Як наживають прибутки на студентських кредитах

«Колись давно в Америці, - каже професор Саджай Самюель, - вступ до коледжу і борг після випуску не були тотожністю». Сьогодні вища освіта перетворилася на продукт споживання - витрати стрімко зросли та лягли на плечі студентів сукупним боргом більше трильйона доларів, тоді як університети та кредитні компанії заробляють статки. Самюель запропонував кардинальне рішення: пов'язати оплату за навчання із очікуваними заробітками після закінчення. Для того, щоб студенти могли робити обґрунтований вибір свого майбутнього, відновили любов до навчання та зробили осмислений внесок у суспільство.

Наразі 40 млн. американців розплачуються
за свою перепустку до кращого життя.

Ті, хто не могли оплатити
навчання в коледжі,

сьогодні винні кредиторам
більше трильйона доларів.

Очевидно, що вони марять роботою,

яка б дала змогу покрити борги.

В Америці

другий шанс отримує навіть
збанкрутілий гравець.

Але майже неможливим

для американця
є погасити свій кредит за навчання.

Колись давно в Америці

вступ до коледжу і борг після випуску
не були тотожністю.

Батько мого друга Пола
закінчив Університет штату Колорадо

на пільгових умовах, як ветеран.

Для людей того покоління

вища освіта була вільною
або майже вільною,

тому що сприймалась як суспільне благо.

А зараз вже ні.

Коли Пол так само навчався
в Університеті штату Колорадо,

своє навчання він оплачував,
працюючи за сумісництвом.

30 років тому

плата за вищу освіту
була посильною та обґрунтованою,

а з боргами, які виникали,
розплачувались до дати випуску.

Зараз це неможливо.

Донька Пола так само
взяла з нього приклад,

з однією різницею:

П'ять років тому вона закінчила навчання

із величезним боргом.

Студенти, як-от Кейт,
змушені брати кредит тому,

що плата за вищу освіту
стала просто не по кишені

для багатьох, якщо не всіх,
американських сімей.

Ну то й що?

Наростити борг,
щоб оплатити престижне навчання

не так вже й погано,
якщо є можливість розплатитися

за рахунок підвищеного доходу,
який отримуєш, маючи диплом.

Але не так склалося як гадалося.

У 2001 році навіть випускник коледжу
заробляв на 10% більше,

ніж у 2013 році заробляла Кейт.

Отже...

Вартість навчання зросла,

державне фінансування урізали,

дохід сім'ї зменшився,

рівень особистого доходу нестабільний.

Чи є щось дивне в тому,
що більше чверті боржників

не можуть оплачувати кредити на навчання?

Навіть у найгіршій ситуації
можна знайти щось позитивне,

тому що на поверхню випливають істини,
що їх не можна не помітити.

Я розкажу про три з них.

Борги завбільшки 1,2 трильйона доларів
за навчання

роблять абсолютно очевидним

факт, що вища освіта -
це продукт споживання, який ви купуєте.

Всі ми сприймаємо вищу освіту,
як економісти:

це інвестиція у покращення
людського капіталу,

шляхом підготовки до роботи.

Це інвестиція, яку ми робимо,
щоб виділити та класифікувати людей,

щоб роботодавцю було
легше шукати собі працівників.

Сайт The U.S. News & World Report
класифікував коледжі,

так само як у своєму відгуку
споживач оцінює пральні машини.

Мова рясніє невіглаством.

Викладачів називають «надавачами послуг»,

студентів - «споживачами».

Соціологія, література, футбол та науки -

все це «предмет договору».

Студентські борги вигідні.

Тільки не для студента.

Ваш борг відгодовує всю систему
кредитів на навчання.

У якій дві 360-кілограмові горили -

це кредитні компанії Sallie Mae та Navient,

які торік опублікували
загальний дохід у 1,2 мільярда доларів.

Так само, як іпотечні кредити,

кредити на навчання
можуть бути нарізані, упаковані

та продані на Вол-стріт.

Коледжі та університети,

які вкладають
в ці гарантовані кредити -

заробляють двічі.

Перший раз на вашому навчанні,

а потім на процентах
від боргових зобов'язань.

Зовсім не дивно, що

для того, щоб заробити всі ці гроші,
дехто з освітнього бізнесу

почав вдаватися до неправдивої реклами,

аби заманити та схопити,

вони маскують суцільне неуцтво
під освіченістю.

По-третє:

диплом - це бренд.

Колись мій вчитель написав:

«Коли до студентів ставляться
як до споживачів,

вони стають заручниками
залежності та заздрості».

Так само, як споживачам продають
та перепродають оновлені версії iPhone,

людям нав'язують все більше освіти.

Коледж - це тепер старші класи,

це вже зрозуміло.

І що це все?

Людям продають
атестацію та переатестацію,

магістерські та докторські ступені.

Вища освіта - це вже повноцінний
суб'єкт ринкових відносин.

Люди купують диплом,

так само як Lexus
або сумку від Louis Vuitton,

для того, щоб виділитись серед інших.

Ви є об'єктом заздрості інших.

Диплом - це бренд.

За галасливими криками продавців
цих істин, зазвичай, не чутно.

Не мине і дня без того,

щоб який-небудь політик з телевізора
не промовив:

«Вища освіта - це перепустка,

яка дає змогу підняти рівень життя
до середнього класу».

Головний аргумент привілеїв,
які дає вища освіта:

випускник вишу в середньому
заробляє на 56% більше за тих, хто не має освіти.

Будьмо більш критичними до цієї цифри,

тому що таке твердження

спростовує всі ці розповсюджені історії

про те, як випускники з дипломами
працюють баріста та касирами.

Зі 100 людей, які після закінчення школи
продовжили навчання,

45 - не завершили вчасно,

зокрема через брак коштів.

З тих 55, які закінчили навчання,

двоє залишаться безробітними,

а 18 - частково працевлаштованими.

Отже, заробітна плата випускників коледжів
більша, ніж тих, які мають середню освіту,

але чи вартує це
непомірної плати за освіту

і втрачених - під час навчання - заробітків?

Навіть економісти вже визнають:

вступ до коледжу доцільний лише для тих,
хто точно завершить навчання.

Це тільки тому, що платню для людей
із шкільною освітою вщент урізають

вже декілька десятиліть.

Декілька десятиліть

працівники з середньою освітою

не отримують справедливу оплату
за свою працю.

А якщо б отримували, як належно,

тоді диплом коледжу не мав би
ніякої підстави для вкладання грошей.

Привілеї коледжів?

Це додаток до середньої школи.

Двоє з трьох слухачів курсів
не знайдуть відповідної роботи.

Їхнє подальше майбутнє
не можна назвати перспективним,

воно, навпаки, є досить похмурим.

Саме вони і постраждають

від важкого тягаря студентських кредитів.

Саме вони,

що найцікавіше і найсумніше,

найлегше купилися на всі ці
балачки про привілеї коледжів.

Цей маркетинг не просто цинічний,

він злочинний.

А як ми реагуємо?

Якщо студенти та батьки ставитимуться
до вищої освіти як споживачі, що ж буде?

А якщо і всі інші так само?

Тоді, як будь-якому споживачеві,

вам потрібно знати,
за що ви платите.

Коли купуєте ліки,

вам надають перелік побічних ефектів.

Коли купуєте продукт «вища освіта»,

добре мати застережну табличку,

яка допомагає споживачу вирішувати,

робити обґрунтований вибір.

Коли купуємо машину,

то знаємо, який об'єм споживання
на сто кілометрів.

Та ніхто не знає, чого чекати

від навчання, скажімо, в Канаді.

Це дуже важлива річ.

А якщо б існував мобільний додаток?

Із можливістю співставити основні витрати
на навчання та очікуваний від нього дохід.

Назвемо це
«Оплата за результатами доходів».

Хтось з вас це точно зробить.

(Сміх)

Подивімось правді в очі.

(Сміх)

Рішення має три плюси,

три переваги
«оплати за результатами доходів».

Користувач може вирахувати,

скільки грошей зароблятиме
на основі обраного коледжу та спеціалізації.

Поінформовані користувачі

менш імовірно стануть жертвою
спекулятивних хитрощів

та рекламного галасу.

Вибір буде більш виважений.

Ніхто би не платив за коледж

більше 15 відсотків
від заробленого доходу.

Наступна перевага
«оплати за результатами доходів».

Пов'язуючи вартість із доходом,

керівництво коледжів було б змушене
вправніше керувати витратами,

шукати нові шляхи для цього.

Наприклад,

всі ви, студенти, платите приблизно однаково
за будь-яку спеціальність.

Це явно несправедливо
та потребує зміни.

Студент-інженер використовує
значно більше ресурсів,

споруд, лабораторій та матеріалів,

ніж студент-філософ.

Виходить, що студент-філософ

дотує студента-інженера.

Який згодом закінчить
та зароблятиме більше.

Чому дві людини
повинні купувати однаковий товар

за однаковою ціною,

а потім один отримає половину
або третину наданого.

Випускники коледжів деяких спеціальностей

платять за обслуговування
кредиту на навчання 25 відсотків,

тоді як інші сплачують 5 відсотків.

Цій несправедливості настав би кінець,
якби різні спеціальності коштували по-різному.

Гаразд, маємо всі ці дані -

хтось із вас це зробить, правда?

Всі ці дані треба добре організувати,

можливо, перевірити державними аудиторами,

уникаючи статистичної брехні.

Ми знаємо, яка буває статистика.

Але, хоч там як,

третя та найбільша перевага
«оплати за результатами доходів» -

те, що американці більше не будуть
жити у страху фінансового краху,

бо купили недосконалий продукт.

Можливо, з часом,

юні та дорослі американці
знову віднайдуть,

як сказав пан раніше,

зацікавленість, любов до навчання.

Почнуть вчити те, що люблять,

любити те, що вивчають,

дотримуватися свого покликання,

запалюватись відчуттям освіченості,

шукати відповіді на запитання,
які хвилюють.

Насамкінець, це Ерік та Кевін

два роки тому,

саме такі молодики,

які спонукали мене до праці
й співпрацювали зі мною -

і досі це роблять,

шукаючи можливості для студентів Америки
навчатися без боргів.

Дякую за увагу.

(Оплески)