Return to Video

Ліквідація наслідків стихійних лих — нова місія колишніх військових

  • 0:01 - 0:03
    Два роки тому після чотирирічної служби
  • 0:03 - 0:05
    в корпусі морської піхоти США
  • 0:05 - 0:07
    і виконання завдань
    в Іраку і Афганістані,
  • 0:07 - 0:09
    я опинився в місті Порт-о-Пренс,
  • 0:09 - 0:12
    керуючи групою колишніх військових і
    професійних медиків,
  • 0:12 - 0:15
    в найбільш постраждалих районах міста
  • 0:15 - 0:16
    через три дні після землетрусу.
  • 0:16 - 0:18
    Ми їздили туди, куди ніхто не хотів їхати
  • 0:18 - 0:22
    або не міг дістатися,
    і після трьох тижнів
  • 0:22 - 0:25
    ми дещо зрозуміли.
    Колишні військові
  • 0:25 - 0:28
    дуже добре реагують на стихійні лиха.
  • 0:28 - 0:30
    Повертаючись додому, ми з колегою
  • 0:30 - 0:34
    подумали над цим і
    зрозуміли, що є 2 проблеми.
  • 0:34 - 0:37
    Перша - це неадекватна відповідь
    на стихійні лиха.
  • 0:37 - 0:40
    Ця відповідь повільна, несучасна,
    без новітніх технологій
  • 0:40 - 0:42
    та без залучення найкращого персоналу.
  • 0:42 - 0:44
    Інша проблема –
  • 0:44 - 0:47
    це недосконала реінтеграція ветеранів,
  • 0:47 - 0:49
    і сьогодні вона
    на перших шпальтах газет.
  • 0:49 - 0:51
    Поветраючись з Іраку та Афганістану,
  • 0:51 - 0:54
    ветерани важко звикають до мирного життя.
  • 0:54 - 0:57
    Коли ми поміркували
    над цими двома проблемами,
  • 0:57 - 0:59
    ми нарешті зрозуміли – цих проблем немає.
  • 0:59 - 1:02
    Це насправді рішення. Що я маю на увазі?
  • 1:02 - 1:06
    Ми можемо використати
    реагування на стихійні лиха
  • 1:06 - 1:08
    як можливу службу для колишніх військових.
  • 1:08 - 1:10
    Останні опитування свідчать
    92% ветеранів хочуть
  • 1:10 - 1:13
    ще служити, щойно вони знімають форму.
  • 1:13 - 1:16
    Ми можемо їх залучити до покращення
    рятувальної служби.
  • 1:16 - 1:19
    На перший погляд, в цьому є сенс.
    І у 2010
  • 1:19 - 1:22
    ми долучилися до ліквідації
    наслідків цунамі в Чилі,
  • 1:22 - 1:26
    повеней в Пакистані, направили навчальні
    групи на кордон Таїланду з М'янмою.
  • 1:26 - 1:29
    Але на початку цього року один із наших
  • 1:29 - 1:33
    перших членів змусив нас
    змінити орієнтир організації.
  • 1:33 - 1:36
    Це Клей Хант.
    Клей був морським піхотинцем.
  • 1:36 - 1:38
    Ми разом служили в Іраку та Афганістані.
  • 1:38 - 1:42
    Клей був з нами в Порт-о-Пренсі і Чилі.
  • 1:42 - 1:46
    Цього року в березні
    він покінчив з життям.
  • 1:46 - 1:49
    Це була трагедія, яка змусила нас
  • 1:49 - 1:52
    змінити орієнтир того, що ми робили.
  • 1:52 - 1:55
    Розумієте, Клей вбив себе не через те,
  • 1:55 - 1:58
    що трапилось в Іраку та Афганістані.
    Він покінчив з собою
  • 1:58 - 2:01
    через те, що втратив,
    коли повернувся.
  • 2:01 - 2:05
    Він втратив мету.
    Він втратив свій колектив.
  • 2:05 - 2:09
    І найстрашніше, він втратив самоповагу.
  • 2:09 - 2:12
    Тому коли ми оцінили ситуацію
  • 2:12 - 2:17
    і біль трагедії вгамувалась, ми збагнули,
    що базуючись на двох проблемах,
  • 2:17 - 2:20

    ми спочатку були організацією,
  • 2:20 - 2:23
    яка залучала колишніх військових
    до роботи з ліквідації
  • 2:23 - 2:25
    наслідків стихійних лих.
    І мали блискучий успіх.
  • 2:25 - 2:29
    Ми відчували, що змінюємо цю систему.
  • 2:29 - 2:33
    Але після Клея
    ми змінили наш орієнтир, і неочікувано
  • 2:33 - 2:35
    тепер ми бачимо себе як організація,
  • 2:35 - 2:40
    яка допомагає ветеранам
    через ліквідацію катастроф.
  • 2:40 - 2:43
    Тому що ми думаємо, що можемо
    повернути їм ту втрачену мету життя,
  • 2:43 - 2:46
    почуття колективу та самоповаги.
  • 2:46 - 2:48
    Торнадо в містах Таскалуса і Джоплін,
    і потім
  • 2:48 - 2:52
    ураган «Айрін»
    допомогли нам збагнути це.
  • 2:52 - 2:55
    Уявіть на секунду 18-річного хлопця
  • 2:55 - 2:58
    випускника школи в Канзас-сіті,
    штат Міссурі.
  • 2:58 - 3:00
    Він іде в армію. Там йому дають рушницю.
  • 3:00 - 3:02
    Його відправляють до Іраку.
  • 3:02 - 3:04
    Щодня він має військове завдання.
  • 3:04 - 3:08
    Це завдання – захищати свободу родини,
    що залишилася вдома.
  • 3:08 - 3:10
    Це – зберегти життя людям навколо.
  • 3:10 - 3:12
    Це – відновити мир у селищі,
    де він працює.
  • 3:12 - 3:16
    Він мав мету. Але він повертається додому
    в Канзас-сіті, Міссурі.
  • 3:16 - 3:19
    Він, можливо, вступає до коледжу
    або знаходить роботу,
  • 3:19 - 3:21
    але у нього немає того почуття мети.
  • 3:21 - 3:24
    Ви даєте йому пилку і
    відправляєте у Джоплін, Міссурі,
  • 3:24 - 3:26
    після торнадо, і він знову отримує мету.
  • 3:26 - 3:29
    Знову цей самий 18-річний випускник
  • 3:29 - 3:31
    із Канзас-сіті, Міссурі, іде в армію.
  • 3:31 - 3:33
    Йому дають рушницю і
    відправляють в Ірак.
  • 3:33 - 3:36
    Кожного дня він дивиться
    в ті ж самі очі навколо себе.
  • 3:36 - 3:39
    Він виходить з військової частини і знає,
    що ті люди мають його плече.
  • 3:39 - 3:41
    Вони спали в одній пустелі,
    разом жили і їли.
  • 3:41 - 3:44
    Вони разом проливали кров.
  • 3:44 - 3:47
    Він повертається в Канзас-сіті, Міссурі.
  • 3:47 - 3:50
    Він залишає службу в армії.
    Він знімає форму.
  • 3:50 - 3:51
    Тепер він не має колективу.
  • 3:51 - 3:54
    Але ви висаджуєте 25 таких ветеранів
    в Джопліні, Міссурі,
  • 3:54 - 3:57
    і вони знову набувають почуття колективу.
  • 3:57 - 3:59
    Знову наш 18-річний випускник
  • 3:59 - 4:01
    з Канзас-сіті, Міссурі,
  • 4:01 - 4:03
    іде до армії і бере рушницю.
  • 4:03 - 4:04
    Його відправляють до Іраку.
  • 4:04 - 4:08
    Йому дають медаль.
    Він повертається додому з пошаною.
  • 4:08 - 4:11
    Він знімає форму. Він вже
    не сержант Джонс
  • 4:11 - 4:13
    у своїм колективі. Він тепер
    Дейв із Канзас-сіті.
  • 4:13 - 4:16
    Він втрачає ту саму самоповагу.
  • 4:16 - 4:18
    Але ви направляєте його
    у Джоплін після урагану,
  • 4:18 - 4:20
    і хтось знову до нього підходить,
  • 4:20 - 4:23
    потискуючи руку і дякуючи за службу;
  • 4:23 - 4:25
    і тут у нього з'являється самоповага.
  • 4:25 - 4:27
    Я думаю, це дуже важливо, тому що зараз
  • 4:27 - 4:29
    хтось має зробити перший крок,
  • 4:29 - 4:31
    щоб це покоління ветеранів мало змогу
  • 4:31 - 4:33
    це зробити, якщо їм нададуть такий шанс.
  • 4:33 - 4:35
    Щиро дякую. (Оплески)
Title:
Ліквідація наслідків стихійних лих — нова місія колишніх військових
Speaker:
Джейк Вуд
Description:

Після місяців або років військових операцій за кордоном 92 відсотки американських ветеранів воліють продовжувати службу; в той самий час, один за одним природні катаклізми в усьому світі продовжують руйнувати все навколо. Що спільного мають ці два виклики? Співзасновник організації «Команда Рубікон», Джейк Вуд, виступає зі зворушливою промовою про те, як колишні військові можуть ефективно долучитися до робіт з ліквідації наслідків стихійних лих під час яких, вони знову повертають собі ціль та почуття колективу і самоповаги.
more » « less
Video Language:
English
Team:
closed TED
Project:
TEDTalks
Duration:
04:59

Ukrainian subtitles

Revisions

Our website uses cookies for analysis purposes.