WEBVTT

00:00:00.000 --> 00:00:12.751
(Оплески)

00:00:12.751 --> 00:00:14.663
Я хочу поділитись невеликим секретом,

00:00:14.663 --> 00:00:18.403
який, я надіюсь, більше не
буде таємницею до кінця мого виступу.

00:00:18.403 --> 00:00:24.180
Я по-справжньому, нестримно,
глибоко закохана в людський мозок.

00:00:24.180 --> 00:00:29.362
Наука завжди вчила нас,
що наш мозок формує нас,

00:00:29.362 --> 00:00:33.177
що він робить нас 
єдиними в своєму роді.

00:00:33.177 --> 00:00:40.431
Якщо ми задумаємося про наш мозок - 
в ньому 200 мільярдів нейронів.

00:00:40.431 --> 00:00:45.285
Уявіть все населення планети -
лише 7 мільярдів.

00:00:45.285 --> 00:00:51.944
Наш мозок містить
сотні трильйонів зв`язків.

00:00:51.944 --> 00:00:56.269
Якщо ми уявимо всі зірки
Чумацького шляху,

00:00:56.269 --> 00:01:02.339
то цих зв`язків більше,
ніж усіх тих зірок.

00:01:02.339 --> 00:01:06.383
Це неймовірно складний орган,
який ми носимо в собі,

00:01:06.383 --> 00:01:09.979
хоч куди б ми пішли.
І він формує наше Я.

00:01:09.979 --> 00:01:12.806
Він фільтрує наше сприйняття,

00:01:12.806 --> 00:01:17.854
розуміння себе та інших,
про довколишній світ

00:01:17.854 --> 00:01:21.151
і про наше місце в ньому.

00:01:21.151 --> 00:01:23.571
Неймовірно, але

00:01:23.571 --> 00:01:27.434
не існує двох однакових мізків.

00:01:27.434 --> 00:01:29.765
Якщо ви подивитесь
на людину поряд із вами,

00:01:29.765 --> 00:01:32.993
ви помітите всі її фізичні відмінності:

00:01:32.993 --> 00:01:37.350
форму носа, колір очей, зріст,

00:01:37.350 --> 00:01:40.759
тоді як між вашим мозком
і мозком вашого сусіда

00:01:40.759 --> 00:01:45.238
різниця більша, ніж між усіма комбінаціями
ваших фізичних відмінностей.

00:01:45.238 --> 00:01:49.972
Отже, наш мозок робить нас унікальними.

00:01:49.972 --> 00:01:55.231
Я сьогодні тут, щоб
поділитись з вами моєю історією,

00:01:55.231 --> 00:01:57.904
і вона про те, як я дійшла висновку,

00:01:57.904 --> 00:02:00.118
що не тільки наш мозок 
формує нас,

00:02:00.118 --> 00:02:04.825
а й ми також можемо 
формувати наш мозок.

00:02:04.825 --> 00:02:07.841
Моя історія почалась в першому класі,

00:02:07.841 --> 00:02:11.845
коли мені поставили діагноз
психічне гальмування.

00:02:11.845 --> 00:02:14.374
Мені сказали, що
в мене є порушення,

00:02:14.374 --> 00:02:19.227
і що я ніколи не зможу вчитись,
як інші діти.

00:02:19.227 --> 00:02:23.595
І це прозвучало ясно і чітко.

00:02:23.595 --> 00:02:28.839
Мені сказали, що потрібно
навчитися жити з цими обмеженнями.

00:02:28.839 --> 00:02:34.691
Це було в 1957 році, коли домінувала 
концепція незмінності мозку.

00:02:34.691 --> 00:02:40.556
Моє дитинство було сповненим
важкої боротьби.

00:02:40.556 --> 00:02:44.449
Я не могла сказати, котра година.
Не могла зрозуміти зв'язку

00:02:44.449 --> 00:02:48.704
між часовою і хвилинною стрілками.

00:02:48.704 --> 00:02:54.445
Я навіть не розуміла мови.
Все, що я читала,

00:02:54.445 --> 00:02:58.247
було мені незрозумілим,
здавалось нісенітницею.

00:02:58.247 --> 00:03:00.620
Я могла розуміти лише конкретні речі.

00:03:00.620 --> 00:03:03.321
Якщо хтось говорив мені:
"Людина носить чорне пальто",

00:03:03.321 --> 00:03:07.295
я могла намалювати це в своїй уяві
і зрозуміти.

00:03:07.295 --> 00:03:14.189
Але я не могла усвідомити поняття, ідею

00:03:14.189 --> 00:03:17.476
чи взаємозв'язок.
Я заплутувалась в них.

00:03:17.476 --> 00:03:22.512
Я роздумувала, як моя тітка могла бути
сестрою моєї мами,

00:03:22.512 --> 00:03:27.809
і що може означати частка 1/4?

00:03:29.133 --> 00:03:32.255
Будь-яке абстрактне поняття
було недосяжним для мене.

00:03:32.255 --> 00:03:35.663
Іронія і жарти були неможливі.

00:03:35.663 --> 00:03:39.594
Так, я навчилась сміятись,
коли сміються всі.

00:03:40.287 --> 00:03:44.276
Причина і наслідок
не існували в моєму світі.

00:03:44.923 --> 00:03:49.287
За явищами я не бачила
ніяких причин, які їх породжують.

00:03:49.287 --> 00:03:55.972
Мій світ складався з розділених шматочків
незв'язаних фрагментів.

00:03:55.972 --> 00:03:59.895
І врешті-решт,
моє фрагментарне сприйняття

00:03:59.895 --> 00:04:05.450
стало причиною
роздробленого уявлення про себе.

00:04:06.020 --> 00:04:09.309
І це ще не все:
вся ліва сторона мого тіла

00:04:09.309 --> 00:04:13.370
була наче чужою,
позбавленою зв`язку з іншими.

00:04:13.370 --> 00:04:17.135
Моя ліва сторона зовсім не підкорялася мені,
зачіпаючи речі по дорозі.

00:04:17.135 --> 00:04:21.000
Якщо я брала лівою рукою річ, 
то обов`язково впускала її.

00:04:21.000 --> 00:04:24.918
Якщо я клала ліву руку на щось гаряче,
я відчувала біль,

00:04:24.918 --> 00:04:27.749
але не розуміла її джерела.

00:04:27.749 --> 00:04:31.287
Я по-справжньому була небезпечною
для себе самої.

00:04:31.287 --> 00:04:36.274
Моя мама була впевнена, 
що я не доживу до 5 років.

00:04:36.274 --> 00:04:40.093
Крім того,
я мала ще й проблеми з простором.

00:04:40.093 --> 00:04:42.567
Я не могла усвідомити
тривимірний простір,

00:04:42.567 --> 00:04:45.531
не могла уявити карту.

00:04:45.531 --> 00:04:49.034
Я постійно губилась,
навіть в домі моїх друзів.

00:04:49.034 --> 00:04:52.537
Перехід через дорогу
наводив жах.

00:04:52.537 --> 00:04:56.040
Я не здатна була оцінити
відстань до машини.

00:04:56.040 --> 00:04:58.537
Геометрія була жахіттям для мене.

00:04:58.537 --> 00:05:01.582
Мені було дуже соромно.

00:05:01.582 --> 00:05:05.665
Я відчувала, що в мені було
якесь жахливе пошкодження.

00:05:05.665 --> 00:05:08.944
Психічний блок, діагноз,
який мені поставили,

00:05:08.944 --> 00:05:12.888
в моїй дитячій уяві
здавався певним дерев`яним кубом

00:05:12.888 --> 00:05:16.762
в моєму мозку,
який заважає вчитися.

00:05:16.762 --> 00:05:21.191
Звісно, це було не так, але
я була недалека від істини.

00:05:21.191 --> 00:05:24.813
Як я дізналася пізніше,
в мене справді була блокада

00:05:24.813 --> 00:05:27.833
в дуже важливій частині мого мозку.

00:05:28.867 --> 00:05:33.049
Я пробувала всі традиційні підходи,
але вони не впливали

00:05:33.049 --> 00:05:36.024
на компенсаторні можливості
і були мало зв'язані з моєю проблемою,

00:05:36.024 --> 00:05:38.530
не знаходили можливості
компенсувати патологію,

00:05:38.530 --> 00:05:44.120
не були націлені на її джерело.

00:05:44.120 --> 00:05:50.604
Героїчні зусилля
майже не давали результату.

00:05:51.732 --> 00:05:55.498
Я була вже в 8 класі.

00:05:55.498 --> 00:05:57.802
І зайшла в глухий кут.

00:05:57.802 --> 00:06:01.212
Важко було собі уявити, 
як я буду в старших класах,

00:06:01.212 --> 00:06:05.204
з важчою програмою.

00:06:05.204 --> 00:06:09.465
Єдиний вихід, який
я тоді бачила - самогубство.

00:06:09.465 --> 00:06:14.516
Зупинити цей біль.

00:06:14.516 --> 00:06:19.564
На наступний ранок
після невдалої спроби самогубства,

00:06:19.564 --> 00:06:24.696
я сильно накричала на себе,так щоб більше
навіть не подумати про те, що маю таке право.

00:06:24.696 --> 00:06:26.775
І так, я просувалась вперед.

00:06:26.775 --> 00:06:33.634
Мене підтримувала позиція,
на якій завжди стояв мій батько.

00:06:33.634 --> 00:06:37.969
Він був винахідником
і був закоханий в сам процес творчості.

00:06:37.969 --> 00:06:43.357
Він вчив мене, що якщо є проблема,
але немає її розв'язку,

00:06:43.357 --> 00:06:46.294
ти повинен прикласти всі зусилля,
щоб його створити.

00:06:46.294 --> 00:06:49.980
Він навчив мене ще одного:

00:06:49.980 --> 00:06:54.368
перед тим як розв'язувати проблему,
треба змінити її природу.

00:06:54.368 --> 00:06:59.305
Так я продовжувала свої пошуки,
я почала вивчати психологію,

00:06:59.305 --> 00:07:02.106
щоб зрозуміти, що зі мною не так,

00:07:02.106 --> 00:07:05.532
де корінь проблеми,

00:07:05.532 --> 00:07:14.384
І от, улітку 1977
моє життя кардинально змінилося.

00:07:14.384 --> 00:07:17.596
Я зустрілась з людиною,
що мала таку ж хворобу.

00:07:18.227 --> 00:07:24.022
Російський солдат, Лев Засецький.
Єдина різниця між нами -

00:07:24.022 --> 00:07:27.089
його мозок був пошкоджений кулею,

00:07:27.089 --> 00:07:31.250
а мій був таким від народження.

00:07:31.250 --> 00:07:35.663
Я зустрілась з ним на сторінках книги
"Чоловік в зруйнованому світі",

00:07:35.663 --> 00:07:39.767
що її написав талановитий російський нейрофізіолог
Олександр Лур'є,

00:07:39.767 --> 00:07:43.252
де йшлось про Засецького,

00:07:43.252 --> 00:07:47.501
що він не може сказати, котра година,
живе наче в повному тумані,

00:07:47.501 --> 00:07:50.510
його свідомість роздроблена
на дрібні шматочки.

00:07:50.510 --> 00:07:54.493
Ця людина жила точно так само як я.

00:07:54.493 --> 00:07:58.110
Отже, в 25 років в 1977

00:07:58.110 --> 00:08:02.291
я нарешті дізналась
про джерело моєї проблеми.

00:08:02.291 --> 00:08:07.399
Частина мого мозку,
його лівої півкулі, не працювала.

00:08:07.399 --> 00:08:10.916
І тоді я натрапила на
роботу Марка Розенцвейґа,

00:08:10.916 --> 00:08:12.813
яка вказала мені на рішення.

00:08:12.813 --> 00:08:14.705
Розенцвейґ, працюючи зі щурами,

00:08:14.705 --> 00:08:18.667
виявив, що щурі, в сприятливих
і стимулюючих умовах,

00:08:18.667 --> 00:08:22.784
здатні краще вчитися.
Дослідивши мозок таких щурів, він виявив,

00:08:22.784 --> 00:08:28.416
що мозок змінився і фізіологічно,
підлаштовуючись під навантаження.

00:08:29.247 --> 00:08:32.477
Що він здатний змінюватись,
функціонуючи.

00:08:32.477 --> 00:08:36.150
Відкриття нейропластичності підтверджувало
здатність мозку до змін,

00:08:36.150 --> 00:08:40.683
фізіологічних і функціональних,
в результаті стимуляції до дії.

00:08:40.683 --> 00:08:43.663
Тепер я знала, що треба робити.

00:08:43.663 --> 00:08:48.127
Знайти спосіб змусити мій мозок
працювати, тренувати його,

00:08:48.127 --> 00:08:50.711
укріплюючи ті слабкі ділянки.

00:08:50.711 --> 00:08:56.256
І це був початок моєї зміни
і справи всього мого життя.

00:08:56.256 --> 00:09:01.589
Я мала повірити, що людський мозок
повинен був бути пластичним

00:09:01.589 --> 00:09:04.719
так само як у щурів, а можливо й більше.

00:09:04.719 --> 00:09:08.083
І так я вигадала свою першу вправу.

00:09:08.083 --> 00:09:12.158
Я використовувала годинник, оскільки -
це певний абстрактний взаємозв`язок,

00:09:12.158 --> 00:09:14.288
який ніколи мені не піддавався.

00:09:14.288 --> 00:09:16.164
Я почала з годинника з двома стрілками.

00:09:16.164 --> 00:09:19.543
Змушуючи свій мозок сприймати цей зв'язок,

00:09:19.543 --> 00:09:22.461
додаючи потім третю і четверту стрілки,

00:09:22.461 --> 00:09:26.525
оскільки я хотіла змусити його працювати
зі щораз більшим навантаженням,

00:09:26.525 --> 00:09:30.539
з`єднуючи всі ланки,
намагаючись вловити їхній взаємозв'язок.

00:09:30.539 --> 00:09:33.180
І через три чи чотири місяці

00:09:33.180 --> 00:09:37.662
я помітила відчутне покращення.

00:09:37.662 --> 00:09:42.864
Мені весь час хотілось читати книжки з філософії,
але я не була здатна їх зрозуміти.

00:09:42.864 --> 00:09:47.162
І тут якраз в мене був доступ 
до філософської бібліотеки.

00:09:47.162 --> 00:09:49.913
Я зайшла туди, зняла з полиці книгу,

00:09:49.913 --> 00:09:51.997
відкрила її на випадковій сторінці,

00:09:51.997 --> 00:09:56.710
прочитала і зрозуміла все, що там було.

00:09:56.710 --> 00:10:00.787
Такого зі мною не бувало
за все моє попереднє життя.

00:10:00.787 --> 00:10:03.527
І я подумала, можливо, це випадковість,
чи трапилась занадто легка книжка.

00:10:03.527 --> 00:10:07.952
Тоді я зняла з полиці іншу,
прочитала її - і теж все зрозуміла.

00:10:07.952 --> 00:10:12.481
До кінця я була оточена
купою книг,

00:10:12.481 --> 00:10:17.108
і я могла читати і розуміти 
кожну сторінку.

00:10:17.108 --> 00:10:20.722
Я зрозуміли, що відбулись зміни.

00:10:20.722 --> 00:10:25.356
(Оплески)

00:10:25.356 --> 00:10:26.412
Дякую.

00:10:26.412 --> 00:10:28.300
Мій експеримент виявився вдалим.

00:10:28.300 --> 00:10:30.722
Людський мозок здатний змінюватися.

00:10:30.722 --> 00:10:32.535
І тоді я вирішила 
придумати вправу

00:10:32.535 --> 00:10:34.835
для тієї частини мого тіла,
яка важко мені піддавалася,

00:10:34.835 --> 00:10:38.776
і я знала, що для цього потрібно працювати
над правою півкулею,

00:10:38.776 --> 00:10:41.964
його соматосенсорною корою,
яка відповідає за відчуття.

00:10:41.964 --> 00:10:46.798
Я придумала для цього вправи,
і тепер більше не наражаю себе на небезпеку.

00:10:46.798 --> 00:10:49.883
Потім я розв'язала і просторову проблему,

00:10:49.883 --> 00:10:52.217
оскільки вона мене дістала,

00:10:52.217 --> 00:10:54.930
розробила для неї вправи
і більше не гублюсь.

00:10:54.930 --> 00:10:59.127
Можу розібратися з картою, не люблю GPRS,

00:10:59.127 --> 00:11:02.879
я люблю розбиратися з картами,
тому що вмію тепер. (Сміх)

00:11:02.879 --> 00:11:07.297
Отже, тепер я знаю,
що мозок може змінюватися.

00:11:07.297 --> 00:11:11.361
Я - живий доказ
його нейропластичності.

00:11:12.161 --> 00:11:20.219
Але я відчуваю біль,
коли досі зустрічаю людей,

00:11:20.219 --> 00:11:25.245
дітей, які борються
з труднощами в навчанні,

00:11:25.245 --> 00:11:30.145
і їм все ще говорять теж саме,
що й мені в 1957,

00:11:30.145 --> 00:11:34.040
що вони мають навчитися жити з цим,

00:11:34.040 --> 00:11:36.610
вони не насмілюються 
навіть подумати про інше.

00:11:36.610 --> 00:11:44.286
З 1977 року, після зустрічі з Засецьким, 
Лур'є і Розенцвейґом,

00:11:44.286 --> 00:11:47.711
я дізналася, що справді,
наш мозок формує нас,

00:11:47.711 --> 00:11:52.667
він впливає на те, я ми залучені
і взаємодіємо з зовнішнім світом,

00:11:52.667 --> 00:11:55.130
і у кожного з нас

00:11:55.130 --> 00:11:59.377
є свої унікальні особливості
можливості до пізнання.

00:11:59.377 --> 00:12:05.668
І якщо є якісь обмеження,
то ми зовсім не мусимо з ними жити.

00:12:05.668 --> 00:12:08.480
Ми тепер знаємо про нейропластичність
і можемо

00:12:08.480 --> 00:12:14.094
використовувати
змінювані характеристики мозку,

00:12:14.094 --> 00:12:20.119
щоб створити програму
зміцнення, стимуляції і зміни мозку.

00:12:20.119 --> 00:12:26.785
В 1966 році Розенцвейґ кинув виклик:

00:12:26.785 --> 00:12:31.402
треба спробувати використати
результати експериментів зі щурами

00:12:31.402 --> 00:12:33.709
під час дослідження людського мозку.

00:12:33.709 --> 00:12:38.558
І нам потрібно прийняти цей виклик,

00:12:38.558 --> 00:12:42.374
ми також маємо переглянути
сьогоднішню практику,

00:12:42.374 --> 00:12:47.730
яка все ще оперує застрілими поняттями
незмінності мозку.

00:12:47.730 --> 00:12:52.462
Нам потрібно об'єднати зусилля, використати
результати досліджень з нейропластики,

00:12:52.462 --> 00:12:56.288
і розробити програми,
які справді формують мозок,

00:12:56.288 --> 00:12:59.859
змінивши майбутнє навчання.

00:12:59.859 --> 00:13:03.521
Моє бачення світу, який ми створимо -

00:13:03.521 --> 00:13:06.583
жодна дитина не повинна страждати

00:13:06.583 --> 00:13:11.846
від безкінечної боротьби і болю
через нездатність до навчання.

00:13:11.846 --> 00:13:18.845
Моє бачення: когнітивні вправи
мусять стати нормою в навчанні.

00:13:18.845 --> 00:13:25.381
Моє бачення - школа має стати 
місцем, де ми тренуємо мозок,

00:13:25.381 --> 00:13:29.220
вчимося швидкому і ефективному навчанню

00:13:29.220 --> 00:13:32.259
і залученню в навчальний процес.

00:13:32.259 --> 00:13:36.580
Де ми наважуємось не тільки мріяти,

00:13:36.580 --> 00:13:39.519
але й втілювати мрії в життя.

00:13:39.519 --> 00:13:45.251
І для мене це ідеальне злиття
нейропластичності з навчанням.

00:13:45.251 --> 00:13:46.893
Дякую.

00:13:46.893 --> 00:13:55.536
(Оплески)