Леонард Саскінд : Мій друг Річард Фейнман
-
0:00 - 0:02Коли мене попросили це зробити, я вирішив,
-
0:02 - 0:04що насправді хочу розповісти
-
0:04 - 0:06про свого друга Річарда Фейнмана
-
0:06 - 0:08Я був одним з тих небагатьох щасливчиків,
-
0:08 - 0:10які досить близько знали його
-
0:10 - 0:12і захоплювались ним
-
0:12 - 0:15І я збираюсь розповісти вам про того Річарда Фейнмана, якого знав я.
-
0:15 - 0:17Впевнений, що тут є інші,
-
0:17 - 0:19які зможуть розповісти вам про того Річарда Фейнмана, якого знали вони,
-
0:19 - 0:21і це, ймовірно, буде вже інший Річард Фейнман.
-
0:21 - 0:24Річард Фейнман був досить складною людиною
-
0:24 - 0:26він був багатосторонньою людиною.
-
0:26 - 0:28Звісно, він був передовим,
-
0:28 - 0:31дуже, дуже, дуже великим вченим.
-
0:31 - 0:34Він був актором. Ви бачили, як він грав.
-
0:34 - 0:37Мені також пощастило бути присутнім на тих лекціях,
-
0:37 - 0:39на верхніх балконах
-
0:39 - 0:41Вони були надзвичайними.
-
0:41 - 0:43Він був філософом,
-
0:43 - 0:45він був гравцем на барабані
-
0:45 - 0:48Він був зразковим вчителем.
-
0:48 - 0:50Річард Фейнман був також шоуменом,
-
0:50 - 0:52неймовірним шоуменом.
-
0:52 - 0:56зухвалим, непоштивим.
-
0:56 - 0:58Поводився як мачо,
-
0:58 - 1:01той мачо, який може втерти носа будь-кому.
-
1:01 - 1:05Він любив інтелектуальні суперечки.
-
1:05 - 1:09У нього було величезне его
-
1:09 - 1:12але у цього чоловіка все-ще
-
1:12 - 1:14залишалось багато місця для інших.
-
1:14 - 1:16І тут я маю на увазі,
-
1:16 - 1:19у моєму випадку,
-
1:19 - 1:21я не можу стверджувати за когось,
-
1:21 - 1:23але в моєму випадку
-
1:23 - 1:26було достатньо місця для ще одного великого его
-
1:26 - 1:28що ж, не настільки великого, як в нього
-
1:28 - 1:30але достатньо великого
-
1:30 - 1:33Я завжди почував себе добре з Діком Фейнманом
-
1:33 - 1:35З ним було весело проводити час.
-
1:35 - 1:37Він завжди змушував мене відчувати себе розумним
-
1:37 - 1:39Як хтось може змусити вас відчувати себе розумними?
-
1:39 - 1:41Якось він вмів це зробити.
-
1:41 - 1:43він показав мені, що я розумний. він показав, що він розумний
-
1:43 - 1:45він показав мені, що ми обидва - розумні,
-
1:45 - 1:49і що обидвоє зможемо вирішити будь-яку проблему.
-
1:49 - 1:52І хоч ми інколи займались разом фізикою,
-
1:52 - 1:54та не опублікували жодного спільного дослідження.
-
1:54 - 1:57Але нам це подобалось.
-
1:58 - 2:00Він любив вигравати
-
2:00 - 2:03у цих чоловічих іграх, в які ми інколи грали,
-
2:03 - 2:06але він грав їх не тільки зі мною, він грав їх з різними людьми
-
2:06 - 2:08і майже завжди вигравав.
-
2:08 - 2:11Але коли він зазнавав поразки, програвав
-
2:11 - 2:14то сміявся і виглядав таким ж веселим,
-
2:14 - 2:16ніби виграв.
-
2:16 - 2:18Пам'ятаю, як якось він розповів мені одну історію,
-
2:18 - 2:21як над ним пожартували студенти
-
2:21 - 2:23Вони запросили його - думаю, це було до його дня народження,
-
2:23 - 2:25вони запросили його на ланч.
-
2:25 - 2:27Вони пішли на ланч
-
2:27 - 2:29в ресторан швидкої їжі в Пасадені.
-
2:29 - 2:31Може, він все ще є, не знаю.
-
2:31 - 2:34Їхньою фішкою були сендвічі знаменитостей
-
2:34 - 2:36Ви могли отримати сендвіч Мерлін Монро,
-
2:36 - 2:39могли замовити сендвіч Гамфрі Богарта.
-
2:39 - 2:41Студенти заздалегідь
-
2:41 - 2:44домовились, що всі замовлять сендвічі Фейнмана.
-
2:44 - 2:47Один за одним, вони зайшли і таки замовили сендвічі Фейнмана.
-
2:47 - 2:49Фейнман любив цю історію.
-
2:49 - 2:53Коли розказував її, виглядав по-справжньому щасливим і сміявся.
-
2:53 - 2:56Коли він завершив розповідати, я спитав його:
-
2:56 - 2:58"Дік, мені цікаво, яка різниця
-
2:58 - 3:02між сендвічем Фейнмана і сендвічем Саскінда"
-
3:02 - 3:04Не пропускаючи насмішки,
-
3:04 - 3:07він відповів: "Що ж, вони майже однакові,
-
3:07 - 3:10різниця лиш в тому, що сендвіч Саскінда приваблює надмірою м'яса, так, як
-
3:10 - 3:12і поганий актор надмірною грою
-
3:12 - 3:14(сміх)
-
3:14 - 3:17Тоді я був досить гострим на язик
-
3:17 - 3:20і сказав "Так, але в ньому настільки менше вареної ковбаси, наскільки в акторській грі менше нісенітниць"
-
3:20 - 3:23(сміх)
-
3:23 - 3:27Справа в тому
-
3:27 - 3:29що у сендвічі Фейнмана
-
3:29 - 3:31було багато шинки,
-
3:31 - 3:34але зовсім не було вареної ковбаси.
-
3:35 - 3:37Найбільш за все Фейнман ненавидів, коли
-
3:37 - 3:39вдавали інтелектуалів,
-
3:39 - 3:41ненавидів лицемірство
-
3:41 - 3:44фальшиву вишуканість,
-
3:44 - 3:47Пригадую, якось у вісімдесятих,
-
3:47 - 3:49десь в середині вісімдесятих
-
3:49 - 3:51Дік, я і Сідні Колман
-
3:51 - 3:53зустрілись декілька разів
-
3:53 - 3:56у Сан- Франциско в будинку багатого хлопця
-
3:56 - 3:58за вечерею.
-
3:58 - 4:01І востаннє, коли цей хлопець запросив нас,
-
4:01 - 4:03він також запросив пару філософів.
-
4:03 - 4:06Ці люди були філософами думки,
-
4:06 - 4:09їхня спеціальність - філософія свідомості.
-
4:09 - 4:11І вони вживали досить багато термінів.
-
4:11 - 4:14Зараз намагаюся пригадати ці слова -
-
4:14 - 4:17"монізм", "дуалізм," категорії різних місць.
-
4:17 - 4:19Ні я, ні Дік не знали, що вони означають,
-
4:19 - 4:21навіть Сідні не знав
-
4:21 - 4:23І про що ми говорили?
-
4:23 - 4:26Про що ви говорите, коли розмовляєте про розум?
-
4:26 - 4:28Одне питання, про яке тут можна говорити -
-
4:28 - 4:30це чи може машина отримати розум?
-
4:30 - 4:32Чи можна створити машину,
-
4:32 - 4:34яка думає, як людина,
-
4:34 - 4:36яка, є свідомою?
-
4:36 - 4:39Ми сиділи і обговорювали це - звісно, ми так і не вирішили цього питання.
-
4:39 - 4:41Але проблема з філософами в тому,
-
4:41 - 4:43що вони філософствують,
-
4:43 - 4:45замість того, щоб підійти з наукової точки зору.
-
4:45 - 4:48Врешті решт, це наукове питання
-
4:48 - 4:50І було досить небезпечно так поводитися
-
4:50 - 4:53у присутності Діка Фейнмана.
-
4:55 - 4:58Фейнман захопив їх зненацька і досить різко.
-
4:58 - 5:01Це було жорстоко, але це було також смішно - так, смішно
-
5:01 - 5:03Хоча і справді жорстоко
-
5:03 - 5:05Він дійсно збив з них пиху.
-
5:05 - 5:07Але що вразило, це те,
-
5:07 - 5:09що Фейнману довелось поїхати раніше,
-
5:09 - 5:12він не дуже добре почувався, тому покинув нас раніше
-
5:12 - 5:15Сідні і я залишились там з тими двома філософами
-
5:15 - 5:18Вражаючим було те, що вони просто світилися,
-
5:18 - 5:20Вони виглядали щасливими.
-
5:20 - 5:23Вони зустріли велику людину,
-
5:23 - 5:25і ця велика людина повчала їх
-
5:25 - 5:27вони отримали величезне задоволення,
-
5:27 - 5:30хоча їх і осоромили.
-
5:30 - 5:33Це було щось особливе.
-
5:33 - 5:36я зрозумів тоді, що Фейнман був особливим,
-
5:36 - 5:39навіть тоді, коли поводився так, як завжди.
-
5:43 - 5:46Дік був моїм другом. Я завжди називав його Дік.
-
5:46 - 5:48Між нами був певного роду зв'язок,
-
5:48 - 5:51думаю, це мав бути особливий зв'язок між нами.
-
5:51 - 5:54Ми добре ставились один до одного, у нас співпадали смаки.
-
5:54 - 5:58Мені також подобались оці інтелектуальні ігри
-
5:58 - 6:00Інколи я вигравав, але здебільшого переможцем виходив він,
-
6:00 - 6:02проте ми обоє отримували задоволення.
-
6:02 - 6:04І в певний момент Дік дійшов до висновку, що
-
6:04 - 6:08у нас чимось схожі характери.
-
6:08 - 6:10Не думаю, що це так.
-
6:10 - 6:12думаю, єдина схожість між нами -
-
6:12 - 6:15це те, що ми обоє любили говорити про себе.
-
6:15 - 6:17Але він був переконаний у нашій схожості.
-
6:17 - 6:19І він був допитливим.
-
6:19 - 6:21Він був надзвичайно допитливою людиною,
-
6:21 - 6:24завжди хотів зрозуміти звідки і чому
-
6:24 - 6:28виник отой смішний зв'язок.
-
6:28 - 6:30Одного дня, у Франції, ми гуляли.
-
6:30 - 6:32це було в Ла Зуаче.
-
6:32 - 6:34у 1976. Ми якраз ходили в гори
-
6:34 - 6:37Ми були в горах, коли Фейнман сказав мені.
-
6:37 - 6:39він сказав: "Леонардо"
-
6:39 - 6:41Він називав мене Леонардо,
-
6:41 - 6:43коли ми були в Європі,
-
6:43 - 6:46і він якраз вправлявся у своїй французькій.
-
6:46 - 6:49Отже, він сказав: "Леонардо"
-
6:49 - 6:52кого ти більше любив в дитинстві:
-
6:52 - 6:54маму чи батька?
-
6:54 - 6:57Я відповів : "Батько був для мене справжнім героєм.
-
6:57 - 6:59Він був робітником,
-
6:59 - 7:02закінчив лише п'ять класів,
-
7:02 - 7:05але він був чудовим механіком, і це він навчив мене користуватися інструментами
-
7:05 - 7:09він навчив мене всього, що стосувалося механіки
-
7:09 - 7:11він навіть навчив мене теорему Піфагора.
-
7:11 - 7:13Тільки він не вживав термін гіпотенуза
-
7:13 - 7:16він називав її просто коротка відстань"
-
7:16 - 7:18Фейнман тоді витріщив очі,
-
7:18 - 7:20він просто загорівся.
-
7:20 - 7:23Сказав, що у нього були
-
7:23 - 7:25точно такі ж відносини
-
7:25 - 7:27з батьком
-
7:27 - 7:30Насправді, досить довго він вважав,
-
7:30 - 7:33що для того, щоб бути хорошим фізиком,
-
7:33 - 7:35важливо
-
7:35 - 7:38мати саме такі стосунки з батьком.
-
7:38 - 7:41Вибачте мою гендерну дискримінацію, але
-
7:41 - 7:43я говорю про те, що було насправді.
-
7:43 - 7:47Він стверджував, був абсолютно переконаним, що це було необхідною
-
7:47 - 7:51складовою виховання молодого фізика.
-
7:51 - 7:54Але це би був не Дік, якби не хотів все перевірити.
-
7:54 - 7:56Він хотів вийти і провести експеримент.
-
7:56 - 7:58отже, він зробив це.
-
7:58 - 8:00Він вийшов і провів експеримент.
-
8:00 - 8:03він опитав всіх своїх друзів, кого вважав хорошими фізиками
-
8:03 - 8:06"хто впливав на них: мати чи батько?"
-
8:06 - 8:08і всі, до одного чоловіка - а це були всі чоловіки -
-
8:08 - 8:10кожен з них
-
8:10 - 8:12відповів: "Мати"
-
8:12 - 8:15(Сміх)
-
8:15 - 8:19Тоді він просто відкинув свою теорію,
-
8:20 - 8:23але був надзвичайно захоплений, що нарешті зустрів когось
-
8:23 - 8:26у кого були такі ж самі стосунки з батьком
-
8:26 - 8:28як у нього
-
8:28 - 8:30Деякий час він вважав
-
8:30 - 8:32що саме це було причиною нашої дружби.
-
8:32 - 8:34Я не знаю. Можливо. Хто знає?
-
8:34 - 8:36Але давайте я краще трохи розкажу
-
8:36 - 8:39про Фейнмана як про фізика.
-
8:40 - 8:42Стиль Фейнмана -
-
8:42 - 8:44хоча, стиль це не те слово.
-
8:44 - 8:46Коли я кажу стиль, ви думаєте про метелика,
-
8:46 - 8:48або про костюм, які він носив.
-
8:48 - 8:50Тут щось набагато глибше.
-
8:50 - 8:52Але зараз я не можу знайти відповідного слова.
-
8:52 - 8:55Науковий стиль Фейнмана -
-
8:55 - 8:57це завжди пошук найпростішого,
-
8:57 - 9:02найелементарнішого вирішення проблеми.
-
9:02 - 9:05Якщо це не було можливим, слід було використати уяву.
-
9:05 - 9:08Але без сумніву,
-
9:08 - 9:11його найбільшим захопленням і задоволенням
-
9:11 - 9:15було показати людям, що він може думати простіше за них.
-
9:15 - 9:18Він також вірив, по-справжньому вірив,
-
9:18 - 9:20що якщо ти не можеш щось пояснити на хлопський розум,
-
9:20 - 9:23ти сам цього не розумієш.
-
9:23 - 9:26у 1950х люди намагались дослідити,
-
9:26 - 9:28як працює рідкий гелій.
-
9:28 - 9:30Була одна теорія,
-
9:30 - 9:32запропонована російським фізиком-математиком.
-
9:32 - 9:34Але це була складна теорія.
-
9:34 - 9:36Я зараз скажу вам, яка це була теорія.
-
9:36 - 9:38Це була досить складна теорія
-
9:38 - 9:41багато інтегралів, формул,
-
9:41 - 9:43багато математики і так далі
-
9:43 - 9:46І вона працювала, хоча і не дуже добре.
-
9:46 - 9:48вона спрацьовувала лише тоді
-
9:48 - 9:51коли атоми гелію знаходились на великій відстані.
-
9:51 - 9:53Вони повинні бути далеко один від одного
-
9:53 - 9:55але на жаль, у рідкому стані, атоми гелію
-
9:55 - 9:57якраз знаходяться один над одним.
-
9:57 - 10:00Фейнман, як фізик-аматор, вирішив
-
10:00 - 10:03що спробує з'ясувати властивості гелію
-
10:03 - 10:05У нього була ідея, досить чітка ідея.
-
10:05 - 10:07Він намагався з'ясувати
-
10:07 - 10:09величину хвильової функції
-
10:09 - 10:11цієї величезної кількості атомів.
-
10:11 - 10:13Він спробував візуалізувати її
-
10:13 - 10:16керуючись простими принципами,
-
10:16 - 10:19кількома досить простими принципами.
-
10:19 - 10:21Перший з них
-
10:21 - 10:24коли атоми гелію стикаються, вони відштовхуються
-
10:24 - 10:27в результаті цього хвильова функція дорівнює нулю.
-
10:27 - 10:30Вона зникає, коли атоми зіштовхуються.
-
10:30 - 10:32Інший факт
-
10:32 - 10:35це те, що основний стан, найнижчий енергетичний стан квантової системи, де
-
10:35 - 10:39хвильова функція завжди однакова,
-
10:39 - 10:41має найменшу кількість коливань.
-
10:41 - 10:43отже він сів,
-
10:43 - 10:45і я уявляю, що в нього не було більш нічого,
-
10:45 - 10:47крім аркуша паперу і олівця
-
10:47 - 10:49і він намагався записати і таки записав
-
10:49 - 10:52найпростішу функцію, яка на його думку,
-
10:52 - 10:54стоворює такі граничні умови,
-
10:54 - 10:56що хвильова функція зникає, коли атоми зіштовхуються
-
10:56 - 10:58і є однаковою в проміжку руху.
-
10:58 - 11:00Він записав прості речі
-
11:00 - 11:02І це було дійсно елементарним.
-
11:02 - 11:04і я підозрюю, що навіть розумний студент вишу
-
11:04 - 11:06без калькулятура
-
11:06 - 11:09міг зрозуміти його записи.
-
11:09 - 11:12Справа в тому, що те, що він записав
-
11:12 - 11:15пояснювало всі відомі на той час теорії про рідкий гелій
-
11:15 - 11:17і ще багато всього.
-
11:17 - 11:19Я завжди дивувався
-
11:19 - 11:22чому професіонали, справжні професіонали-фізики, що займаються гелієм
-
11:22 - 11:25мали з цим проблеми.
-
11:25 - 11:27У них були супер потужні методи,
-
11:27 - 11:29і вони не отримали таких результатів.
-
11:29 - 11:33До речі, скажу вам, що це були за супер потужні методи
-
11:33 - 11:36Вони базувались на схемах Фейнмана.
-
11:36 - 11:38(сміх)
-
11:38 - 11:41Він зробив це ще раз у 1968.
-
11:41 - 11:43у 1968 в моєму університеті.
-
11:43 - 11:46Мене тоді там не було, але у 1968
-
11:46 - 11:49вони досліджували структуру протону.
-
11:49 - 11:51Очевидно, що протон складається з
-
11:51 - 11:53великої кількості малих частинок.
-
11:53 - 11:55Це було більш-менш відомо.
-
11:55 - 11:58І аналізували протон звісно, використовуючи схеми Фейнмана.
-
11:58 - 12:01Вони і для того були створені, щоб
-
12:01 - 12:03дослідити частини.
-
12:03 - 12:05Експерименти, які проводились, були нескладними.
-
12:05 - 12:07Ви просто берете протон
-
12:07 - 12:09і різко зіштовхуєте його з електроном.
-
12:09 - 12:12Саме для цього і були створені його схеми.
-
12:12 - 12:14Єдина проблема,
-
12:14 - 12:16це те, що вони були складними.
-
12:16 - 12:18Це були складні інгтеграли.
-
12:18 - 12:21Якщо ви зможете вирішити всі, то отримаєте дуже точну теорію.
-
12:21 - 12:24Але ви не могли: вони просто були занадто складними.
-
12:24 - 12:26Люди намагались їх вирішити.
-
12:26 - 12:29Ви можете вирішити одну контурну схему. Це не є проблемою.
-
12:29 - 12:32одна, дві, можливо ми навіть зможете розв'язати три контурну схему,
-
12:32 - 12:34але крім цього, ви не зможете вирішити більше нічого.
-
12:34 - 12:36Фейнман сказав: "Лишіться цього.
-
12:36 - 12:38Просто уявіть протон
-
12:38 - 12:40як сукупність маленьких частин,
-
12:40 - 12:42рій маленьких частин."
-
12:42 - 12:45Він назвав їх партони. Так, партони.
-
12:45 - 12:47Він сказав: "Просто уявіть рій патронів,
-
12:47 - 12:49який рухається дуже швидко"
-
12:49 - 12:53Оскільки швидкість руху досить велика,
-
12:53 - 12:57за теорією відності, внутрішній рух є повільним.
-
12:57 - 12:59Електрон раптом вдаряється в оцей рій.
-
12:59 - 13:02Це виглядає так, наче ви раптово сфотографувати протон.
-
13:02 - 13:04Що ви бачите?
-
13:04 - 13:09Ви бачите нерухоме скупчення партонів.
-
13:09 - 13:11Вони не рухаються, і оскільки вони нерухомі
-
13:11 - 13:13під час експерименту
-
13:13 - 13:15не слід морочитись над тим, як вони рухаються.
-
13:15 - 13:17Не слід зациклюватись на силах, що діють між ними.
-
13:17 - 13:19Просто треба уявити це
-
13:19 - 13:21скупчення
-
13:21 - 13:24нерухомих партонів.
-
13:24 - 13:27Це і було відповіддю на аналіз цих експериментів.
-
13:27 - 13:30Досить ефективною відповіддю. Це викликало,
-
13:30 - 13:32хтось сказав, що слово "революція" тут невідповідне.
-
13:32 - 13:35Думаю, так і є. Я б сказав не революцію,
-
13:35 - 13:38але ця теорія розкрила значно глибше
-
13:38 - 13:41наше розуміння протону
-
13:41 - 13:43і його частинок.
-
13:43 - 13:45Що ж, я збирався ще дещо вам розповісти
-
13:45 - 13:47про мої стосунки з Фейнманом,
-
13:47 - 13:49про те, яким він був.
-
13:49 - 13:51Але бачу, що в мене залишилось рівно півхвилини.
-
13:51 - 13:53Думаю, пора завершувати.
-
13:53 - 13:57Не думаю, що Фейнману б сподобався такий захід.
-
13:57 - 14:00Гадаю, він б сказав:
-
14:00 - 14:03"Мені це непотрібно."
-
14:03 - 14:06Але як тоді вшанувати Фейнмана?
-
14:06 - 14:08Як нам тоді гідно вшанувати його?
-
14:08 - 14:11Думаю, ми можемо вшанувати Фейнмана,
-
14:11 - 14:13викинувши з нашого життя якомога більше
-
14:13 - 14:16нісенітниць, так як викидають варену ковбасу із сендвічів.
-
14:16 - 14:18Дякую
-
14:18 - 14:21(Оплески)
- Title:
- Леонард Саскінд : Мій друг Річард Фейнман
- Speaker:
- Leonard Susskind
- Description:
-
Як це - дружити з генієм? На сцені TEDxCaltech фізик Леонард Саскінд розповідає кілька історій зі своєї дружби з легендарним фізиком Річардом Фейнманом, описуючи його нестандартний підхід до вирішення різних ситуацій - як складних, так і не дуже.
- Video Language:
- English
- Team:
- closed TED
- Project:
- TEDTalks
- Duration:
- 14:21