Я б хотів, щоб ви уявили
світ по-новому.

Я б хотів показати вам деякі карти,

що були створені Беном Геннігом

та зображують планету 
такою,

якою більшість з вас її не бачили ніколи.

Ось фото, яке ви 
добре знаєте.

Я народився ще до появи цього фото.

Імовірно, одними з моїх 
перших слів були "муна, муна",

але мені здається, це просто 
уявлення моєї мами про те,

що її хлопчик міг побачити

у миготінні чорно-білого телевізора.

Пройшло лише кілька століть

відколи більшість з нас
думали, наша планета має сферичну форму.

Коли ми вперше побачили ці
зображення у 1960-х,

світ змінювався 
неймовірними темпами.

У моїй власній невеликій дисципліні
під назвою географія людства,

картограф Валдо Тоблер

створював нові мапи планети,

тепер вони поширились,

зараз я покажу вам одну з них.

Це мапа світу,

але для вас вона буде виглядати

дещо дивною.

Цю мапу, яку ми розтягнули так,

що території з багаточисельним населенням
зображені збільшеними,

а такі, як Сахара та Гімалаї,

де людей менше,
були зменшеними.

Кожному на планеті дана
рівна кількість простору.

Видно, як яскраво сяють міста.

Лінії показують підводні
кабелі та торгові шляхи.

Там окрема лінія, що просягається 
від китайського порту Далянь,

через Сінгапур,

через Суецький канал,

через Середземне море
та оминає Роттердам.

Вона показує маршрут

корабля, ще рік тому 
найбільшого в світі,

корабля, який міг перевезти
таку кількість контейнерів із товаром,

що коли б їх розвантажили

та вистроїли в одну лінію,
вона була б довжиною в 100 км.

Таким чином, весь світ об'єднаний зараз.

Це кількість речей, 
що переміщується світом,

лише одним кораблем, за одну подорож,

протягом п'яти тижнів.

Ми живемо в містах
досить тривалий час,

проте більшість з нас не жила в містах.

Перед вами Чатал-Гьоюк,
одне з перших у світі міст.

Під час свого розквіту, 9000 
років тому,

щоб дістатись дому, люди мали пройти 
покрівлями інших будинків.

Якщо ви подивитесь уважно 
на мапу міста,

то побачите, що воно не має вулиць,

бо вулиці були винайдені пізніше.

Світ змінюється.

Він змінюється шляхом
спроб та помилок.

Повільно та поступово ми 
знаходимо шляхи

до кращого життя.

Але останнім часом світ змінюється
особливо швидко.

Лише за останні шість,
сім чи вісім поколінь

ми, власне, змогли зрозуміти, що 
ми є окремим видом.

І лише протягом останніх
кількох десятиліть

стало можливим створити таку мапу.

Знову, основна - це 
мапа населення світу,

а поверх неї ви бачите стрілки,
які показують, як ми розселились з Африки,

та дати, які вказують 
куди, на нашу думку, ми прибули

у певний період.

І я повинен змінювати цю
мапу кожні кілька місяців,

бо хто-небудь робить відкриття,
доводячи, що певна дата була неправильною.

Ми пізнаємо себе із
неймовірною швидкістю.

Також ми змінюємось.

Багато змін - поступові.

Це - зростання.

Ми не помічаємо змін,

тому що наше життя недовге,

70, 80, якщо вам пощастило, то 90 років.

Цей графік демонструє

щорічний приріст населення світу.

Він був дуже низький 
приблизно до 1850 року,

а потім рівень приросту

почав підійматись

і, приблизно коли я народився,

коли ми вперше побачили ті
фото нашої планети з місяця,

населення нашої планети
зростало на 2 відсотки щорічно.

Якби воно і далі збільшувалось 
на 2 відсотки щорічно,

ще хоча би кілька століть,

уся планета була б покрита

масою людських тіл,

які торкаються один одного.

І люди були налякані.

Вони боялись росту населення

і того, що називали 
"демографічною бомбою" в 1968 році.

Проте, якщо ви подивитесь
на кінець графіку,

ріст почав сповільнюватись.

Десятиліття --

70-ті, 80-ті,
90-ті та двохтисячні,

в це десятиліття, навіть швидше --

приріст населення зменшується.

Планета стабілізується.

Ми наближуємось до 9,
10 чи 11 мільярдів людей

до кінця століття.

Під час цих змін видно розруху.

Видно Другу світову війну.

Видно епідемію 
іспанського грипу 1918 року.

Видно великий голод у Китаї.

Нам властиво зосереджувати увагу
на таких подіях.

Ми більше звертаємо увагу
на жахливі події в новинах.

Ми пропускаємо новини про
поступові зміни

та позитивні сюжети в новинах.

Ми хвилюємось про людей.

Ми хвилюємось про те, 
скільки живе людей.

Ми думаємо про те, 
як уникнути людей.

Мапа світу змінилась, 
розширюючи території,

віддаляючи людей від цих територій.

Отже, якщо вас цікавить 
як втекти від усіх,

це - найкращі місця.

Щороку такі території збільшуються,

оскільки щороку ми
віддаляємося від землі.

Ми переїжджаємо у міста.

Ми заселяємо території компактніше.

"Вовки" знов з'явилися у Європі,

просуваючись континентом на захід.

Наш світ змінюється.

В нас є приводи для хвилювання.

Ця мапа демонструє
водоспади нашої планети.

Ми це знаємо.

Ви можете побачити, 
де розташовувався Чатал-Гьоюк,

місце зустрічі трьох континетів,
Африки, Азії та Європи,

тут проживала велика кількість людей

на досить обмеженій території.

Як ви бачите, тут також зображені 
території з сильними опадами.

І ми можемо стати мудрішими.

Замість мап, наповнених 
даними про населення,

ми маємо створити ті,
що надають дані про воду,

ми можемо коригувати дані щомісяця,

вказуючи на них кількість опадів,

що випадають в різних частинах 
земної кулі.

Ви бачите переміщення 
по планеті дощових сезонів,

і може здатися, що ми спостерігаємо
за серцебиттям нашої планети.

І все це стало доступним 
для спостереження

протягом мого життя,

ми можемо побачити, де живемо.

У нас достатні запаси води.

На даній мапі світу позначено місця
вирощування їжі.

Тут ми зможемо вирощувати 
в основному рис, маїс та кукурудзу.

Люди занепокоєні дефіцитом їжі
в майбутньому, але ми знаємо,

якщо тільки ми споживатимемо менше м'яса
та згодовуватимемо менше врожаю худобі,

їжі вистачить всім,

якщо ми дбатимемо про суспільство так,
як кожен дбає про себе особисто.

Безумовно, ми знаємо,

якої шкоди

ми завдаємо планеті сьогодні.

Ми вже розглядали цю мапу світу.

Ця мапа

створена за допомогою фотографій,
зроблених супутником,

якщо ви пам'ятаєте супутники 
навколо землі

на найпершому слайді,
який я показав,

що знімає Землю вночі.

Як правило, якщо ви розглядаєте мапу,

звичайну, таку, якою користувались
більшість з вас,

ви думаєте, що вона вказує на 
місця проживання населення.

Там, де сяють вогники,
живуть люди.

Але дивлячись на це зображення світу,

пам'ятайте, ми знову розтягнули мапу.

Тут скрізь однакова щільність населення.

Якщо певна територія не заселена,

ми її стискаємо

і вона зникає з мапи.

Таким чином, ми показуємо усіх

рівнозначно важливими.

Світло більше не демонструє 
місця проживання людей,

оскільки вони всюди.

Тепер світло на мапі,

вогні Лондона, вогні Каїру,
вогні Токіо,

вогні східного узбережжя 
Сполучених Штатів

показують заселені райони,

в яких так марнотратно 
використовуюь енергію,

що вони можуть собі дозволити

викидати гроші,

спрямовуючи світло просто в небо так,

що супутники можуть 
зафіксувати подібні фото.

А на територіях, що виглядають на мапі 
темними плямами,

скоріше за все проживають ті, хто 
не має доступу до такої кількості енергії,

або ті, хто може собі це дозволити,

але відмовились від марнотратства.

Якщо б я міг показати вам мапу, 
яка поступово змінюється,

ви би побачили, що Токіо,
насправді, темнішає

тому, що з того часу, коли Японією 
пронеслося цунамі,

споживання електроенергії 
скоротилося на чверть

через припинення роботи 
атомних електростанцій.

Але ж кінець світу не настав.

Просто в небо

"викидається" менше світла.

Можно перерахувати велику 
кількість прикладів

хороших новин світу.

Швидко знижується

смертність серед новонароджених.

Декілька років тому

число немовлят, померлих 
на першому році життя,

впало приблизно на п'ять відсотків
лише протягом одного року.

Все більше дітей вчаться у школах

читати та писати

і отримують доступ до Інтернету,

готуються до вступу в університети

більше, ніж коли-небудь,

і переважна частина вступників 
до університетів

- жінки.

Я можу розповісти вам ще більше 
гарних новин

про покращення на нашій планеті,

але ми намагаємося зараз зосередитися

на поганих новинах, які є терміновими.

Ребекка Солніт, на мою думку, 
робить це блискуче.

Коли вона пояснює: 
"Поступові, незначні зміни,

що призводять до прогресу 
і формують нашу епоху,

значно відрізняються від тих,
що мали місце в минулому" --

минуле було 
набагато стабільнішим -

"контраст, затьмарений поступовими 
незначними змінами,

підкреслює їх випадковість".

Випадково трапляються жахливі речі.

Ви бачите ці жахливі речі

у новинах щовечора.

Вам не розповідали, що 
приріст населення сповільнюється.

Вам не розповідали, що світ 
стає все більш об'єднаним.

Вам не розповідали, що неймовірні
покращення досягають розуміння.

Вам не розповідали, як ми вчимося

витрачати і споживати менше.

Це моя остання мапа.

На даній мапі

ми вилучили моря і океани.

Зараз ви дивитесь просто

на 7,4 мільярди людей

на мапі, створеній відповідно 
до пропорцій проживання цих людей.

Ви дивитесь на більш як мільярд у Китаї,

і ви бачите найбільше місто в світі,
що знаходиться в Китаї,

але ви не знаєте його назви.

Ви бачите, що Індія знаходиться

у центрі світу.

Ви бачите, що Європа на кордоні.

Ми зараз в Ексетері,

на кордоні нашої планети.

Ми на маленькому клаптику скелі

Європи,

в якій проживають менше одного відсотка

дорослого населення світу,

і менше як піввідсотка

дітей.

Ми живемо в світі, який йде шляхом
стабілізації та урбанізації,

у світі, що старіє

та поєднує.

Існує багато, просто безліч 
лякаючих речей,

але нам не варто лякати один одного, 
так як ми це робимо зараз,

нам необхідно побачити, 
що ми живемо в новому світі.

Дуже Вам дякую.

(Оплески)