-
Title:
Що ви розповісте своїм донькам про 2016?
-
Description:
Словами гострими, мов осколки скла, Чінака Годж відкрито ріже 2016 і дозволяє дванадцятьом місяцям насилля, скорботи, страху, сорому, хоробрості та надії перелитись через вінця у цій промові про рік, який ми нескоро забудемо.
-
Speaker:
Чінака Годж
-
Розкажіть вашим донькам про цей рік,
-
як ми прокинулись від бажання
випити кави,
-
та натомість побачили трупи,
розкидані по ранкових газетах,
-
газетні відбитки наших сестер,
чоловіків, малих дітей.
-
Скажіть вашій дитині про цей рік,
коли вона запитає - а вона точно запитає -
-
скажіть їй, що це з'явилось занадто пізно.
-
Визнайте, що в рік, коли ми орендували
свободу, ми не отримали її повністю.
-
Досі існують закони, як нам користуватися
своїми статевими органами,
-
нас хапали за м'які складки,
-
хапали, не турбуючись про згоду,
-
і для чоловіків, які накинули нам цей закон,
ніякого закону не існувало.
-
Нас навчали ухилятись,
-
вичікувати, стискатись та ховатись,
-
ще чекати, а потім знову чекати.
-
Нам казали мовчати.
-
Та скажіть своїм дівчатам
цього воєнного часу,
¶
-
що в рік, якому передували
десятки таких же років,
-
ми, як і два десятиліття тому,
-
витерли з очей сльози,
-
накрили труни прапорами,
-
втекли зі сцени злочину в клубі,
-
кричали на вулицях,
-
лягли на бетон на обведені крейдою
силуети наших полеглих,
-
волали: "Так, ми маємо значення"
-
і співали для наших зниклих.
-
Жінки плакали цього року.
-
Так, плакали.
-
Та цього року ми були готові.
¶
-
Той рік, коли ми втратили гальма
та рушили з неймовірним самозабуттям,
-
був роком, коли ми дивились
з презирством на дула
-
співали про журавлів у небі,
відхилялись та відбивали атаки,
-
ловили золото в хіджабі,
збирали погрози життю,
-
пізнавали себе як патріотів,
-
казали: "Нам 35, час завести сім'ю
і знайти, з ким бігати вранці",
-
торували дороги для щирої радості,
нічого не соромились, крім страху,
-
називали себе товстими, та, звичайно,
мали на увазі,
-
що ми - бездоганні.
-
Цьогоріч ми були жінками,
¶
-
не нареченими чи цяцьками,
-
не другосортною статтю,
-
не забавкою, а жінками.
-
-
Нагадайте, що минув час
бути смиренними й маленькими.
-
Дехто з нас сказав, що вперше
ми, жінки,
-
серйозно дали клятву солідарності.
-
Дехто народив дітей,
дехто ні,
-
та ніхто не сумнівався у тому,
чи тільки материнство робить нас справжніми,
-
порядними чи нормальними.
-
Коли вона спитає вас,
яким був цей рік -
¶
-
ваша донька, чи то ваша дитина,
чи то спадкоємиця вашого тріумфу,
-
з її зручної сторони історії,
прихильної до жінок,
-
вона дивуватиметься та
жадібно розпитуватиме,
-
хоча не зможе уявити вашу жертву.
-
Вона вважатиме священною вашу думку
-
та допитливо питатиме: "А де була ти?
-
Чи боролась? Чи була нажаханою
чи вселяла жах?
-
Який колір стін вашого жалю?
-
Що ти зробила для жінок,
коли настав час?
-
На цьому шляху, який ти проторувала
для мене, на чиї кістки ти наступила?
-
Чи зробила ти достатньо,
з тобою все гаразд, мамо?
-
Ти героїня?"
-
Вона ставитиме складні питання.
-
Її не хвилюватиме вигин ваших
брів,
¶
-
вага вашого клатчу.
-
Вона не запитуватиме, чи часто
про вас згадували у медіа.
-
Ваша донька, та, заради якої ви так багато
пережили, запитає:
-
що ти принесла, який дарунок,
якому світлу ти не дала згаснути?
-
Коли вони прийшли за жертвами вночі,
-
ти спала чи прокинулась?
-
Чого тобі коштувало не спати?
-
Коли ми сказали, що час настав,
що ти зробила зі своїми привілеями?
-
Чи взяла на себе частку чужої бідності?
-
Відверталась чи дивилась
прямо на полум'я?
-
Знала про свої вміння
чи вважали їх обов'язком?
-
Чи потрапила в оману епітетів
"брудні" чи "меншовартісні"?
-
Ти навчала з відкритим серцем
чи зі зціпленим кулаком?
-
Де була ти?
-
Скажіть правду.
Зробіть це своїм життям.
¶
-
Підтвердіть. Скажіть: "Донечко,
я була там,
-
коли мить впилася мені в обличчя,
мов кинджал,
-
та я відкинула її назад,
-
відвойовуючи простір для тебе".
-
Скажіть їй правду, як ви жили,
незважаючи на відсутність шансів,
-
скажіть, що були хороброю,
-
і завжди, завжди
укупі з хоробрістю,
-
майже всі дні на самоті.
-
Скажіть їй, що вона народилась,
як і ви,
-
як колись і ваша матір
і її сестри -
-
у вік легенд, як завжди.
-
Скажіть їй, що вона народилась
якраз вчасно,
¶
-
вчасно,
-
щоб повести за собою інших.
-