Люди, які повертаються до роботи
після перерви у кар'єрі:

я називаю їх відновленцями.

Це люди, які взяли перерву в роботі
для догляду за старшими членами родини,

щоб виховувати дітей,

з особистих причин

або через стан здоров'я.

Також сюди можна віднести
кар’єрних мігрантів –

ветерани, сім’ї військових,

пенсіонери, які хочуть вийти з відпочинку,

або ті, хто повернувся на 
батьківщину з-за кордону.

Повернутись на роботу 
після перерви важко

через розрив зв'язків 
між працедавцями

і відновленцями.

Для працедавців найм людей
з прогалиною в резюме

може видаватися дуже ризиковою справою,

а ті, хто брав перерву в роботі,
можуть сумніватися у своїй спроможності

відновити свою кар'єру,

особливо якщо перерва була тривалою.

Розрив зв'язків - проблема,
яку я намагаюся допомогти розв'язати.

Але успішних відновленців
можна знайти у кожній сфері.

Це - Самі Кафала.

Він - ядерний фізик у Великій Британії,

який взяв перерву в роботі на 5 років,
щоб доглядати вдома п'ятеро дітей.

У сінгапурській пресі нещодавно писали
про медсестер, які повертаються до роботи

після тривалої перерви.

Говорячи про довгі перерви в роботі,

розкажу про Мімі Кан.

Вона - соціальний працівник
в окрузі Оріндж, штат Каліфорнія,

яка повернулася до роботи
в соціальній службі

після 25-річної перерви.

Це найдовша перерва в роботі,
про яку мені відомо.

Суддя Верховного суду 
Сандра Дей О’Коннор

взяла перерву на 5 років 
на початку своєї кар’єри.

А це - Трейсі Шапіро, 
яка була у відпустці 13 років.

Трейсі написала ессе на 
конкурс у Тудей Шоу,

де шукали людей, що хотіли
повернутись до роботи,

але зіштовхнулись із труднощами.

Там Трейсі писала, що як матері п’ятьох 
дітей, їй подобалось проводити час вдома,

але після розлучення їй 
необхідно було знову працювати,

крім того вона справді хотіла 
повернути роботу в своє життя,

бо вона любить свою справу.

Трейсі робила те, що і багато із нас,

хто днями шукає нову роботу.

Вона переглядала вакансії 
фінансиста або бухгалтера,

та провела останні 
дев’ять місяців,

уважно вивчаючи 
компанії он-лайн

і безрезультатно 
розсилаючи резюме.

Я зустріла Трейсі у червні 2011 року,

коли Тудей Шоу попросили мене 
попрацювати з нею,

побачити, чи зможу я
допомогти змінити ситуацію.

Перше, що я сказала Трейсі – 
треба вийти поміж людей.

Я радила їй повідомити всім, 
що вона шукає роботу,

що вона зацікавлена у 
поверненні у свою справу.

Також я її попередила: 
«Ти матимеш багато розмов,

які нікуди не приведуть.

Очікуй цього і не дай 
цьому тебе зупинити.

Обов’язково буде кілька зустрічей,

які врешті приведуть 
до чудової роботи".

Я продовжу історію Трейсі через трохи,

але хотіла б поділитися 
відкриттям, що я зробила,

повернувшись до роботи

після власної 11-річної 
перерви у кар’єрі.

А це ось що – в людських думках 
ваш образ заморожений у часі.

Тобто, коли ви 
відновлюєте зв'язки

з людьми зі свого минулого,

з ким ви працювали чи навчались,

то вони будуть пам'ятати
вас такими, якими ви були

до перерви в кар'єрі.

І це навіть якщо ваша 
самооцінка дещо впала,

що часто трапляється із нами,

що далі ми знаходимось
від свого професіонального образу.

Так, для прикладу, вам може здаватись,

що ви ось такі.

Це я, виснажена після дня 
у роз’їздах у моєму мінівені.

Або ось я на кухні.

Але ті люди із минулого,

вони не знають про це все.

Вони лише пам’ятають вас, якими ви були,

і це величезний підйом для самооцінки,
знову бути із цими людьми

і чути їхній ентузіазм щодо 
вашого повернення на роботу.

Є ще одна річ, яку я чітко пам’ятаю 
з часів власної перерви в кар’єрі.

І це те, що я не була в курсі 
останніх бізнес-новин.

Моя діяльність була у фінансах,

та я практично не стежила за новинами,

коли була вдома із моїми 
чотирма маленькими дітьми.

Тож я боялась, що піду на співбесіду

і почну говорити про 
компанію, яка вже не існує.

Тож я мусила відновити 
підписку на Волл-Стрит Джорнел

і читала його добрих шість 
місяців від початку до кінця,

перш ніж відчула, що знову маю розуміння 
того, що відбувається у світі бізнесу.

Я вважаю, що відновленці – 
це скарб серед персоналу,

і ось чому.

Подумайте про етапи нашого життя:

для тих із нас, хто брав відпустки 
по догляду за дитиною -

нам потрібно менше відгулів.

Ми вже це пройшли.

Ми не переїжджаємо через 
роботу чоловіка чи дружини,

ми вже на більш 
сталому етапі життя.

У нас великий досвід.

Ми маємо сформовані погляди та думки.

Не намагаємось знайти себе 
за рахунок роботодавця.

Крім того, ми маємо енергію, 
ентузіазм щодо повернення на роботу,

саме тому, що ми відпочили від неї.

З іншого боку, я говорю із роботодавцями,

у яких є дві причини для тривог

при прийомі відновленців на роботу.

Перша - працедавці хвилюються,
що відновленці будуть

технічно неграмотними.

І я скажу вам,

так як я сама в певний період 
була технічно відсталою,

що це - тимчасовий стан.

Я робила фінансовий аналіз так 
давно, що користувалась ще Lotus 1-2-3.

Не знаю, чи ще хоч хтось
пам'ятає такі часи,

тож я мусила переучуватися на Excel.

Насправді це було не так складно -
багато команд такі ж самі.

Для мене PowerPoint був набагато важчий,

але зараз я користуюсь ним постійно.

Я кажу відновленцям, що
роботодавці очікують від них

практичних знань базових
офісних програм.

І якщо вони не мають певного рівня,

то їхня задача - це виправити.

І вони це роблять.

Друга причина для тривог у 
роботодавців:

вони думають, що відновленці
не знають, що хочуть робити.

Я кажу відновленцям, що
вони повинні тяжко попрацювати

та визначити, чи їхні 
інтереси й навички змінились,

чи лишились такими ж,

поки вони були у відпустці.

Не роботодавець повинен це робити.

Це відповідальність відновленця -
показати працедавцю,

де саме вони знадобляться найбільше.

Ще у 2010 я почала дещо помічати.

Я відслідковувала програму 
повернення до роботи ще з 2008

і у 2010 почала помічати

поширення тимчасової роботи,

яку називали стажуваннями
чи якось інакше,

але стажування, по суті,

це шлях повернення 
професіоналів на роботу.

Я бачила, як Ґолдман Сакс та Сара Лі

починали програми стажувань
при повторному працевлаштуванні.

Я бачила інженера, нетипового
кандидата на повернення,

що подавався на програму
для початківців при збройних силах,

де він потім отримав постійну роботу.

Я бачила, як два університети 
інтегрували стажування

в освітні програми підвищення 
кваліфікації для управлінців.

Тож я написала доповідь 
про те, що я помітила;

вона згодом стала статею
у Гарвард Бізнес Рев'ю

із назвою "Сорокарічний стажер".

Я повинна подякувати їхнім
редакторам за цю назву,

а також за цю ілюстрацію,

де можна побачити сорокарічного 
стажера поміж стажерів-студентів.

А потім у Фокс Бізнес Н'юз

вони назвали цю концепцію
"П'ятидесятирічний стажер".

(Сміх)

Отож, серед найбільших фінансових 
компаній - п'ять мають

програми стажувань 
при поверненні спеціалістів.

І на той момент в них 
брали участь уже сотні.

Ці стажування оплачуються,

а люди, які потім отримують
постійні посади, можуть

розраховувати на гідні зарплати.

Зараз сім із найбільших 
інженерних компаній

запустили пробні програми стажувань
для інженерів, які повертаються,

як частина ініціативи від
Товариства жінок-інженерів.

Так чому ж компаніям так 
подобається ця ідея?

Тому що стажування дають
змогу роботодавцю

наймати працівника, побачивши
як він фактично виконує роботу,

замість серій співбесід,

і роботодавець не повинен приймати 
кінцеве рішення про прийом на роботу,

аж поки стажування не закінчиться.

Цей випробувальний період
усуває можливий ризик,

який деякі менеджери 
пов'язують із відновленцями,

і вони притягують
чудових кандидатів,

які потім стають 
чудовими працівниками.

Подумайте про те, як далеко ми зайшли.

До цього більшість роботодавців 
взагалі не були зацікавлені

у роботі з відновленцями.

А зараз не просто 
створюються програми

спеціально з думкою про відновленців,

але на них навіть 
не можна подаватись,

якщо у вас немає пропуску в резюме.

Це знак справжніх змін,

справжнього зрушення в галузі,

тому що якщо ми можемо розв'язати
цю проблему для відновленців,

ми можемо це ж зробити і для інших, 
хто міняє кар'єрний шлях.

Власне, роботодавець щойно сказав мені,

що їхня програма з
повернення ветеранів до роботи

базується на програмі стажувань при 
повторному працевлаштуванні.

А чому б не існувати програмі 
стажувань для пенсіонерів.

Інша категорія, та ж концепція.

Тож розповім вам, що 
сталось із Трейсі Шапіро.

Пам'ятаєте, вона повинна була
розповісти усім знайомим,

що хоче повернутися до роботи.

Так одна важлива розмова із
іншим батьком в її оточенні

привела до пропозиції для Трейсі,

і це була робота бухгалтером 
у фінансовому відділі.

Але це була тимчасова робота.

Компанія повідомила її, що
існує можливість

змінити це, але 
ніяких гарантій.

Це було восени 2011 року.

Трейсі подобалась ця 
компанія, її колеги

та те, що офіс був менш,
ніж 10 хвилин від її дому.

Тож, хоча вона 
мала пропозицію

від іншої компанії на 
постійне місце роботи,

вона вирішила спробувати
себе на стажуванні

та надіятись на краще.

Що ж, врешті вона не лише
перевершила свої сподівання,

але й компанія запропонувала
їй постійну посаду

на початку 2012 року,

та вони зробили її ще
цікавішою та захопливішою,

позаяк знали - Трейсі з цим справиться.

Перемотаймо до 2015 року,

Трейсі підвищили.

Їй оплатили 
вечірнє навчання на MBA.

Вона навіть найняла іншого
відновленця собі в допомогу.

Тимчасова робота Тресі була випробуванням,

так само як і стажування,

а закінчилась вона виграшем і 
для Трейсі, і для роботодавця.

Моя мета - поширити концепцію 
стажувань для повторного працевлаштування

серед якомога більшої 
кількості працедавців.

Але тим часом,

якщо ви повертаєтесь до
роботи після кар'єрної перерви,

не вагайтесь запропонувати стажування,
або подібну домовленність

роботодавцю, який не має 
наявної програми повторного влаштування.

Будьте їхньою першою історією успіху

і ви зможете бути зразком для 
наступних відновленців.

Дякую.

(Оплески)