Світові потрібні всі види мислення

Темпл Ґрандін, у якої ще в дитинстві діагностували "аутизм", розповідає про те, як працює її мозок, ділиться своїми здатностями "мислити зображеннями", що допомагає їй помічати такі деталі, які б здоровий мозок пропустив би. Вона доводить, що світові потрібні люди-аутисти: ті, які мислять візуально, схемами або вербально, а також всі розумні обдаровані діти.

Думаю, я розпочну з того, що розповім,

що таке аутизм.

Аутизм - це широкий спектр,

який охоплює як дуже складні випадки,
коли дитина не розмовляє,

так і випадки, коли людина-аутист
є видатним вченим і інженером.

І, чесно кажучи, я почуваюсь
тут як вдома,

тому що тут багато людей
з генами аутизму.

Чи не так...

(Оплески)

Це набір певних особливостей.

Що відрізняє звичайного дивака
від людини з синдромом Асперґера,

що є легкою формою аутизму?

Я маю на увазі, що скоріш за все
сьогодні в Ейнштейна,

Моцарта і Тесли продіагностували б

розлад аутистичного спектру.

І найбільше мене турбує

те, як дати можливість таким дітям
бути тим, хто винаходить

нові енергетичні пристрої,

це те, про що говорив Білл Ґейтс
сьогодні вранці.

Отже, якщо ви хочете зрозуміти

аутизм і тварин.

Я хочу поговорити про
способи мислення.

Ви маєте забути про вербальне спілкування.

Я мислю образами,

я не мислю за допомогою мови.

Особливістю аутистичного мислення

є увага до деталей.

Подивіться, це тест, де вам потрібно

обрати великі та маленькі літери,

аутистичний мозок вибере

маленькі літери набагато швидше.

Справа в тому, що нормальний мозок
ігнорує деталі.

Якщо ви будуєте міст,
деталі є важливими,

тому що міст просто впаде,
якщо ви будете ігнорувати деталі.

Найбільш за все мене турбує

те, що все стає більш абстрактним.

Люди перестають робити

щось руками.

Я дуже занепокоєна тим, що багато шкіл

відмінили практичні уроки,

тому що уроки творчості
та інші їм подібні -

це ті уроки, де мені
вдавалось бути найкращою.

В процесі роботи
з великою рогатою худобою

я помічала такі дрібні деталі,
що не помітила б більшість людей,

деталі, які лякають худобу.
Так, наприклад,

прапор, що майорить прямо
перед ветеринарною клінікою.

Худоба на відгодівельному майданчику
була готова знести клініку;

потрібно було лише перемістити прапор.

Різкий рух, контраст.

На початку 70-х років, коли я розпочинала,

я вирушила в загони,
щоб дослідити, що оточує тварин.

Люди думали, що я божевільна.
Куртка, що висить на паркані,

тіні, шланг на підлозі...
все це може злякати худобу

і люди не помічали цих речей -

ланцюг, який звисає -

і все це показано дуже добре в фільмі.

До речі, мені подобається як у фільмі

показані мої проекти.
Це моя дивакуватість.

Мої малюнки також показані у фільмі.

І, власне, фільм називається
"Темпл Ґрандін",

а не "Мислення образами".

Що ж таке мислення образами?

Буквально кажучи,
це фільм у вашій голові.

Мій розум працює як Google зображення.

Дитиною, я не знала,
що моє мислення відрізняється від інших.

Я думала, що всі мислять образами.

Працюючи над книгою,
"Мислення образами",

я проводила інтерв'ю, запитуючи
людей, як вони думають.

І я була здивована, коли виявила,

що мій образ мислення дещо відрізняється.

Якщо я скажу:
"Уявіть церковний купол",

більшість уявить абстрактний купол.

Хоча, в цій кімнаті це, можливо, і не так,

але для більшості інших місць
це буде саме так.

Я бачу лише конкретні образи.

Вони виникають в моїй пам'яті
так як і зображення в Google.

В фільмі був чудовий епізод,

коли кажуть слово "взуття", і велика
кількість взуття 50-х і 60-х років

виникає в моїй уяві.

Отже, це церква з мого дитинства.

Це досить конкретний образ.
Ось ще одна - Форт Колінз.

Як щодо відомих?

Їхні образи неначе випливають, ось так.

Дуже швидко, як Google зображення.

І вони виникають один за одним,

і потім я думаю: "Як щодо
засніженої церкви

чи церкви в грозу",

я можу тримати цей образ в голові
і перетворити його на відео.

Візуальне мислення - цінна перевага
в моїй роботі -

розробці приміщень для
великої рогатої худоби.

Я доклала багато зусиль, щоб поліпшити

поводження з тваринами на скотобійнях.

Я не буду тут показувати
жахливі слайди зі скотобоєнь.

Якщо хочете,
можете знайти на YouTube.

Однією з особливостей під час моєї роботи
з розроблення таких приміщень,

було те, що я могла тестувати

обладнання в своїй голові,

як комп'ютерна система.

Це вид зверху

копії одного з моїх проектів,
що був використаний в фільмі.

Це було так круто.

Багато людей з синдромом Асперґера

та аутизмом працювали там
на знімальному майданчику.

(Сміх)

Але мене дуже хвилює одне питання:

Куди потрапляють юні версії
таких людей сьогодні?

Вони не працюють в Кремнієвій долині,
де їм потрібно бути.

(Сміх)

(Оплески)

Я не була дуже балакуча й рано
усвідомила одну річ:

я повинна рекламувати
свою роботу, а не себе.

Щоб продати свої проекти зі скотарства,

я показувала свої малюнки і креслення.

Ще однією річчю, яка допомогла мені,

є те, що в 50-ті нас вчили манер.

Не можна брати товари
з полиць в магазині

і їх розкидати.

Отже, коли дитина в третьому
чи четвертому класі,

ви можете помітити,
що дитина має візуальне мислення

за тим, як вона малює в перспективі.

Я наголошую,
що не кожна дитина-аутист

є візуальним мислителем.

Декілька років тому я проходила
томографію мозку

і жартувала, що в мене в мозку проходить

гігантська магістральна лінія Інтернету,

яка сполучається з зоровою зоною.

Це дифузно-спектральна томографія.

Моя гігантська
магістральна лінія Інтернету

вдвічі більша
від лінії здорової людини.

Червоні лінії - це мої,

а блакитні - це мозок здорової людини
тієї ж статі та віку, що і я.

І на цьому зображенні моя лінія величезна,

тоді як лінія здорової людини,

блакитна лінія - маленька.

Деякі з досліджень сьогодні показують,

що люди з аутизмом мислять за допомогою
зорової зони кори головного мозку.

Справа в тому, що візуальне мислення -
це лише один вид.

Бачите, аутистичне мислення -
це вузькоспеціалізоване мислення -

хороше в чомусь одному
і погане в чомусь іншому.

Моїм слабким місцем була алгебра.
Тому я

не займалась геометрією та тригонометрією.

Це було помилкою: я бачу,
що деяким варто пропустити алгебру

і перейти до
геометрії та тригонометрії.

Ще один вид мислення -
це мислення схемами.

Більш абстрактне.
Так мислять інженери

та програмісти.

Ось приклад мислення схемами.
Цей богомол

зроблений з одного листа паперу -

ніякого скотчу чи розрізів.

На задньому плані зображена
схема складання паперу.

Існують такі типи мислення:

візуальне фото-реалістичне мислення,
як у мене;

мислення схемами у музикантів
та математиків.

Деякі з них мають проблеми з читанням.

Такі ж проблеми мають

діти з дислексією.

Ви можете побачити
ці різні типи мислення.

Також є вербальний тип мислення,
такі люди знають все про все.

Ще одна важлива річ
- це сенсорні проблеми.

Я була дуже стурбована
з приводу цього пристрою на моєму обличчі.

Я прийшла на півгодини раніше,

щоб його одягли на мене,
і я звикнула,

мікрофон трішки загнули, щоб
він не торкався до мого підборіддя.

Сенсорна проблема - важлива.
Деяких турбує флуоресцентне світло;

деякі чутливі до звуків.

Кожен випадок особливий.

Візуальне мислення дало мені можливість

зрозуміти, як мислять тварини.

Задумайтесь: мислення тварин сенсорне,

а не вербальне, тварини
мислять за допомогою образів,

звуків та запахів.

Подумайте, скільки інформації
на місцевому пожежному гідранті.

Пес знає, хто там був і коли.

Друг це чи ворог?
І можна з ним паруватись чи ні?

На цьому пожежному гідранті
є величезна кількість інформації.

Ця інформація дуже деталізована,

і вивчення цих деталей

дало мені змогу дуже добре
пізнати тварин.

Тваринний мозок так як і мій

ділить сенсорну інформацію

на категорії.

Людина верхи на коні

і людина, яка стоїть на землі,

сприймаються як дві зовсім
різні людини.

Наприклад, кінь, над яким знущався вершник.

Він буде спокійно
ставитися до ветеринара

і до коваля, але
не підпустить до себе вершника.

Але інший кінь, якого,
наприклад, бив коваль,

буде агресивним з
тим, хто стоїть на землі,

з ветеринаром, зате не виступатиме
проти вершника.

Рогата худоба
поводить себе так само.

Людина на коні

і людина, що стоїть -
це дві різні людини.

Бачите, це різні образи.

Задумайтесь, наскільки
конкретним є таке мислення.

Я помітила, що здібність
ділити інформацію на категорії

властива далеко не всім людям.

Коли я приїжджаю лагодити обладнання

чи залагоджувати інші проблеми на заводі,

персонал не в змозі визначити:
"Проблема в не кваліфікованому персоналі?

Чи проблема саме в обладнанні?"

Немає розподілу на
проблеми з обладнанням

і на проблеми, що стосуються персоналу.

Я помічаю, що багатьом
людям це не вдається.

Скажімо, я визначила, що існує
проблема з обладнанням.

Це проста проблема,
яку я можу усунути?

Чи це складна проблема
системного характеру?

Багатьом складно в
цьому розібратися.

Давайте розглянемо інший приклад -

розв'язання проблеми безпеки
авіаперельотів.

Так, я налітала вже мільйон миль.

Я дуже часто і багато літаю,

якби я була членом Федерального
управління цивільної авіації США,

що б я оглянула в першу чергу?

Хвости літаків.

В п'яти найбільш фатальних
авіакатастрофах за останні 20 років

відривало хвіст літака
або рульовий механізм

в хвості виходив з ладу.

Проблема в хвості літака -
все просто.

Коли пілоти оглядають салон,
знаєте що? Вони не бачать

того, що знаходиться в хвості літака.

Знаєте, коли я думаю про це,

в моїй голові виникають конкретні факти.

Вони дуже конкретні.
Моє мислення працює догори дриґом.

Я беру маленькі шматочки
і складаю їх разом, як пазл.

Ось кінь, який до смерті боявся

чорних ковбойських капелюхів.

Над ним знущався хтось
в чорному капелюсі.

Тоді як білих капелюхів
цей кінь не боявся.

Отже справа в тому, що

світові потрібні різні види мислення,

що працюють разом.

Ми маємо працювати над розвитком
всіх видів мислення.

Одна з проблем, яка доводить
мене до сказу,

це те, що коли я їжджу і
проводжу зустрічі,

я бачу багато розумних дітей,

вони не дуже комунікабельні

і ніхто не працює над тим,

щоб зацікавити їх
чимось на зразок науки.

І це приводить мене до теми мого
вчителя з природознавства.

Він був просто чудово
показаний у фільмі.

Я не була зразковою ученицею.

В старшій школі мені було
байдуже до навчання,

допоки я не потрапила на урок
до містера Карлока.

В фільмі він показаний як доктор Карлок.

Він кинув мені виклик:

розгадати загадку кімнати
з оптичною ілюзією.

Це до теми того, що
дітей потрібно

зацікавлювати.

Знаєте, мені здається, що
TED варто повідомити всім школам

про те, які чудові лекції тут є

і що в Інтернеті
є різні цікаві речі,

які могли б також їх зацікавити.

Тому що я постійно спостерігаю за
цими чудовими розумними дітьми

і вчителями з Середнього Заходу
та з інших регіонів країни,

що далекі від технічно розвинутих,

які не знають, що робити з такими дітьми.

І вони і близько не
на правильному шляху.

Справа в тому, що мислення

можна запрограмувати на
на роздуми і пізнання

чи, навпаки, на спілкування та соціальну сферу.

Деякі з досліджень аутизму показали, що

в мозку аутиста може
бути більше зв'язків, ніж

у мозку генія, але зі слабо
розвиненою соціальною сферою.

Це ніби обмін мислення на спілкування.

Зустрічаються випадки,

коли людина взагалі не розмовляє.

В нормальному людському мозку

мова заміняє візуальне
мислення, таке як у тварин.

Це робота доктора Брюса Міллера.

Він досліджував пацієнтів з
хворобою Альцгеймера,

в яких була лобно-скронева деменція.

Деменція пошкодила ті частини мозку,
які відповідають за мову,

цю роботу намалював пацієнт, який раніше
установлював магнітоли в автомобілях.

Ван Гог не розумівся в фізиці,

але я думаю, що цікавим є той факт,

що ось ці закручені вихороподібні

образи повторюють

статистичну модель турбулентності,

що наштовхує мене на дуже цікаву ідею,

що, можливо, деякі
математичні схеми

знаходяться в нас в голові.

Матеріал Вольфрам Альфа:

я конспектувала і записувала

всі ключові слова,

оскільки я думаю, що їх можна було б
використати в моїх лекціях про аутизм.

Ми маємо показувати
дітям цікаві речі.

А в школах відміняють уроки автомеханіки,

креслення та малювання.

Малювання було моїм улюбленим
предметом в школі.

Ми маємо думати про різні типи мислення

і обов'язково працювати з ними,

тому що ми однозначно потребуватимемо

їх у майбутньому.

Давайте поговоримо про
працевлаштування.

Мій вчитель змусив мене вчитися,

тому що я була ледащом
і не хотіла вчитися.

Але знаєте що? Я працювала.

Я бачу розумних дітей, які
не знають елементарного,

наприклад, того, як приходити вчасно.

Мене навчили цьому в віці 8 років.

Знаєте, те, як поводити
себе за столом на недільному обіді.

Мене навчили цьому в дуже,
дуже юному віці.

Коли мені було 13 років,
я вже мала роботу

з пошиву одягу в ательє.

Під час студентських років
я проходила різноманітні практики,

я майструвала речі,

також я навчилася, як виконувати завдання.

Маленькою, все що я хотіла робити
- це малювати коней.

Моя мама сказала:
"Намалюй щось інше".

Діти мають вчитися робити щось інше.

Скажімо, дитина захоплюється Lego.

Давайте запропонуємо їй
збудувати різні речі з нього.

Відмінністю аутистичного розуму є те,

що він концентрується на чомусь одному.

Якщо дитина любить машинки для перегонів,

то варто задіяти ці машинки в математиці.

Давай визначимо час,
за який ця машинка подолає певну відстань.

Іншими словами,
використайте фіксацію дитини

для того, щоб мотивувати її,
це просто необхідно.

Мене дратує коли, знаєте, вчителі,

особливо, якщо не з цієї частини країни,

не знають, що робити з такими дітьми.

Це просто виводить мене з себе.

Що робити дітям з візуальним мисленням
в дорослому віці?

Вони можуть займатись графічним дизайном,
комп'ютерами,

фотографією, промисловим дизайном.

Діти, які мислять схематично,

можуть проявити себе в математиці,

в розробці програмного забезпечення
і в інших подібних сферах.

Ті, хто мислять вербально,
можуть стати журналістами

і справді гарними акторами.

Будучи аутистом, я мусила навчатись

соціальним навичкам
на зразок того, як грати в п'єсі.

Ви маєте просто вчитися
тому, як це робиться.

І ми маємо працювати з такими учнями.

І знову постає питання вчителів.

Знаєте, мій вчитель природознавства
був не дипломованим.

Він був космічним науковцем в НАСА.

Зараз деякі штати починають робити те ж:

якщо ви кваліфікований біолог чи хімік,

то можете прийти до школи
і навчати дітей цим предметам.

Нам потрібно це робити.

Тому що я бачу

хороших вчителів для таких дітей

і всі вони в муніципальних коледжах,

але ми маємо залучати їх
і в старші класи середньої школи.

Ще один варіант,
який може бути успішним:

люди, які вийшли на пенсію
після роботи в сфері

програмного забезпечення,
можуть також навчати вашу дитину.

І не має значення чи вчать
вони застарілим поняттям,

адже головним залишається те, що
вони "запалюють іскру".

Дитина "загорілась",
в неї включився процес мислення.

А якщо дитина зацікавилась,
то тоді вона сама вивчить все нове.

Дітям потрібні наставники.

Я не можу до кінця передати те,

що для мене зробив мій вчитель.

І ми також маємо навчати цих дітей
і працевлаштовувати їх.

Якщо ви візьмете таку людину
на стажування,

то особливістю мислення людей з аутизмом,
з синдромом Асперґера,

є те, що ви маєте чітко ставити їм завдання.
Замало сказати: "Розроби нову програму".

Ви маєте дати конкретніші вказівки:

"Ми працюємо над програмним
забезпеченням для телефону,

і воно має виконувати такі і такі функції.

Потрібно використати
такий обсяг пам'яті".

Це приклад чіткої
постановки завдання.

Отже, це кінець мого виступу.

Я дякую всім за те, що ви прийшли.

Я дуже рада бути тут.

(Оплески)

О, у вас є запитання? Добре.

(Оплески)

Кріс Андерсон: Дякую Вам за виступ.

Ви написали цитату,
яка мені подобається:

"Якщо за помахом чарівної палички

аутизм зник би з лиця Землі,

то люди б і до сьогодні сиділи б

навколо багаття в печері".

Темпл Ґрандін: Хто зробив перші списи?

Людина з синдромом Асперґера.
Якби людство позбулось аутизму,

то не було б ніякої Кремнієвої долини,

і енергетична криза була б не розв'язана.

(Оплески)

КА: Я хочу поставити Вам ще декілька питань,

але якщо вони здадуться Вам нетактовними,

можете просто перейти до наступних.

Присутнім тут,

хто має дитину-аутиста

чи тим, хто знає таку дитину,

і почуває себе ізольованою від неї,

щоб Ви порадили?

ТГ: Перш за все, враховуйте вік.

Якщо це 2-, 3- чи 4-річна дитина,

яка не розмовляє та не взаємодіє з іншими,

я б порадила:

Не зволікати і проводити не менше 20 годин
на тиждень за індивідуальними заняттями.

Знаєте, проблема в тому,
що існують різні ступені аутизму.

Приблизно половина людей з аутизмом

так і не буде розмовляти,
не буде працювати

в Кремнієвій долині, це не те,
на що вони можуть очікувати

Але також є і розумні, обдаровані діти,

в яких слабка форма аутизму,

і це саме ті випадки, коли
вам потрібно

зацікавити таку дитину.

Я знаходила мову з іншими
за допомогою спільних інтересів.

Я їздила верхи з іншими дітьми,
я робила моделі ракет з іншими дітьми,

працювала в радіоелектронній лабораторії,

в 60-ті роки ми клеїли часточки дзеркал

на гумову оболонку динаміка
для створення світлових ефектів.

Ми вважали тоді, що це дуже круто.

КА: Чи можуть вони

надіятися чи думати, що така дитина

любить їх, як більшості
хотілось би вірити?

ТГ: Я скажу так:
дитина-аутист дуже вірна,

якщо ваш дім палає,
вона винесе вас звідти.

КА: Ого. Тож, якщо запитати
більшість людей про те,

що для них найважливіше в житті,

то відповіді були б:
"Мої діти" чи "Моя кохана людина".

А що для Вас є головним у житті?

ТГ: Для мене найважливішою є моя робота,

що робить світ, в якому ми живемо, кращим.

Коли мати дитини-аутиста каже мені:

"Моя дитина в коледжі завдяки Вашій книзі

чи лекції", це робить мене щасливою.

Знаєте, скотобійні, на яких я працювала

в 80-ті роки, були просто жахливі.

Я розробила дуже просту
систему оцінки для скотобоєнь,

ви просто підраховуєте:
Скільки голів впало?

Скільки голів було зарізано ріжном?

Скільки голів мукає без зупину?

І це дуже, дуже просто.

Ви досліджуєте декілька простих речей.

Це працює, і я отримую задоволення,

коли бачу, що подібні речі дійсно

змінюють світ.
Ми потребуємо більше такого

і менше абстрактного.

(Оплески)

КА: В телефонній розмові
Ви сказали одну річ,

що приголомшила мене.
Ви сказали,

що вважаєте дуже важливими серверні ферми.
Розкажіть про це.

ТГ: Причиною, через яку я
вважаю їх дуже важливими є те,

що сервери зберігають знання.

Це бібліотеки.

І для мене знання -

дуже цінні.

10 років тому нашу бібліотеку затопило.

Це було до того, як
розвинувся Інтернет.

Я засмутилась,
адже книжки - і знання -

були пошкоджені.

Серверні ферми, або ж центри
обробки даних -

це величезні бібліотеки знань.

КА: Темпл, ми дуже раді,
що Ви виступили на конференції.

ТГ: Дякую вам. Дякую.

(Оплески)