСІННЯ, де
де жінка виходить з вовка.
Це свого роду переродження.
У мене просто є цілий набір зображень,
і я можу почати їх змішувати.
А якщо зробити їх такими собі персонажами.
Вони знову починають жити.
Вони можуть жити
за межами лише однієї версії.
У мене є одна стояча Женев'єва.
Знаєте, я просто різала її знову і знову,
знову і знову,
змінювала конфігурацію,
і наче згладжувала шви.
Тут можна трохи нагріти.
Знаєш, просто, щоб трохи згладити.