Чи може комп'ютер писати вірші?

Якби ви прочитали вірш і були зворушені ним, але раптом дізнались, що він насправді був написаний комп'ютером, чи змінили б ви своє ставлення до нього? Чи подумали б ви, що перед вами комп'ютерне самовираження і творчість, чи ви б, скоріш за все, відчули, що попались на дешевий трюк? У цій промові Оскар Шварц розглядає, чому ми так неоднозначно реагуємо на ідею про те, що комп'ютер може писати вірші і як така реакція може допомогти зрозуміти, що означає бути людиною.

У мене є запитання.

Чи може комп'ютер писати вірші?

Це провокаційне запитання.

Варто задуматись хвилину,

і раптом виникає ряд інших запитань, як:

Що таке комп'ютер?

Що таке поезія?

Що таке творчість?

Але це запитання,

відповіді на які люди шукають все життя,

а не за одну промову TED.

Тому ми будемо діяти інакше.

Перед вами два вірші.

Один з них написаний людиною,

а інший написаний комп'ютером.

Я попрошу вас сказати, де який.

Отож, вперед:

Вірш1: Мушко, моя рука,

твій літній танець відміта/

Чи я не муха, як і ти?

Чи, може, не людина ти?

Вірш2: Можемо відчувати, активіст,

за ранок усього життя

глянь, паузи, ненавиджу попа,

не ніч для старту...

Добре, час вийшов.

Підніміть руки ті, хто думає, що

Вірш 1 написаний людиною.

Добре, більшість з вас.

Підніміть руки, якщо думає, що

Вірш 2 написаний людиною.

Дуже сміливо,

бо №1 написаний поетом Вільямом Блейком.

№2 написаний за алгоритмом, який зібрав

записи з моєї сторінки на Facebook за день

і відтворив їх алгоритмічно,

за методами, про які я розкажу пізніше.

Отож, спробуємо ще один тест.

Знову ж таки, у вас небагато часу,

тож просто довіртесь інтуіції.

Вірш1: Лев ричить, собака гавкає.

Цікаво та захопливо

птахи літають, не ричать, не гавкають.

Чарівні історії про них

у моїх снах і я співатиму їх,

якщо не втомлений і повен сил.

Вірш2: О! Кенгуру, блискітки,

шоколадна содова! Ви прекрасні!

Перли, гармоніки, ююби, аспірин!

Усе про що вони говорять...

Добре, час вийшов.

Тож, якщо думаєте,
що №1 написаний людиною,

підніміть руку.

Добре.

І якщо думаєте, що №2 написаний людиною,

підніміть руку.

Тепер у нас 50/50.

Це було значно тяжче.

Відповіддю є те, що

перший вірш згенерований алгоритмом Рактер,

який був створений у 1970-х,

а другий написаний Френком О'Хара,

який є моїм улюбленим людським поетом.

(Сміх)

Щойно ми пройшли тест на поезію Тьюрінга.

Тест Тьюрінга був вперше запропонований

Аланом Тьюрінгом у 1950,

з метою відповісти на запитання,

чи може комп'ютер думати?

Алан Тьюрінг вважав, що

якщо комп'ютер здатен

підтримувати текстову розмову з людиною,

так, що людина не зможе сказати точно,

говорить вона з комп'ютером чи з людиною,

тоді можна сказати, що він має інтелект.

В 2013, я з моїм другом Бенжаміном Леєрдом,

створили тест Тьюрінга для поезії онлайн.

Його назва "Бот чи не бот"

і ви можете самі пройти його.

По суті, це гра, яку ми щойно грали.

Ви читаєте вірші, не знаючи

написані вони людиною чи комп'ютером,

і ви повинні вгадати.

Тисячі людей пройшли цей тест онлайн,

отож у нас є результати.

Якими ж є результати?

Тьюрінг сказав, що

якщо комп'ютер зможе переконати,

що він людина у 30% випадків,

значить він здав тест на інтелект.

У базі даних "Бот чи не бот" у нас є вірші,

які переконали 65% людей,

що вони написані людиною.

Тож, я думаю, у нас є відповідь на питання.

Згідно з логікою тесту Тьюрінга,

чи може комп'ютер писати вірші?

Що ж, так, безперечно.

Якщо ж вас не зовсім влаштовує відповідь,

це цілком нормально.

Якщо у вас виникає внутрішнє відторгнення,

це теж нормально, бо це не кінець історії.

Давайте пройдемо третій і останній тест.

Знову ж таки, вам треба прочитати

і сказати мені, який написала людина.

Вірш1: червоні прапори - причина

гарним прапорам. І стрічкам.

Стрічки прапорів і зношений матеріал -

причини для зношеного матеріалу...

Вірш2: Поранений олень стрибнув,

нарциса я чув.

Я чув сьогодні знак, історію мисливця чув;

Екстаз перед смертю, не довгий розрив...

Добре, час вийшов.

Підніміть руку, якщо думаєте,

що Вірш 1 написала людина.

Підніміть руку, якщо 2-ий написала людина.

Вав, це набагато більше людей.

Тож ви будете здивовані, адже Вірш 1

написаний дуже навіть людським поетом -

Гертрудою Стайн.

А Вірш 2 згенерований алгоритмом RKCP.

Перед тим, як іти далі, дозвольте мені

коротко пояснити, як працює RKCP.

RKCP - це алгоритм Рея Курцвейля,

технічного директора Google,

який твердо вірить в штучний інтелект.

Ви завантажуєте в RKCP первинний текст,

він аналізується, щоб виявити використані

прийоми і потім генерує свою версію,

повторюючи прийоми першого тексту.

У вірші, який ми щойно бачили,

Вірш 2, що, як ви думали, написала людина,

було зібрано декілька віршів

поетеси Емілі Діккінсон;

алгоритм проаналізував використані засоби,

дослідив модель, і

згенерував модель за вивченою структурою.

Щодо алгоритму RKCP, важливо знати, що він

не розуміє значення слів, що використовує,

мова є лише сирим матеріалом,

це може бути китайська чи шведська,

це можуть бути слова, зібрані

зі стрічки на Facebook за один день.

Це просто сирий матеріал.

Тим не менше, він здатен створити вірш,

що більш схожий на вірш, ніж вірш Гертруди,

а Гертруда Стайн - людина.

Щойно ми здійснили зворотній тест Тьюрінга

Гертруда Стайн, будучи людиною, пише вірші,

які більшість поціновувачів сприймають,

як написані комп'ютером.

Тож, за логікою зворотнього тесту Тьюрінга,

Гертруда Стайн - комп'ютер.

(Сміх)

Почуваєтесь збентеженими?

Я думаю, це справедливо.

У нас були люди, які пишуть як люди,

комп'ютери, які пишуть як комп'ютери,

були комп'ютери, які писали як люди,

але були і, як не дивно,

люди, які пишуть як комп'ютери.

Тож який висновок можна зробити?

Що Вільям Блейк - людина більшою мірою,

ніж Гертруда Стайн?

Чи Г. Стайн більше комп'ютер, ніж В. Блейк?

(Сміх)

Це запитання, які я ставив собі

протягом майже двох років,

і в мене немає відповідей.

Але я зрозумів декілька особливостей

про наші відносини з технологіями.

Перша полягає в тому, що ми якимось чином

асоціюємо поезію з людиною.

Тож питаючи,

"Чи може комп'ютер писати вірші?",

ми також запитуємо,

"Що означає бути людиною, і як ми

створюємо рамки для цієї категорії?

Як визначаємо, хто чи що - частина категорії?"

Я думаю, що це філософське запитання,

На яке важко відповісти "так" або "ні",

як у тесті Тьюрінга.

Я також думаю, що Алан Тьюрінг розумів це,

і створюючи свій тест в далекому 1950,

він робив це як філософську провокацію.

Другою особливістю є те, що

проходячи тест Тьюрінга на поезію,

ми не зовсім тестуємо здатність комп'ютера,

тому що алгоритми створення поезії

досить прості і існували задовго до 1950-х

За допомогою тесту Тьюрінга ми швидше

збираємо дані про те, що таке людяність.

Ось що я з'ясував:

те, що ми бачили сьогодні,

коли сказали,
що Вільям Блейк більше людина,

ніж Гертруда Стайн.

Звичайно, це не означає, що Вільям Блейк

був дійсно більше людиною,

чи Гертруда Стайн була більше комп'ютером.

Це просто означає, що

поняття "людина" - непостійне.

Це дозволило мені зрозуміти,

що людина - не холодний
беззаперечний факт.

Це швидше щось побудоване на наших ідеях

і щось, що змінюється з часом.

Тож останнє, що я зрозумів - це те,

що комп'ютер, певною мірою,

працює як дзеркало,

що відображає будь-які людські ідеї,

які ми йому показуємо.

Ми показали йому Емілі Діккінсон,

він показав Емілі Діккінсон у відповідь.

Ми показали йому Вільяма Блейка,

і його ж отримали у відповідь.

Ми показали йому Гертруду Стайн,

що ми отримали назад - Гертруду Стайн.

Порівняно з іншими технологіями,

комп'ютер - це дзеркало, яке

відтворює будь-які ідеї, які ми показуємо.

Тож, я впевнений, чимало з вас чули

багато про штучний інтелект останнім часом.

Багато дискусій ведуться щодо питання,

чи можемо ми його створити?

Чи можемо ми створити розумний комп'ютер?

Чи можемо ми створити творчий комп'ютер?

Та схоже ми запитуємо знову і знову,

чи можемо ми створити комп'ютер,

схожий на людину?

Але те, що ми бачили щойно,

означає, що людина - це не науковий факт,

а мінливе, збірне поняття,

яке змінюється з часом.

Тож коли ми почнемо боротись з ідеєю

штучного інтелекту у майбутньому,

ми не маємо питати себе лиш про те,

"Чи можемо ми зробити це?"

Нам варто також спитати себе,

"Яку людську ідею

ми хочемо отримати у відповідь?"

Це, по суті, філософська ідея,

на яку неможливо відповісти

з допомогою програмного забезпечення

і яка, я думаю,

потребує широкого та обдуманого підходу.

Дякую.

(Оплески)