Нейробіологія уяви - Андрій Вишедський

Дивіться повний урок на: http://ed.ted.com/lessons/the-neuroscience-of-imagination-andrey-vyshedskiy

Уявіть на хвилинку качку, яка навчає французької. Гра в пінг-понг навколо орбіти чорної діри. Дельфін, який балансує ананас. Ви, ймовірно, ніколи не бачили цих речей. Та ви можете негайно їх собі уявити. Як ваш мозок створює картинку того, що ви ніколи не бачили? Андрій Вишедський детально розповідає про нейробіологію уяви.

Урок Андрія Вишедського, анімація Томаса Пікардо-Еспаіллата.

Уявіть на хвилинку, як качка викладає
французьку,

або гру в пінг-понг на орбіті
навколо чорної діри,

чи дельфіна, який балансує
ананас.

Ви, ймовірно, ніколи й не бачили такого,

та ви відразу ж їх собі уявили.

Як ваш мозок виробляє зображення
чогось, що ви ніколи не бачили?

Це здається не складним,

але тільки тому, що ми звикли до цього.

Вивляється, що це непроста задача,

яка вимагає складної координації
всередині вашого мозку.

Бо щоб створити ці нові
дивні картинки,

ваш мозок бере знайомі шматки
та розташовує їх новими способами,

як колаж, зроблений
з фрагментів фото.

Мозок має тасувати море тисяч
електронних сигналів,

доставивши їх до місця призначення
в правильний час.

Коли ви вперше дивитесь на об'єкт,

тисячі нейронів в тім'яній корі
загораються.

Ці нейрони декодують різноманітні
характеристики об'єкта:

гострий, фрукт, коричневий, зелений
і жовтий.

Ця синхронна стрілянина зміцнює
зв'язки між набором нейронів,

пов'язуючи їх разом в те, що відомо як
нейронна група,

у цьому випадку в ананас.

В нейробіології це називається
принцип Хебба,

нейрони, які запускаються разом
і передаються разом.

Якщо ви пізніше спробуєте уявити ананс,

запалиться ціла група,
зібравши докупи повний ментальний образ.

Дельфіни декодуються
іншою нейронною групою.

Фактичо, кожна річ, яку ви бачили,

декодується пов'язаною з нею
нейронною групою,

нейрони зв'язуються разом
завдяки синхронному вмиканню.

Але цей принцип не пояснює
те безмежне число речей,

які ми можемо викликати в нашій уяві,
навіть ніколи не бачивши їх.

Нейронна група дельфіна,
балансуючого ананас, навіть не існує.

Тож яким чином ми можемо його собі уявити?

Гіпотеза під назвою
"ментальна теорія синтезу"

говорить, що знову ж таки,
координація є ключовим фактором.

Якщо нейронні групи
для дельфіна та ананасу

активізуються в один і той же час,

ми можемо побачити два окремі об'єкти
в одному зображенні.

Та щось у вашому мозку повинно
координувати цей спалах.

Один із можливих кандидатів -
це префронтальна кора,

яка задіяна в усьому комплексі
пізнавальних функцій.

Префронтальна кора пов'язана
з тім'яною корою

довгими тонкими продовженнями,
відомими як нервові волокна.

Теорія ментального синтезу стверджує,
що як ляльковод смикає за ниточки,

так і нейрони префронтальної кори
пускають електричні сигнали

до нервових волокон,

щоб збільшити групи в
тім'яній корі.

Це активує їх одночасно.

Якщо нейронні групи вмикаються
одночасно,

ви бачите складене зображення,
ніби побачили це насправді.

Ця свідома цілеспрямована синхронізація

різних нейронних груп
в префронтальній корі

зветься ментальним синтезом.

Щоб ментальний синтез спрацював,

сигнали мають одначасно дійти
до обох нейронних груп.

Проблема в тому, що деякі нейрони

знаходяться на більшій відстані від
префронтальної кори, ніж інші.

Якщо сигнали йдуть вниз по обоє волокнах
з однаковою швидкістю,

вони прибудуть не синхронно.

Ви не можете змінити довжину
зв'язків,

але ваш мозок,
особливо під час розвитку в дитинстві,

має спосіб змінити швидкість провідності.

Нервові волокна загорнуті в жирову
субстанцію під назвою мієлін.

Мієлін -це ізолятор,

і він прискорює електричні сигнали,
які пролітають по волокну.

Деякі нервові волокна мають
100 шарів мієліну.

Інші мають кілька.

Волокна із товстішим шаром мієліну

можуть проводити сигнали
у 100 чи навіть більше разів швидше,

ніж волокна із тоншим шаром.

Деякі вчені вважають,
що ця різниця в мієланізації

може бути ключем
до одночасної провідності в мозку,

і таким чином,
до здатності ментального синтезу.

Чимало мієланіну виробляється в дитинстві,

тож з раннього віку

наші яскраві фантазії дуже сильно
пов'язані із будовою мозку,

чиї обережно обгорнуті мієланіном
зв'язки

можуть створювати творчі симфонії
все наше життя.