Як американський уряд шпигує за незгодними (і ви — не виняток)

Що стоїть на заваді доступу американського уряду до ваших телефонних дзвінків, електронних листів та вашого місцезнаходження? "Небагато" — каже радник з питань кібербезпеки та спостереження Дженніфер Ґранік. Уряд збирає про вас різноманітну інформацію легко, без зайвих затрат і без ордера — а якщо ви брали участь у протесті чи відвідали виставку зброї, то маєте багато шансів привернути до себе увагу. Дізнайтеся більше про свої права, ризики та шляхи власного захисту в золоту епоху спостереження.

Всі ми зараз активісти.

(Оплески)

Дякую.

Зупинимось на цьому.

(Сміх)

Від родин, які виборюють
фінансування для державних шкіл,

десятків тисяч людей, які приєдналися
до руху "Захопи Уолл-Стріт"

або приєдналися до "Black Lives Matter"

задля протесту проти жорстокості поліції
по відношенню до афроамериканців,

сімей, які підтримують рухи

"на захист життя" і
"за репродуктивний вибір",

тих з нас, хто боїться,

що їхніх друзів та сусідів депортують

або внесуть до списків через те,

що вони мусульмани,

тих, хто агітує за право на носіння зброї
та за контроль за зброєю,

до мільйонів людей,
які приєдналися до "Маршу жінок"

по всій країні цього січня.

(Оплески)

Зараз ми всі активісти,

і це означає, що нам
є про що хвилюватися.

А саме про спостереження.

Спостереження — це збір
та використання державою

наших приватних та конфіденційних даних.

І це стеження є важливим

для правоохоронної діяльності
та національної безпеки.

Але в історії спостереження

траплялися випадки
зловживання цим контролем,

коли ця конфіденційна інформація була
використана проти своїх власників

через їх расову приналежність,

національне походження,

сексуальну орієнтацію,

та, зокрема, через їхню активну позицію,

їхні політичні переконання.

Близько 53 років тому

доктор Мартін Лютер Кінг молодший
виголосив промову "Я маю мрію"

на Національній алеї у Вашингтоні.

Ідеї про рівність та толерантність,
що проповідуються у цій промові,

на сьогодні є настільки беззаперечними,

що мої доньки вивчають
цю промову у третьому класі.

Але у той час

ідеї доктора Кінга були
неймовірно суперечливими.

Легендарний сумнозвісний директор ФБР
Джон Едгар Гувер вірив,

чи скоріше хотів вірити у те,
що рух за громадянські права

був результатом радянської
комуністичної змови,

метою якої була дестабілізація
американського уряду.

І тому агенти Гувера встановили приховані
жучки у готельних номерах доктора Кінга,

які записували розмови між
лідерами руху за громадянські права,

які обговорювали
його стратегії та тактики.

Вони також записали, як доктор Кінг

вступав у позашлюбні інтимні
стосунки з іншими жінками,

а Джон Едгар Гувер побачив тут можливість

дискредитувати та підірвати
рух за громадянські права.

ФБР відправило пакет цих записів

разом з рукописною
запискою докторові Кінгу,

чернетку якої було знайдено
в архіві ФБР через багато років.

В листі було сказано:

"Ви не священик, і знаєте це.

Кінг, вас, як і усіх шахраїв,
чекає кінець".

Здавалося, що у листі навіть
були заклики до самогубства,

про що йдеться у наступних рядках:
"Кінг, вам лишається лише одне.

І ви знаєте, що це.

Краще зробіть це перед тим, як про ваше
брудне, аморальне, шахрайське нутро

дізнається уся нація".

Та важливо те,

що Кінг аморальним не був.

У кожного з нас є те,
що ми бажаємо приховати.

І ще важливіше те,

що Дж. Едгар Гувер
також не був аморальним.

Історія зловживань
у системі спостереження —

це не історія однієї поганої
людини з манією величі.

Протягом десятиліть роботи у ФБР

Дж. Едгар Гувер заручався підтримкою
президентів, яким він підпорядковувався,

— як демократів, так і республіканців.

Адже Джон Кеннеді та
його брат Роберт Кеннеді

знали про спостереження за доктором
Кінгом та самі ж ухвалили це рішення.

Гувер протягом 15 років реалізовував
розвідувальну програму COINTELPRO,

що була розроблена для підриву авторитету
та шпигування за громадянськими групами,

що відстоювали громадянські права,

брали участь у Русі за права жінок,

русі за мир та антивоєнних рухах.

Розвідка на цьому не зупинилась.

Ліндон Джонсон

під час виборчої кампанії

прослуховував службовий літак
свого опонента Баррі Голдвотера,

з наміром використати зібрану
інформацію і виграти на виборах.

Ну а далі відбувся Вотерґейтський скандал.

Зловмисників було затримано

під час спроби вторгнення у штаб-квартиру
Нацкомітету Демократичної партії

у готелі "Вотерґейт".

Адміністрація Ніксона намагалася
приховати цей інцидент,

і зрештою, Ніксону довелось
залишити посаду.

COINTELPRO та Вотерґейтський скандал відкрили американцям очі.

Спостереження вийшло з-під контролю,

використовуючись для розгрому
політичних опонентів.

Американці обурилися,

і саме тоді ми внесли зміни
до закону про спостереження.

І головним інструментом, який
ми використали для цієї реформи,

стала необхідність отримання
урядом ордеру на обшук

для доступу до наших
телефонних дзвінків та листів.

Ордер на обшук має важливу роль,

адже він залучає суддю

до відносин між слідчими та громадянами,

де робота судді полягає у тому,

щоб переконатися, що
підґрунтя для спостереження існує,

що спостереження націлене
на потрібних людей,

і що зібрана інформація

буде використана у
законних урядових цілях,

а не у дискримінаційних.

Такою буда наша система,

і це означає,

що президент Обама
не прослуховував Трампа.

Така система налаштована на
запобігання подібним випадкам

без участі судді.

Та що ж відбувається, коли це
не телефонні дзвінки чи листи?

На сьогодні ми маємо технології,

що допомагають урядові збирати інформацію

про звичайних пересічних
жителів дешево і просто.

Записи ваших телефонних дзвінків

можуть виявити ваші згубні звички,

вашу релігію,

благодійні організації,
куди ви жертвуєте гроші,

якого політичного
кандидата ви підтримуєте.

І все ж таки, наш уряд
за допомогою системи "dragnet"

збирав записи телефонних
розмов американців роками.

У 2012 році Республіканська
національна конвенція

представила нову технологію

ідентифікації обличчя,

яку планувалося використовувати
для розпізнавання у натовпі людей,

які можуть бути активістами
або порушниками,

і таким чином зупиняти їх заздалегідь.

Сьогодні у державній базі зберігаються
теплові відбитки обличчя

понад 50 відсотків дорослих американців.

Бюро алкоголю, тютюну, вогнепальної
зброї і вибухових речовин

висунуло план,

який допоможе розпізнавати громадян,
які відвідують виставки зброї,

за допомогою детекторів

для сканування номерних
знаків автомобілів,

що перебували на стоянках
під час проведення цих заходів.

Ми вважаємо, що на сьогодні більше
70 відсотків поліцейських відділів

мають технологію автоматичного
виявлення номерних знаків,

що використовується для моніторингу
пересування автомобілів по місту.

І вся ця інформація —

номерні знаки, теплові відбитки обличчя,

записи телефонних розмов,

списки контактів, друзів,

завантажені в сервіси Dropbox
чи Google Photos світлини,

а іноді й ваші чати та електронні листи —

не захищені вимогою про отримання ордера.

Отже, це означає, що уряд має
всі ці дані про звичайних людей,

які тепер доступні
без великих на це витрат.

Шпіонаж переживає період свого розквіту.

Тож усі батьки зрозуміють,
що усе це означає.

Коли у вас є дитина,

маленька дитина,

вона не може самотужки вилізти з ліжечка.

Та згодом вона виростає

і вже у змозі це зробити,

та ви їй кажете:
"Не вилазь з ліжка, добре?"

Але всі батьки знають, що дитина,
скоріш за все, їх не послухає.

Це і є різниця між тим, що можна,
і тим, що дозволено.

Те ж саме відбувається сьогодні з урядом.

Раніше він не мав можливості

масово слідкувати за сотнями
мільйонів американців,

та, у результаті, зловживати
цією інформацією.

Але наш уряд підріс

і отримав цю технологію.

Уряд наділений цією можливістю,

а це означає, що закон
є важливішим, ніж будь-коли.

Закон повинен роз'яснювати,

коли уряд має на це дозвіл,

і повинен гарантувати певні результати.

Таким чином ми будемо бачити,
коли цей закон порушується,

а тому й буде певне покарання.

Сьогодні закон має таку важливу роль,
бо ми живемо у світі,

де лише правила забороняють урядові

зловживати нашою інформацією.

Але закон зі своїм завданням не впорався.

Зокрема, з 11 вересня закон
більше на нас не працює,

і більше немає правил,
яким ми маємо слідувати.

І ми вже можемо бачити наслідки цього.

Отже, центри обробки інформації —
це організації, що працюють

завдяки спільним зусиллям місцевого,
державного та федерального урядів,

спрямовані на усунення
внутрішнього тероризму.

І ми бачили звіти
центрів обробки інформації,

де говорилося про те,
що ви можете бути небезпечними,

якщо проголосували
за кандидата від третьої партії,

або маєте провокаційний Гадсденівський
прапор "Не наступай на мене",

або дивилися піратські фільми.

Ці центри стежили за
бібліотечними списками

представників мусульманської громади,

за квакерами, які виступають проти
набору до армії у старшій школі.

Служба внутрішніх доходів
прискіпливо перевіряла групи,

до назв яких входять слова
"Чайна партія" або "Патріот".

А зараз митний та прикордонний патруль

зупиняє людей на перетині кордону,

вимагаючи паролі
від сторінок у соцмережах,

що дозволяють побачити, хто наші друзі,

що ми говоримо

і як репрезентуємо себе в Інтернеті.

Цивільні лібертаріантці, серед яких і я,

намагаються привернути увагу до цих речей,

проти яких ми боремося роками.

Це було величезною проблемою
за часів правління Обами,

та зараз вона дійсно завдає удару.

Коли Департамент поліції Нью-Йорка

шпигує за мусульманами,

чи використовує детектор номерних знаків,

щоб дізнатися, де
знаходяться родичі полісменів

і подібне, —

це є вкрай небезпечним.

Та коли президент змінює мету

федерального нагляду та федерального уряду

на боротьбу проти політичної опозиції, —

це вже тиранія.

Так, ми всі зараз активісти,

і кожен з нас остерігається
потрапити під спостереження.

Але так само, як і у часи доктора
Мартіна Лютера Кінга,

ми можемо зламати систему.

По-перше, шляхом використання шифрування.

Шифрування захистить вашу інформацію

від чужого використання
з корисливою метою.

Це перешкода для
всеосяжного спостереження.

По-друге, підтримкою реформи
системи спостереження.

Чи знали ви, що якщо у вас є друг,

який працює на французький
чи німецький уряд,

чи у міжнародній
правозахисній організації,

чи у міжнародній нафтовій компанії,

цілком ймовірно, що за ним
ведеться зовнішня розвідка?

А це означає, що під час
вашої з ним розмови,

уряд США може збирати інформацію.

А коли вони її мають,

навіть якщо ці розмови відбуваються
між американськими громадянами,

вона може бути направлена до ФБР,

де її дозволено розглядати

безпричинно,

без ордера,

шукаючи інформацію про американців

та злочини, які вони, можливо, скоїли,

без необхідності оголошувати
на папері будь-яку підозру.

Закон, що стоїть за цими діями,
називається Розділом 702

Доповнення до акту про негласне
спостереження з метою розвідки.

Цього року у нас з'явився промінь надії,

тому що дія Розділу 702
спливе наприкінці 2017 року,

а це означає, що бездіяльність
Конгресу буде нам на користь,

якщо ми захочемо реформ.

Ми можемо вплинути на
наших представників при владі,

аби провести необхідні реформи

й захистити наші дані від
протизаконного збору і використання.

І врешті-решт, одна з причин,
чому все вийшло з-під контролю, —

те, що багато елементів спостереження —

технології, акти, що розширюють
повноваження, закони,

що існують або для нашого
захисту або ж навпаки, —

приховані або засекречені.

Нам потрібна прозорість,

і нам як американцям необхідно
володіти знаннями про те,

що уряд робить від нашого імені,

щоб спостереження і
використання цієї інформації

були виправдані.

Зараз ми всі активісти.

А це означає, що у нас всіх є
причини остерігатися спостереження.

Але як і в часи доктора
Мартіна Лютера Кінга,

у нас є можливість це змінити.

Тож, приєднуйтесь, і нумо до роботи.

Дякую.

(Оплески)