Мистецтво проти забруднення океану

За допомогою мистецтва Алехандро Дюран показує постійне руйнування екосистем нашого океану. У цьому захоплюючому виступі він розповідає, як ретельно збирає та повторно використовує пластикові відходи з усього світу, які хвилі викидають на берег: від порожніх пляшок до протезів для створення яскравих, приголомшливих та безпечних для навколишнього середовища творів мистецтва.

Це Сіан-Каан.

На півдні Тулума на узбережжі
Карибського басейну Мексики

і знаходиться цей державний заповідник —

об'єкт всесвітньої спадщини ЮНЕСКО

та один із найбільш
біорізноманітних регіонів планети.

Але коли я вперше
побував там у 2010 році,

то вжахнувся і ніяк не міг зрозуміти,

чому пляж настільки засипаний сміттям.

Невдовзі я зрозумів,
що воно прибилося з усього світу.

З часу першої подорожі

я повертався кілька разів на рік
до Сіан-Каану —

країни мого народження,

аби працювати з цим сміттям.

Наразі ми задокументували відходи,
які прибило до берега цього раю в Мексиці

з 58 різних країн та територій
на шести континентах.

Хоча я ніколи не дізнаюся,
звідки саме це викинули,

та по етикеткці іноді стає зрозуміло,
де ця річ була зроблена.

Червоним кольором позначені всі країни,
сміття яких було знайдене у Сіан-Каані.

Такі, наприклад, як ці ємності
для масла всіх форм і розмірів з Гаїті,

пляшки з-під води з Ямайки.

Не дивно, що багато речей походить
із сусідніх країн Карибського басейну,

але є речі звідусюди.

Ось пляшки з-під води
із різних країн на вибір.

І що іронічно — я знаходжу

дуже багато продуктів
для чистки та догляду:

таких як цей предмет
із Сполучених Штатів,

який фактично зроблений для
захисту пластику,

(Сміх)

шампунь з Південної Кореї,

відбілювач із Коста-Ріки

та норвезький очищувач для туалету.

Всі ці предмети нам
дуже добре знайомі,

або, сподіваюся, вам хоча б
знайомі ці зубні щітки.

(Сміх)

Кухонне приладдя.

Іграшки.

Я також знаходжу докази
спалювання пластикового сміття,

внаслідок чого в повітря потрапляють
викиди, які викликають рак.

Люди запитують, що було
найцікавішим зі знайденого,

і це, безумовно, ця протезна нога.

А на задньому плані, якщо вам видно,
маленька синя кришка від пляшки.

На той момент, коли я її знайшов,

це фактично був будинок цього
маленького рака-самітника.

Він такий милий.

(Сміх)

(Сміх)

І саме ці дивовижні

та одночасно жахаючі об'єкти,
кожен зі своєю історією,

я беру для створення своїх недовговічних
екологічних витворів мистецтва.

І все почалося з цього зображення
в лютому 2010 року,

коли я вперше відвідав Сіан-Каан.

Я помітив, що блакитний —
найпоширеніший колір пластику.

Фіолетовий — найрідкісніший колір.
Він ніби золото для мене.

Але блакитний є найпоширенішим,

і тому я зібрав блакитні речі

та зробив цю маленьку композицію
на фоні блакитного неба

та блакитних вод Карибського моря.

І коли я зробив фотографію
і подивився на пробний знімок,

мене ніби вдарила блискавка,

я знав, що мені
доведеться повернутися,

щоб створити цілу серію
інсталяцій на цьому місці

і сфотографувати їх.

Так це стало ескізом картини,

яку я закінчив через три роки.

Я і гадки не мав,
що майже через 10 років,

десятиліття потому я все ще
буду над цим працювати.

Але проблема залишається.

Я покажу вам
деякі зображення з серії,

яку я назвав "Очищений:
Трансформація забрудненого ландшафту".

Прошу взяти до уваги те,
що я не фарбую сміття.

Я збираю його та
впорядковую за кольором

на тих самих пляжах,
де й знаходжу.

Це моя дорогоцінна купа сміття,
яку світ побачив у 2015 році

після виходу у світ першого
видання "Museo de la Basura",

тобто "Музею сміття".

Це повністю моє бажання
піклуватися про це сміття,

звеличувати його,

ставити на п'єдестал

і оберігати його.

Ми всі бачили жахаючі
зображення тварин,

які гинуть через пластик в шлунку.

Дуже важливо дійсно бачити це
і усвідомлювати.

Але я роблю естетичні (дехто
скаже "гарні") композиції

зі світових відходів,

якими я намагаюся зачепити глядачів,

привернути увагу тих, хто,
можливо, сліпий до жахів світу,

і в інший спосіб дати їм зрозуміти,
що відбувається.

Деякі описували Велику
тихоокеанську сміттєву пляму

як острів, удвічі більший за Техас,

але мені сказали,
що це важко помітити,

адже він більше схожий на смог.

Тому своїми творами мистецтва

я намагаюся зобразити те, що
відбувається із нашим середовищем,

і зробити непомітне помітним.

Моїм головним питанням
одразу після запуску проекту було:

"Що робити зі сміттям,
коли я закінчу його збирати?"

Хтось казав мені, після подорожі
через океан речі можуть пошкодитись

або те, що піддалося зовнішньому впливу,
почне розкладатися

і це унеможливить переробку.

Залишити звалище —
також не найкращий варіант.

І ось, нарешті, мене осяяла думка,

що після всіх моїх старань та зусиль
усіх людей, які допомагали мені

збирати, сортувати
та прибирати це сміття,

я маю його зберегти.

Тож план такий:

використовувати його
знову і знову задля того,

щоб створити більше
витворів мистецтва

та залучити громади
до подібного еко-арту.

Це приклад суспільного еко-арту,
який ми зробили минулого року

з місцевою молоддю
Пунта-Аллен в Сіан-Каані.

Ключова частина роботи
спільноти — прибирання пляжів

та розробка навчальної програми.

І коли зі зростанням моєї купи сміття

спільнота навколо проекту
також збільшується,

то я справді вірю,
що вплив так само зростає.

Тож за останні роки

я став трохи одержимий
своєю колекцією сміття.

Я пакую його у валізи
і подорожую з ним.

Я беру сміття
із собою у відпустку.

(Сміх)

І в останній роботі я почав руйнувати
двовимірний простір фотографії.

Я захоплююся цією новою роботою.

Я бачу композиції зі сміття
живими творами мистецтва,

які з часом змінюватимуться
та зростатимуть.

Хоча найбільше я хочу,
щоб нам не вистачило матеріалів,

та ми ще цього не досягли.

Тож на наступному етапі проекту

я планую продовжувати
роботу в громаді

та значно збільшувти масштаби
власних робіт,

адже проблема є чималою.

Вісім мільйонів тонн пластикових
відходів щороку потрапляє в океани,

знищуючи екосистеми.

Прямо зараз, поки триває мій виступ,
пластик буквально витікає в океани.

Для мене цей проект — це прохання
про допомогу та заклик до дії.

Наше здоров'я та майбутнє
нерозривно зв'язані з нашими океанами.

Я називаю цей проект

«Очищення: трансформація
забрудненого ландшафту»,

але насправді цей проект
трансформував мене

і змусив переосмислити
власну поведінку та споживання.

І якщо цей проект допоможе
комусь стати більш свідомим,

це означатиме,
що воно того було варте.

Щиро дякую.

(Оплески)