Тільки я,

чи може ще хтось

розчарувався у демократії?

(Оплески)

Звернемось до статистики.

У всьому світі

у середньому явка на президентські
вибори

за останні 30 років

складає 60 відсотків.

У Європі

відсоток людей, які взяли участь
у парламентських виборах ЄС,

в середньому складає

усього 42 відсотки.

На прикладі Нью-Йорку

подивимось, скільки осіб голосувало
на виборах мера.

Виявляється, що лише 24 відсотки
з’явилися на вибори.

Що це означає?
Якщо б серіал «Друзі» ще показували,

то тільки Джоуі, і можливо, Фібі
прийшли б на вибори.

(Сміх)

Ви не можете звинувачувати їх,
населення втомилося від політиків.

Люди втомилися від інших людей,
які використовують їхні дані,

що призначались для спілкування
з друзями та сім’єю,

аби зробити їх мішенями
політичної пропаганди.

Але справа в тому,
що ця історія не нова.

Люди використовують «лайки»,
щоб спрямувати пропаганду на вас,

потім привласнюють ваш поштовий індекс,
стать, вік.

Ідея впливу на людей
з політичних причин

така ж давня, як і політика.

Причиною тривалого існування цієї ідеї

є вразливість демократії.

А саме – ідеї представництва.

Як правило, демократія – це можливість
людей впливати на владу.

Але на практиці, ми змушені передати 
цю владу представникам,

які здійснюють керівництво від нашого
імені.

Представництво – це проблема,

слабке місце.

Якщо вразити саме сюди, демократію
буде зруйновано.

Можна захопити демократію
шляхом захоплення представника

або способу його вибору.

Отже, головне питання:

це кінець історії?

Це все, що ми можемо зробити,

чи існують альтернативи?

Люди давно замислювалися
над альтернативами.

Однією з них – є ідея прямої демократії.

Ця ідея – у тому, щоб обійтися
без політиків,

дати людям можливість
безпосередньо вирішувати,

прямо голосувати за прийняття законів.

Але ця ідея є наївною,

існує величезна кількість питань,
які необхідно вирішити.

На 114 Конгресі США

Палата представників

розглянула більш, ніж 6000 законопроектів,

Сенат – більше 3000,

і прийняли більше 300 законів.

Це забагато рішень

для кожної пересічної людини,

яка не дуже розуміється у цьому.

Таким чином, існує велика проблема,

яка стосується прямої демократії
як ефективного інструменту.

Тому з’явилася ідея «ліквідної»
демократії,

що дозволяє передати свою політичну
владу іншому,

який може довірити її ще комусь.

Таким чином, ви створюєте велику мережу,

в якій тільки декілька людей
приймають рішення

від імені решти.

Ця ідея також не вирішує проблему,

і, чесно кажучи, це дуже схоже
на ідею представництва.

Я пропоную радикальне рішення

і запитую вас:

чи можна замість усунення політиків

автоматизувати їх?

Концепція автоматизації не нова.

Автоматизація почалася ще 300 років тому,

коли французькі ткалі вирішили
автоматизувати верстати.

Переможцем у цій індустріальній
боротьбі став Джозеф Марі Джакард.

Французький ткач і купець

обладнав ткацький верстат
паровим двигуном,

щоб зробити його автономним.

Ця автономність дала йому
величезну перевагу.

Йому вдалося створити більш складні
та витончені тканини,

ніж ті, які виготовляли до цього.

Його індустріальна перемога

заклала основи автоматизації.

Спосіб автоматизації за останні 300 років

не змінився:

ми спочатку визначаємо потребу,

потім, щоб задовольнити цю потребу,
створюємо прилад

на кшталт ткацького верстату,

вивчаємо, як люди використовують його,

і автоматизуємо цей процес.

Ось так ми перейшли від механічного
ткацького верстата

до автоматичного,

і для цього нам знадобилася тисяча років.

Нам потрібно було лише сто років,

щоб так само автоматизувати автомобіль.

Але річ у тім, що на сьогодні

автоматизація – це наша реальність.

Моя колега з компанії «Toshiba»
поділилась зі мною відео

про фабрику, яка виробляє твердотільні
накопичувачі.

Уся фабрика роботизована.

Там не працюють люди.

Та скоро роботи вийдуть за межі фабрик,

стануть частиною нашого буття,

частиною робочої сили.

У моїй повсякденній роботі

я створюю інструменти, що інтегрують
інформацію для всіх країн,

врешті- решт ми будемо мати базу,
яка нам потрібна

для того, щоб у майбутньому управляти
цими машинами.

Але я тут не для того, щоб
говорити з вами про інструменти,

які створюють цю базу.

Я пропоную вам іншу ідею,

яка допоможе використати штучний
інтелект у демократії.

Мої інструменти призначені
для виконання рішень.

Вони базуються на об'єктивності,

це – суспільні рішення.

Є й такі, які приймають
на законодавчому рівні.

Ці рішення потребують спілкування
між людьми,

які мають різні точки зору,

вимагають участі, обговорення,

обмірковування.

І довгий час ми вважали,

що для покращення демократії нам
потрібно більше спілкування.

Тому всі новітні технології, пов’язані
з демократією,

незалежно від того, чи це газети, 
чи ЗМІ,

намагалися забезпечити більше спілкування.

Але ми вже маємо певний досвід,

і знаємо, що це не вирішить проблеми.

Тому, що це не комунікативна проблема,

а масштабна когнітивна.

А якщо так,

то більше комунікації

не допоможе вирішити її.

Замість цього нам потрібні
інші технології,

які допоможуть упорядкувати комунікацію,

якою ми перенавантажені.

Уявіть собі маленького аватара,

програмного агента,

цвіркуна-балакуна з Піноккіо,

(Сміх)

здатного висловлюватися від вашого імені.

Якби в нас була така технологія,

ми б змогли позбутися надлишку
комунікації,

приймати правильні і більш масштабні
рішення.

Ідея програмних агентів також не нова.

Ми використовуємо їх кожен день.

Програмні агенти допомагають

знайти шлях до потрібного місця на карті,

підібрати музику до вподоби,

обрати цікаві для нас книги.

Наразі у 21 столітті це є очевидним,

так само, як ідея

обладнати ткацький станок паровим
двигуном за часів Джакарда.

Ця ідея – поєднати пряму демократію
з програмними агентами.

Уявіть собі світ,

де замість політиків, які представляють
ваші інтереси

та інтереси мільйонів людей,

у вас буде особистий представник,

який враховує тонкощі ваших
політичних поглядів,

наприклад, поєднання лібертаріанства
з лібералізмом,

трохи консерватизму у певних питаннях,

та прогресивні уявлення щодо інших.

Сьогодні політики – це сукупність
компромісів.

А ви зможете обрати того, хто буде
захищати саме ваші інтереси,

якщо ви відмовитесь від ідеї

звичного людського представництва.

Якщо б нас представляли програмні агенти,

то кількість сенаторів дорівнювала
б кількості громадян.

Ці сенатори могли б розглянути
усі законопроекти,

приділити увагу кожному з них.

Я вважаю, ця концепція варта нашої уваги.

Але я розумію, що в наші дні

ця ідея може відлякувати.

Сама думка про робота з майбутнього,

який допоможе керувати державою,

звучить жахливо.

Але ми це вже проходили.

(Сміх)

І він непогано впорався.

Яке втілення матиме ідея автоматизації
ткацького верстата Джакарда цього разу?

Це буде дуже проста система.

Уявіть систему, де ви реєструєтесь,
створюєте свій аватар,

потім завантажуєте інформацію.

Ви можете додати свої літературні
уподобання,

приєднатися до соцмережі,

або до інших даних,

наприклад, до результатів
психологічного тесту.

І перевага у тому, що вас ніхто
не обманює.

Ви не надаєте дані для спілкування
з вашими друзями та родиною,

дані, якими можна скористатися
у політиці.

Ви довіряєте дані системі, яка створена,

щоб приймати рішення від вашого імені.

Після цього потрібно обрати алгоритм

в умовах ринкових відносин,

за яких люди можуть запропонувати
різні алгоритми,

щоб передбачити, як ви будете голосувати,
на основі наданих вами даних.

Система відкрита, ніхто не контролює
алгоритми;

одні з них стають більш популярними,

інші – менш.

Систему можна перевіряти.

Ви бачите, як працює ваш аватар.

Можете залишити його
на автопілоті.

А якщо хочете більше контролювати,

увімкніть функцію сповіщень

про прийняття рішень,

або як вам до вподоби.

Ми недостатньо користуємось
демократією,

можливо тому, що їй бракує зручного
інтерфейсу користувача.

Якщо ми покращимо інтерфейс демократії,

ми зможемо користуватися нею ефективніше.

Звісно, у вас ще багато питань.

Як удосконалювати аватари?

Як уберегти безпеку даних?

Як забезпечити дистрибуцію
та аудит системи?

Як щодо моєї 80-річної бабусі,

яка не знає, як користуватися інтернетом?

Повірте мені, я все це чув.

Коли з’являється нова ідея,
остерігайтесь песимістів,

вони здатні зіпсувати будь-яке рішення.

(Сміх)

Тому я пропоную вам замислитися
над серйозними проблемами.

Питання, які я вам показав, несуттєві,

вони не вирішують проблему.

Важливі питання такі:

Що ще потрібно робити,

коли система запрацює?

І одне з питань: хто пише закони?

Можна використати
створені нами аватари,

голосувати за закони, запропоновані
нашими сенаторами і політиками,

які є чинними.

Якщо це спрацює,

можна написати алгоритм,

який напише закон,

який отримає певний
відсоток схвалення,

і процес піде у зворотному напрямку.

Ця ідея може здатися смішною
і непотрібною,

але вона єдина з можливих

у світі, де пряма демократія
і програмні агенти

забезпечать ефективне представництво.

Як розпочати цю революцію?

Барикади та протести,

спроби замінити чинних політиків
на роботів

точно не спрацюють.

Потрібно діяти простіше,

повільніше,

делікатніше.

Революцію можна розпочати
створюючи такі прості системи у школах,

бібліотеках, неприбуткових організаціях.

Тоді ми вирішимо усі незначні питання

і маленькі проблеми,

які забезпечать життєздатність системи

і нашу довіру.

Ці новостворені системи з сотнями,
тисячами,

сотнями тисяч людей, які приймають
незалежні політичні рішення,

будуть варті довіри,

і світ зміниться,

як моя дочка, яка зараз маленька,

колись подорослішає.

Моя донька досягне мого віку,

і, можливо, те, що нам здається
божевільним,

для неї та її друзів буде звичним.

І це буде

кінцем нашої історії,

і тільки початком їхньої.

Дякую.

(Оплески)