Rupert Sheldrake - The Science Delusion BANNED TED TALK

Віра в те, що наука в принципі
розуміє природу реальності і залишилося
лише завершити деталі,

є науковою оманою.

Ця думка широко поширена
в нашому суспільстві.

Це щось на кшталт системи переконань
тих людей, що говорять:

"Я не вірю в бога, я вірю в науку."

Ця система переконань сьогодні
поширилася усім світом.

Проте, всередині самої науки існує
конфлікт, між наукою, як методом досліджень,

що базується на причинах, свідченнях,
гіпотезах та колективних розслідуваннях

та наукою, як системою переконань
або світоглядом.

Та нажаль, світоглядний аспект науки
почав подавляти та звужувати

незалежні дослідження, які є
основою наукової діяльності.

З початку XIX століття наукова діяльність
здійснювалася

під впливом системи переконань
та світогляду,

які насправді є матеріалізмом.
Філософським матеріалізмом.

Наука зараз перетворилася в дочірню
компанію матеріалістичного світогляду.

На мою думку, якщо нам вдасться вирватися
з цього положення, науку буде відновлено.

В своїй книзі «Наукова омана», яку в США
називають: «Наука набуває незалежність» -

я перетворив десять догматів та припущень
науки на запитання,

аби побачити, чи зможуть
вони встояти, якщо будуть розглянуті
з наукової точки зору.

Жоден з них не встояв.

Я збираюся коротко розглянути, що
собою являють ці десять догматів,

а потім залишиться час для детального
обговорення одного або двох з них.

Проте основою десяти догматів, за якими
більшість освічених людей у світі

без сумнівів розглядають світ,
є в першу чергу те,

що природа є механічною, нагадує
машину, всесвіт нагадує машину,

тварини та рослини схожі на машини,
ми схожі на машини.

Дійсно, ми є машинами.

Ми є «незграбними роботами» згідно
відомому висловлюванню Річарда Доукінса,

з мізками, які є генетично
запрограмованими комп’ютерами.

По-друге, матерія несвідома, цілий
всесвіт утворений з несвідомої матерії.

Свідомість відсутня в зірках, галактиках,
планетах, тваринах, рослинах,

та й в нас самих її не повинно бути,
якщо вірити цій теорії.

Тому багато філософій розума
на протязі останніх ста років

намагалися довести, що ми
насправді зовсім не свідомі.

Якщо матерія несвідома, відповідно й закони
природи є фіксованими. Це є третій догмат.

Закони природи ті ж самі, якими вони
були в часи Великого Вибуху

та й залишаться незмінними навічно.

Не тільки закони, але й константи природи фіксовані,
через що вони і названі константами.

Четвертий догмат: загальний обсяг матерії
та енергії завжди той самий.

Він ніколи не змінювався в загальній кількості з
моменту Великого Вибуху, коли вони виникли

з нічого в один момент.

П’ятий догмат стверджує, що природа безцільна,
у природи немає призначення.

Окрім того, процес еволюції
не має призначення або напрямку.

Шостий догмат: біологічна спадковість є матеріалом,
все, що ви успадковуєте, знаходиться у ваших генах.

Або в епігенетичних модифікаціях генів, або
в цитоплазмі спадковості. Вона є матеріалом.

Сьома догма: спогади зберігаються всередині
вашого мозку як матеріальні сліди.

Якимось чином все, що ви пам’ятаєте, перебуває
у вашому мозку на модифікованих нервових закінченнях
фосфорильованих білків.

Ніхто й гадки не має, як це працює,

проте, не дивлячись на це, майже всі у науковому
світі вірять, що це в нашому мозку.

Восьмий догмат: ваш розум всередині вашої голови.

Вся ваша свідомість полягає в активності
вашого мозку і нічому більше.

Дев’ятий догмат, який походить з восьмого: психічні
феномени на кшталт телепатії неможливі.

Ваші думки та наміри не можуть мати
жодного впливу на відстані

оскільки ваш розум знаходиться всередині
вашої голови.

Внаслідок цього, усі явні докази телепатії
та інших психічних феноменів є ілюзією.

Люди вірять, що такі речі трапляються,
але все це через нестачу статистичних даних,

або ж вони стали наслідком збігу обставин,
або це прийняття бажаного за дійсне.

Нарешті десятий догмат: механістична медицина
є єдиною, що дає результати.

Це є причиною, чому уряди фінансують лише
дослідження в сфері механістичної медицини

та ігнорувати додаткові та альтернативні
методи лікування.

Бо ж вони в дійсності не працюють,
оскільки не є механістичними,

вони можуть спрацювати через те, що люди
одужують самі, або завдяки ефекту плацебо.

Проте, реально діє механістична медицина.

Таким чином, це беззаперечний світогляд, якого дотримуються
більшість освічених людей по всьому світу,

це основа освітньої системи, національної системи
охорони здоров’я, Ради з медичних досліджень,

уряду, та беззаперечний світогляд
освічених людей.

Проте, на мою думку, кожен з цих догматів
дуже, дуже сумнівний

і коли ви придивляєтеся до них,
вони розвалюються.

Спершу я хотів би взяти ідею
фіксованих законів природи.

Вона являє собою пережиток старого світогляду, що існував до
1960-х років, коли з’явилася теорія Великого Вибуху.

Люди сприймали всесвіт вічним, підвладним
вічним математичним законам.

Після появи теорії Великого Вибуху,
це припущення залишилося,

Не дивлячись на те, що Великий Вибух дозволив зрозуміти,
що всесвіт радикально еволюціонує протягом приблизно
14 мільярдів років.

Збільшується, розвивається та еволюціонує
протягом 14 мільярдів років.

Збільшується та охолоджується, все більше
структур та моделей з’являється у ньому.

Проте ідея полягає в повній незмінності законів
природи на момент Великого Вибуху,

на кшталт космічного Кодексу Наполеона.

Як полюбляв казати мій друг
Теренс МакКенна:

«Сучасна наука заснована на принципі:
надайте нам єдине безкоштовне диво,
а решту ми пояснимо самі.»

Саме цим безкоштовним дивом є виникнення
з нічого в одну мить всієї матерії

та енергії у всесвіті, а також всіх законів,
яким вони підвладні.

Але ж, у всесвіті, який еволюціонує, чомі ці закони
самі по собі не можуть еволюціонувати?

З людськими законами саме так і відбувається,
а ідея законів природи базується на переносі значення
з людських законів.

Це дійсно антропоцентрична метафора:
тільки люди мають закони, насправді ж
лише цивілізовані суспільства мають закони.

Як одного разу зауважив К.С. Льюіс:

«Твердження, що камінь падає до землі, оскільки
підкоряється закону, робить його людиною
та навіть громадянином.»

Ми настільки звикли до цієї метафори,
що забули про те, що це і є метафора.

Для всесвіту, що розвивається, на мою думку,
значною кращою є ідея звичок.

Я вважаю, що звички природи змінюються,
закономірності природи являють собою
звички за своєю сутністю.

Цю ідея висунув на початку XX століття

американський філософ К.С. Пірс.

Та цю ідею, яка знайшла підтримку
у багатьох інших філософів,

я сам розвинув в наукову гіпотезу,

гіпотезу морфічного резонансу,

який слугує базисом цих звичок,
які розвиваються.

Згідно цієї гіпотези, все в природі має
щось на кшталт колективної пам’яті.

Резонанс відбувається
на основі подібності.

Як молодий ембріон жирафи зростає
в утробі матері,

він налаштовується на морфічний резонанс
попередніх жирафів,

він залучає цю колективну пам'ять,
він зростає як жирафа,

він поводить себе як жирафа, саме через те,
що залучає цю колективну пам'ять.

З метою створення правильних білків, йому необхідно
мати правильні гени, та гени з мого погляду,
занадто переоцінені.

Вони мають вплив лише на самі білки,
які відтворює організм, проте не їх вигляд,
або форму, або поведінку.

Усі види мають щось схоже на колективну пам'ять.
Навіть кристали.

Згідно цієї теорії, якщо ви вперше
створюєте новий тип кристалу,

при першому його створенні, він
не матиме звички, яка існує.

Проте, після кристалізації, при наступному його створенні,
на нього буде впливати перший кристал,

На другі кристали по всьому світові,
завдяки морфічному резонансу, вони
будуть кристалізуватися трохи легше.

Під час третьої спроби буде існувати вплив
від першого та другого кристалів.

Існують дійсно гарні свідчення, що нові суміші
легше кристалізуються по всьому світі,

саме так, як передбачає ця теорія.

Вона також передбачає, що коли ви
навчаєте тварин новому трюку,

наприклад, щурі навчаються новому трюку
в Лондоні,

відповідно, по всьому світові щурі цієї ж породи
мають вивчати той же трюк швидше

просто через те, що щурі вивчили його тут.

На диво, вже існують докази,
що це дійсно відбувається.

Таким чином, це - моя гіпотеза
морфічного резонансу викладена в двох словах:

все залежить від звичок, які еволюціонують,
а не від фіксованих законів.

Разом з тим, я хотів би привернуту вашу увагу
також і до природних констант.

Оскільки вони, знову ж таки,
вважаються константами.

Такі речі, як гравітаційна константа, швидкість світла,
називаються фундаментальними константами.

Чи дійсно вони незмінні?

І коли мене зацікавило це запитання,
я спробував знайти на нього відповідь.

Їх значення наведені в довідниках з фізики.

Довідники з фізики наводять перелік дійсних
фундаментальних констант та демонструють
вам їх значення.

Проте, я мав бажання з’ясувати, чи змінилися вони,
тому я отримав старі видання довідників з фізики.

Я завітав до бібліотеки Патентного відомства
тут, в Лондоні,

це єдине місце,
в якому можна віднайти старі видання,

звичайні люди викидають їх. Коли виходять
нові видання, від старих вони позбавляються.

Після цього, я віднайшов, що швидкість світла
була зниженою в період з 1928 до 1945

приблизно на 20 кілометрів за годину.

Це велетенське зниження, оскільки значення містили
похибки в кожному розряді, похибки в десяткових значеннях.

Таким чином, по всьому світові
відбулося зменшення

та всі вони отримали значення дуже подібні
один до одного з невеличкими похибками,

потім у (1945) 1948 значення знову зросло,

і тоді люди знову почали
отримувати дужі подібні результати.

Мене дуже це зацікавило,
я не міг цього зрозуміти,

тому я відвідав Голову Метрології

в Національній Фізичній Лабораторії
в Теддінгтоні.

Метрологія – це наука, за допомогою якої
люди вимірюють константи.

Я спитав його про це, я сказав:

Що ви можете сказати з приводу цього зниження
швидкості світла між 1928 та 1945 роками?

Він сказав: «Боже мій»,

він сказав: «Ви розкрили найнеприємніший
епізод в історії нашої науки.»

Я відповів: "Добре, а чи могла швидкість світла
дійсно знизитися, в такому разі це мало би
надзвичайні наслідки."

А він сказав: «Ні, ні, звичайно ж вона
не могла знизитися, вона ж є незмінною!»

О, добре, тоді як ви зможете пояснити
факт, що всі несподівано виявили,

що вона була значно нижче
протягом того періоду?

Це тому, що вони шахраювали зі своїми результатами,
щоб отримати те, що вони думали, інші люди повинні отримувати

І все це відбувалося лише в уяві фізиків?

«Нам не подобається
використання слова «шахрайство»».

Я запитав: "Тоді якому ви віддаєте перевагу?"

Він відповів: «Ми воліємо називати це
інтелектуальним фазовим блокуванням».

Якщо ж таке відбувалося тоді, то як ми можемо
бути впевнені, що це не відбувається зараз,

та дійсні значення не є витвором
інтелектуального фазового блокування?

А він відповів,
«Ні, ми знаємо, що це не так.»

Я сказав: "Яким чином
ми це знаємо?"

Він сказав: "Ну, ми вирішили цю проблему".
Я спитав: "Яким чином?"

Він сказав: "Ну, ми зафіксували швидкість світла
на значенні 1972 року."

Тобто, вона
може продожвувати змінюватися.

Він сказав: "Так, проте ми цього ніколи не дізнаємося,
оскільки ми визначаємо метр за значенням швидкості світла,

отже, ця одиниця виміру
змінюється сама по собі."

Він виглядав дуже задоволеним тим,
що вони вирішили проблему.

Але я запитав: "Що ж тоді з приводу Великої G?"

Гравітаційна константа, відома в торгівлі
як Велика G, позначається великою літерою G.

Універсальна гравітаційна константа
Ньютона. Вона змінилася більш ніж
на 1,3 % за останні роки.

Та здається це значення змінюється
в залежності від місця та часу.

Та він відповів: "Завжди існує ймовірність помилок,
та нажаль, існують достатньо великі помилки з Великою G".

Та я сказав: "Якщо існують дійсні зміни,
можливо, вона в дійсності змінюється?"

А потім я з’ясував, як вони це роблять –
виявляється, вони проводять виміри
в різних лабораторіях,

отримують різні значення протягом різних днів,
а потім вони розраховують середнє значення.

А потім інші лабораторії
зі всього світу роблять те ж саме

і вони отримують досить різноманітні
середні значення.

Зрештою, Міжнародний комітет з метрології
зустрічається приблизно раз на десять років

та розраховує середнє значення із середніх значень,
які отримані з лабораторій по всьому світу,
та встановлює значення Великою G.

Але можливо G дійсно коливається?
Якщо воно змінилося?

Вже дійсно існують докази, що вона
змінюється протягом дня та протягом року.

Можливо Земля, під час руху крізь галактичний простір,
проходить крізь утворення темної матерії

або інших просторових факторів, що впливають на неї?
Можливо вони всі змінюються одночасно.

Можливо, ці похибки збільшуються
і зменшуються разом?

Впродовж більш, ніж 10 років я намагаюся переконати
метрологів показати необраховані дані.

Насправді, зараз я вмовляю їх
викласти дані в онлайн, в інтернет,

з датами та актуальними вимірами,

та виявити, чи корелюються вони, переконатися,
що всі вони одночасно зростають та знижуються.

Якщо ж вони змінюються одночасно, це може
призвести нас до чогось дуже, дуже цікавого.

Проте, ніхто цього не зробив,
вони не роблять це, оскільки G є константою.

Немає сенсу шукати зміни.

Отже, це дуже простий приклад, коли догматичні
припущення дійсно гальмують дослідження.

На моє переконання, константи можуть
відхилятися досить значно.

Можливо, в невеликих межах, проте
всі вони можуть змінюватися.

На мою думку, настане день, коли наукові журнали,
такі як Nature, матимуть тижневі доповіді про константи,

схожі на фондові котирування в газетах.

На цьому тижні Велика G трохи зросла,
заряд електрону знизився, швидкість світла
залишається незмінною,

і так далі.

Тобто, це одна область, лише одна область,
в якій, мислення менш догматично,
на мою думку, може відкрити речі.

Одною з найбільших областей
є природа розуму,

вона є однією з найбільших невирішених проблем,
як тільки що сказав Грехем.

Наука не може спростувати
наявність у нас свідомості.

До того ж, вона не може спростувати факт,
що не схоже, щоб наші думки перебували
всередині нашого мозку.

Не схоже, що весь наш досвід
перебуває всередині нашого мозку.

Не схоже, що моє зображення
знаходиться у вашому мозку.

Проте, згідно офіційного уявлення, десь в
середині вашої голови існує маленький Руперт,

та все інше в цій кімнаті
перебуває у вашій голові.

Ваш досвід знаходиться у вашому мозку.

Я припускаю, що зір складається
із зовнішніх проекцій зображень,

Те, що ви бачите, перебуває у вашій уяві,
але не в середині вашої голови.

Наша уява поширюється за межі нашого мозку
в простому акті сприйняття.

Я гадаю, що ми проектуємо зображення,
які ми бачимо та ці зображення накладаються
на те, що ми бачимо.

В разі, якщо я подивлюся на вас зі спини
і ви не будете знати, що я там,
чи зможу я впливати на вас?

Чи відчуєте ви мій погляд?

Існує велика кількість свідчень,
що люди можуть.

Відчуття погляду
надзвичайно поширене відчуття,

та нещодавні дослідження дійсно
припускають, що це можливо.

Виявляється, тварини теж його мають.

Я вважаю, що це ймовірно відбулося
в контексті відносин хижак – жертва.

Тварини-жертви, які відчувають погляд хижака,
будуть виживати краще, на відміну від тих,
які цього не можуть.

Це призводить до повністю нового сприйняття
екології взаємовідносин між хижаком та жертвою,

а також, в тій же мірі, нашого розуму.

Коли ми дивимося на віддалені зірки, я вважаю,
наша уява наче торкається тих зірок

та буквально поширюється
крізь астрономічно різні відстані.

Вони не просто в наших головах.

Зараз це здається неймовірним,
що ми обговорюємо цю тему в XXI столітті.

Ми знаємо настільки мало про наш розум,
що питання, де знаходяться наші зображення

є на даний час приводом для палких обговорень
серед досліджень про свідомість.

В мене не залишилося часу для обговорення
інших догматів, проте кожен із них є сумнівним.

Той, хто ставить їх під сумнів, відкриває
нові форми досліджень та нові можливості.

Та я гадаю, якщо ми поставимо під сумнів
ці догмати, які так довго стримують науку,

науку очікує розквіт, Ренессанс.

Я повністю переконаний у важливості науки.

Все своє життя я присвятив
науковим дослідам, своїй кар’єрі.

Але я впевнений, що позбувшись цих догматів,
вона може бути відроджена.

Ще раз, це буде цікаво, і я сподіваюся,
життєствердньо.

Дякую.