У період свят

люди з різних куточків світу
даруватимуть і отримуватимуть подарунки.

Можливо, вам навіть пощастить дістати
від тітоньки в'язаний светр.

А що якби замість того, щоб подякувати
і повісити светр у шафу,

ви мали б зробити інший
ввічливий жест у відповідь,

а саме - навідатись за тиждень до неї
зі ще ліпшим подарунком?

Або проголосувати за тітоньку
на місцевих виборах?

Або дозволити їй всиновити
вашого первістка?

Ці ідеї не звучать дивно,

якщо ви живете в економіці дарування.

Це словосполучення
звучить суперечливо.

Зрештою, хіба подарунки
не роблять безкоштовно?

Однак в економіці дарування
подарунки, зроблені без явних причин,

зміцнюють систему соціальних
зв'язків і обов'язків.

Якщо знайома нам ринкова економіка
формується на основі зв'язків

між речами, задіяними
в товарообігу,

то економіка дарування
складається зі зв'язків

між людьми, що чимось
обмінюються.

Економіка дарування існує
з давніх-давен.

Уперше це явище вивчали

антропологи Броніслав Маліновскі
і Марсель Маусс,

які описали аборигенів 
островів Тробріан,

які, ризикуючи, долають 
десятки миль океаном на каное,

щоб обмінятися намистом 
чи браслетами з мушель.

Речі, що ними обмінюються під час цього процесу,
так званого Кругу Кула,

не мають практичної користі,

але є важливими з огляду
на те, хто ними володіє,

і передають обов'язок
продовжувати обмін.

В інших економіках дарування
використовують корисні товари.

Наприклад, під час зимового фестивалю
на Тихоокеанському північному заході

вожді змагаються за статус,
даруючи людям худобу й ковдри.

Можна сказати, що замість того,
щоб накопичувати матеріальні статки,

учасники економіки дарування
нагромаджують соціальне багатство.

Інколи процеси економіки дарування
подібні на бартер,

але різниця в тому, що початково
подарунок дарують без жодних причин

і торгів.

Натомість, соціальна норма взаємності

зобов'язує тих, хто отримав дарунок,
подарувати щось у відповідь.

Кожна культура має інші правила,
як саме і коли це треба робити.

Подарунок "повертають" 
також по-різному.

Коли могутній вождь дарує
бідняку худобу,

він не сподівається отримати
дарунок у відповідь,

але за рахунок свого боржника
він здобуває соціальний престиж.

А в племені тораджа, яке живе
в Індонезії,

статус, набутий під час церемонії дарування,
визначає навіть, кому дістанеться більше земель.

Найважливіше, щоб цикл дарування
не зупинявся,

щоб хтось був завжди
боржником перед кимось.

Негайна "відплата" за дарунок

чи подарунок такої ж
самісінької вартості

може вважатися кінцем
соціальних взаємин.

Отож, чи економіка дарування існує
лише в малих суспільних утвореннях

за межами індустріального світу?

Не зовсім.

Навіть у таких культурах

поряд із економікою дарування існує
ринкова система для обміну іншими товарами.

До того ж,

подібним чином працюють
деякі складові і нашого суспільства.

Громадські платформи, наприклад,
фестиваль Burning Man,

поєднують бартер
і економіку дарування,

в якій суворо заборонено
продавати речі за гроші.

В галузі мистецтва й технологій

економіка дарування стає
альтернативою інтелектуальній власності:

митці,

музиканти,

розробники програм
з відкритим кодом

розповсюджують свої творчі доробки
не заради фінансового збагачення,

а щоб зміцнити свій соціальний статус
або заявити про свою суспільну роль.

Навіть обіди, на які кожен приносить їжу з собою,
і традиційний обмін подарунками на свята

передбачають взаємність
і дотримання певних соціальних норм.

Але чи є подарунок
справжнім дарунком,

якщо він тягне за собою якісь зобов'язання
чи передбачає певну соціальну відплату?

Йдеться зовсім не про це.

Наше поняття безкоштовного подарунку,
позбавленого будь-яких соціальних зобов'язань,

має гору тільки тоді, коли ми про все
думаємо з погляду ринкової економіки.

Крім того, в комерціалізованому світі

ідея зміцнення взаємин
за допомогою взаємних подарунків -

не така вже й погана ідея,
хоч у якому куточку світу ви живете.