Кожен з нас водночас і учень,

i вчитель.

Ось я у захватi від навчань

першої вчительки,

моєї мами,

а ось я веду курс

основи штучного інтелекту

для 200 студентів

Стенфордського університету.

І студентам, і мені лекція

прийшлась до вподоби,

та раптом я збагнув:

незважаючи на те, що тема

лекції - сучасна

та передова,

технологія її викладання застаріла.

Насправді, тей самий підхід

використовивася і в цьому

класі 14-го століття.

Дивіться: підручник,

мудрець на сцені,

і хлопчина спить

позаду. (Сміх)

Зовсім як у наші часи.

Отож, ми удвох з колегою,

Себастьяном Труном вирішили

знайти кращий спосіб викладання.

Ми взяли за ціль

створити віртуальну лекцію, яка

була б такою же, або якіснішою

за наш Стенфордський курс,

але знаходилася б у вільному

доступі для будь-кого.

Лекцію назначили на 29 липня,

і вже за 2 тижні 50 000 людей

підписалися на участь.

Невдовзі кількість зросла до 160 000 студентів

із 209 стран.

Ми були зворушені від

такого широкого охвату,

а також трохи хвилювалися,

адже курс ще не був готовий.

Отож ми прийнялися за справу.

Ми вивчали досвід попередників:

що можно було запозичити, а від чтого відмовитись.

Бенжамін Блум довів, що ліпші

результати дає навчання сам-на-сам.

як в дитинстві з мамою,

Ми наслідували цій пораді,

хоча й розуміли,

що у нас буде сам-на-тисячу.

Ось відеокамера над моєю головою

записує, як я розповідаю,

та одночасно малюю на папері.

Один студент сказав про лекцію:

"Я наче сиджу у кав'ярні

з дуже розумним другом,

котрий пояснює щось,

що ти ось-ось збагнеш".

І це - саме те, до чого ми йшли.

Академія Хана нам довела,

що 10-хвилинний відеосюжет

оказує eфект кращий,

ніж годинна лекція показана

в запису на малому екрані.

Наш виступ - навіть ще коротший

та більш інтерактивний.

В середньому відео триває 2 хвилини,

буває й коротшим, буває довшим -

до 6 хвилин, потім ми зупиняємось,

даєм запитання, що

відтворює сам-на-сам бесіду.

Ось я пояснюю, як комп'ютер

використовує граматику

для аналізу речень, а ось

відео зупиняється, щоб учень

обміркував почуте і розібрався що до чого

відмічаючи вірні видповіді

потім продовжив перегляд.

Студенти краще схоплюють

під час практики.

Ми хотіли залучити їх до боротьби

з невизначенностью, до самостійного

синтезу ключових ідей.

Ми намагалися уникнути

таких завдань, як: "ось формула,

порахуй значення Y,

коли X дорівнює 2".

Ми надали перевагу відкритим запитанням.

Один студен написав: "Тепер я

бачу байєсівські мережі та

приклади теорії ігр усюди.

Мені подобаються такі коментарії.

Саме за цим ми й шли.

Не треба змушувати студентів завчати формули;

ми хотіли змінити

кут їх зору на світ.

І нам це вдалось.

Чи мушу сказати, студентам вдалось.

Ось що цікаво.

Ми зайнялися переробкою традиційного викладання,

а в результаті вийшов

найбільш традиційний матеріал

більш схожий на шкільний урок

ніж на віртуальну лекцію.

Більшість онлайн роликів можно зазвичай

дивитися коли схочеш.

Якщо людина щось може зробити

будьколи, значить може і завтра.

а якщо може завтра,

то може ніколи й не робить.

(сміх)

Отож ми втілили ідею

домашньго завдання. (сміх)

Відео можно дивитися

впродовж тижня в будь-який час,

але до кінця тижня всі

мусять виконати домашнє завдання.

Таким чином ми спонукали продовжувати процес,

забезпечивши однаковий темп

засвоєння матеріалу.

Тому, на дискусійному форумі, на запит

колеги могли дати відповідь в ту саму хвилину.

Зараз я покажу вам один з таких форумів,

більшість з них студенти організували самостійно.

Від Дафни Келлер та Эндрю Нг ми навчилися

концепції відтворення ефекту класної кімнати.

Студенти дивилися відео самостійно

а після цього збиралися,

щоб обміркувати разом новий матеріал.

Від Еріка Мазура я дізнався про навчання однолітків,

люди одного рівня можуть навчити краще лектора,

адже ще добре пам'ятають

як то воно, коли не розумієш.

Ми з Себастьяном вже призабули як це.

Звичайно, не можливо організувати

групову дискусію з

10 000 студентів,

отож ми заохочували та підтримували такі форуми.

Нарешті від НКО Teach For America

я перейняв віру в те, що навчаня

- це не тільки обмін інформацією,

але й натхнення та рішучість.

Нам було важно впевнитися,

що учні розуміють наші старання,

і що вони підтримують один одного.

Наші лекції ідуть уже 10 тижнів,

із підписавшихся 160 000 студентів, половина

продивилася хоча б 1 відео,

і більш ніж 20 000 віповнили домашнє завдання,

затратив від 50 до 100 годин.

Вони оцінили свій успіх.

Отож, чому ми навчились?

Ми спробували деякі старі,

деякі нові ідеї, об'єднав їх разом,

але ще стільки планів для втілення.

Себастьян зараз викладає новий курс.

На мене чекає новий клас в осени.

Від Стенфордскої Coursera, Юдасіті, MITx

та інших чекаємо нові програми.

Дивовижний час.

Але найбільш захоплює

матеріал, який отримуємо.

У нас виходять тисячи

взаємодій на кожного учня в класі,

вкупі - мільярди взаємодій.

Ми збираємо, аналізуємо,

і так вчимося новому,

експерементуємо,

так і настає справжня революція.

Ми своїми очима спостерігаємо за

результатами покоління чудових учнів.

(оплески)